ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3356/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. Семена Петлюри, буд. 30)
до Фізичної особи-підприємця Нестеренко Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 153515,99 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця Нестеренко Віталія Сергійовича про стягнення 153515,99 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 109936,84 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) у розмірі 43579,15 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
08.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №21026) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 14.08.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала господарського суду Харківської області від 14.08.2023 по справі №922/3356/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21.12.2020 фізичною особою-підприємцем Нестеренко Віталієм Сергійовичем оформлено та надано Акціонерному товариству "Таскомбанк" Анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю.
23.12.2020 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (надалі - позивач, банк, кредитор) та фізичною особою-підприємцем Нестеренко Віталієм Сергійовичем (надалі - відповідач, боржник, позичальник) укладено заяву-договір №ID8985123 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продук "Кредит на розвиток бізнесу").
Пунктом 1.1. договору погоджено, що за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Умовами пункту 1.2. договору сторони погодили та визначили, що кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.
Згідно з пунктом 2.1., 2.2. договору розмір та валюта кредиту: 145000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.3. договору вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом: 34% річних (п.п. 2.3.1); розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: не передбачається (п.п. 2.3.2); розмір штрафу (плати) за дострокове/часткове дострокове погашення кредиту: 1% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно графіку (п.п. 2.3.3.).
Пунктом 2.4. договору передбачено термін та порядок погашення кредиту. Погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно графіку погашення кредиту (календарного числа дати укладення договору). У разі внесення платежу в розмірі, що перевищує плановий платіж, сума грошових коштів сплачених позичальником, зараховується банком в рахунок погашення наступного платежу та погашається в день згідно графіку, сума яка лишилася після сплати планового платежу перераховується на погашення заборгованості (тіла кредиту) позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу. Розмір останнього ануїтетного платежу (останніх платежів) може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого згідно умов договору (графіку погашення кредиту) і буде становити суму фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів (п.п. 2.4.4).
Пунктом 2.7. договору погоджено строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
За змістом пунктів 3.1., 3.2. договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.7. договору.
Відповідно до меморіального ордеру №674856505 від 23.12.2020 позивач перерахував на поточний рахунок позичальника, що передбачений умовами пункту 1.2. договору кредитні кошти у розмірі 145000,00 грн. із відповідним призначенням платежу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано про належне виконання своїх зобов'язань за заявою-договором №ID8985123 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 23.12.2020 та сплату на користь відповідача кредитні кошти. Водночас позивач стверджує, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині повного та своєчасного погашення кредиту та сплати процентів у погоджений між сторонами графік.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, 20.12.2022 позивачем скеровано засобами поштового зв'язку на адресу відповідача повідомлення-вимогу №25836/70.2.2., в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення вказував про порушення погоджених умов кредитного договору №8985123 від 23.12.2020 та необхідність сплати на користь позивача прострочену заборгованість. Однак зазначене повідомлення-вимога залишилася без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Отже, за своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, укладаючи та підписуючи заяву-договір №ID8985123 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 23.12.2020 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено судом вище, пунктом 1.1. договору погоджено, що за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Також, відповідно до умов пункту 1.2. договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням по поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.
Пунктом 2.1., 2.2. договору визначено розмір та валюту кредиту: 145000,00 грн.
Відповідно до меморіального ордеру №674856505 від 23.12.2020 позивач перерахував на поточний рахунок позичальника, що передбачений умовами пункту 1.2. договору кредитні кошти у розмірі 145000,00 грн. із відповідним призначенням платежу.
Таким чином, суд констатує, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за заявою-договором №ID8985123 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 23.12.2020 та перераховано на поточний рахунок відповідача погоджений розмір кредитних коштів.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 4 статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Таким чином, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Так, пунктом 2.4. договору передбачено термін та порядок погашення кредиту. Погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно графіку погашення кредиту (календарного числа дати укладення договору). У разі внесення платежу в розмірі, що перевищує плановий платіж, сума грошових коштів сплачених позичальником, зараховується банком в рахунок погашення наступного платежу та погашається в день згідно графіку, сума яка лишилася після сплати планового платежу перераховується на погашення заборгованості (тіла кредиту) позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу. Розмір останнього ануїтетного платежу (останніх платежів) може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого згідно умов договору (графіку погашення кредиту) і буде становити суму фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів (п.п. 2.4.4).
Разом з тим, пунктом 2.7. договору погоджено строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
За змістом пунктів 3.1., 3.2. договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.7. договору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Кодексу.
Пунктом 4.2.1. договору передбачено право банку на дострокове стягнення по кредитному договору та погоджено, що умови договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку та укладається шляхом приєднання до договору в цілому.
Згідно з пунктом 18.2.2.3.8 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено договором, при настанні умов, передбачених пунктом 18.2.2.2.5 договору або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Матеріали справи свідчать, що 20.12.2022 позивачем скеровано засобами поштового зв'язку на адресу відповідача повідомлення-вимогу №25836/70.2.2., в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення вказано про порушення умов кредитного договору та необхідність сплати на користь позивача прострочену суму кредиту, процентів за користування кредитом, яка залишилася без відповіді та задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1056 ЦК України унормовано, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до пункту 2.3. договору погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом: 34% річних (п.п. 2.3.1).
Пунктом 2.4. договору передбачено термін та порядок погашення кредиту. Погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір.
З доданого до позовної заяви детального розрахунку заборгованості, а також з банківської виписки по особовому рахунку слідує, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі відповідно до погодженого між сторонами графіку здійснювалось погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Перевіривши правомірність проведеного позивачем детального розрахунку заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 109936,84 грн., а також заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) у розмірі 43579,15 грн. на відповідність погодженим умовам договору, вище вказаним нормам законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, суд зазначає, що проведені розрахунки виконано арифметично вірно та узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами.
Відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 109936,84 грн., а також заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) у розмірі 43579,15 грн. визнається судом обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нестеренко Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. Семена Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 109936,84 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) у розмірі 43579,15 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "13" жовтня 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова