ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023м. ХарківСправа № 922/1443/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080)
до Фізичної особи - підприємця Жильнікова Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 56417,33 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Жильнікова Станіслава Володимировича, про стягнення заборгованості за Кредитним договором №20.95.0000000086 від 20.08.20 в сумі 56417,33грн, яка складається з: 41192,94грн - загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 7324,39грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 7900,00грн - загальний залишок заборгованості за винагородою. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1443/23 без повідомлення учасників справи. Також, встановив відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву (ОПИС ВКЛАДЕННЯ).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК". Надано Акціонерному товариству "АКЦЕНТ-БАНК" строк п'ять днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме на подання до Господарського суду Харківської області:
- доказів відправлення відповідачу - ОСОБА_1 копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу: АДРЕСА_2 .
30.06.2023 позивачем надана заява до якої надані докази відправлення відповідачу - ОСОБА_1 копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу: АДРЕСА_2 .
Отже, позивачем усунуто недоліки, які стали підставою для залишення даної позовної заяви без руху.
Ухвалою від 05.07.2023 ухвалено здійснювати розгляд справи №922/1443/23 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 14.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 03.10.2023.
Ухвалою від 14.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12 жовтня 2023 року о 10:00 год.
Представник позивача в судове засідання 12.10.2023 не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 12.10.2023 не з'явився.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61000, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 248.
Проте, копії ухвал суду були повернуті до суду з відміткою Укрпошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Зважаючи на вищевикладене, відповідач належним чином був повідомлений судом про знаходження даної справи в господарському суді.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
20.08.2020 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі по тексту - банк, кредитор, позивач) та фізичною особою - підприємцем Жильніковим Станіславом Володимировичем (далі по тексту - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №20.95.0000000086 (далі по тексту - кредитний договір).
Відповідно до п. А2 кредитного договору, ліміт цього договору становить 100000,00 грн на наступні цілі:
- у розмірі 100000,00 грн. на фінансування поточної діяльності.
Згідно з п. А3 кредитного договору, термін повернення кредиту 19 серпня 2022 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору)).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором*((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за %= (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка/кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом=Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.
Відповідно до п. А6 кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 33,90 (тридцять три цілих дев'яносто сотих) % річних.
Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (пункт А10 кредитного договору).
Відповідно до п.п. 2.2.2 - 2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Згідно з п.4.1 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі зазначеному в п.А6 цього договору.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн на фінансування поточної діяльності, що підтверджується меморіальним ордером TR.15062791.25398.64999 від 20.08.2020 на суму 100000,00 грн.
Згідно до абзацу 6 п. АЗ кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь - якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 19 серпня 2022 року.
Відповідно до п. 2.3.2 кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту. Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Позивач вказує, що відповідач, всупереч умовам кредитного договору кредитні кошти не повернув, тому у нього наявна заборгованість в сумі 56417,33 грн, яка складається з: 41192,94 грн - загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 7324,39 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 7900,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (§ 1. Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявним в матеріалах справи меморіальним ордером підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором №20.95.0000000086 від 20.08.2020.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано, заборгованість не погашено.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов кредитного договору №20.95.0000000086 від 20.08.2020 в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх користування, винагороди за користування кредитними коштами, як було погоджено сторонами у договорі, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 56417,33 грн, яка складається з: 41192,94 грн - загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 7324,39 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 7900,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3654,90 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 631 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Жильнікова Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №20.95.0000000086 від 20.08.2020 в сумі 56417,33 грн, яка складається з: 41192,94 грн - загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 7324,39 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 7900,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою та судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "13" жовтня 2023 р.
Суддя Л.В. Шарко