< для копії >
Справа № 2-а-5492/10/2270
08 вересня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіМихайлова О.О.
при секретаріМельничук В.В.
< за участі >< перелік сторін >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 < 3-тя особа > до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції < 3-тя особа > про визнання протиправними дії та скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012821700/0 від 03.08.2010 року, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012821700/0 від 03.08.2010 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в складеному за результатами перевірки акті зазначив відомості, які не відповідають дійсності та зазначені порушення вимог чинного законодавства, які не мали місце.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, підтвердив зазначені в позовній заяві обставини.
Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області (далі - Старокостянтинівська ОДПІ) був складений акт № 661/17-НВ415074, відповідно до якого, серед іншого, встановлено порушення підпункту «а» підпункту 4.1.4 пункту 4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України №2181) від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12421,5 грн., у тому числі: за основним платежем 7916 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4505,5 грн.
Відповідно до пункту 1.11 ст. 1 Закону України №2181 податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Старокостянтинівська ОДПІ листом №1246/10/17-025 від 23.02.2009р. адресованого ПП ОСОБА_3 було повідомлено, що подана податкова декларація з податку на додану вартість заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку, а саме значення поля рядка 8 додатку 1 не дорівнює значенню поля 8 декларації. Згідно даного листа на підставі ст. 4 Закону України №2181 декларація є заповненою всупереч правилам і вважається не визнана як податкова декларація, а приватному підприємцю запропоновано надати нову декларацію, оформлену належним чином.
В силу положень п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків .
«Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» регламентовано заповнення декларації з ПДВ.
На підставі викладеного, суд не погоджується з висновками податкового органу про невизнання декларацій позивача з податку на додану вартість, так як невідповідність значення поля рядка 8 додатку 1 значенню поля 8 декларації не віднесено до обов'язкових реквізитів декларації з податку на додану вартість. Крім того, в судовому засіданні представник позивача не зміг надати пояснення, які саме показники декларації не відповідають показникам додатку до декларації. Вказані недоліки податкової звітності не впливають на нарахування чи сплату податку, не спотворюють показників приватного підприємця.
Щодо порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» судом встановлено наступне.
Висновки податкового органу про не включення до податкового зобов'язання суми податку на додану вартість по перерахованих коштах в жовтні, грудні 2008 року, зайве включення до податкового зобов'язання суми податку за листопад 2008 року базуються на даних розшифровки дебіторської заборгованості по ПП ОСОБА_3 станом на 01 жовтня 2008 року (матеріали виїзної документальної перевірки акт №2134-17-НВ415074 від 1 грудня 2008 року).
Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (надалі Порядку), визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями передбачено, що фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 1.5 Порядку Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Дослідивши банківські виписки, податкові накладні, реєстр податкових накладних, суд встановив, що всупереч вимогам п. 1.5 Порядку акт документальної перевірки фактично містить припущення працівників податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського обліку. Щодо розшифровки дебіторської заборгованості по ПП ОСОБА_3 станом на 01 жовтня 2008 року, то зазначені там данні є довідковими, не впливають на податкові зобов'язанні платника податків, а крім того цей документ не є документом бухгалтерського обліку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із врахування вищевикладених обставин, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0012821700/0 на суму 12421,5 грн.
Вимоги позивача про визнання протиправними дії Старокостянтинівської ОДПІ щодо проведення перевірки з недотриманням вимог ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон України №509) суд вважає безпідставними.
Статтею 11-2 вказаного Закону визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Ними є наявність підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків.
Судом встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби проводили планову перевірку суб'єкта господарювання згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок та на підставі направлень на перевірку, і були допущені до проведення перевірки.
Відсутності документів на перевірку та наявність факту не допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки судом не встановлено.
Посилання на протиправні дії з боку податкового органу в ході розгляду справи підтвердження не знайшли.
Враховуючи наведене, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Старокостянтинівської ОДПІ щодо допущення описок в Акті перевірки, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Під дією розуміється здійснення посадовою особою своїх обов'язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.
Акту перевірки це фактично службовий документ, в якому зазначаються результати проведення перевірки додержання вимог законодавства і є носієм інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.
Таким чином суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7 -12, 17, 18, 70, 71, 86, 159 -163 КАС України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції від 3 серпня 2010 року №0012821700/0.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Суддя< для копії >О.О. Михайлов
< для копії >< для копії >