ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/513/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Ужгород в інтересах держави
в особі позивача 1 Міністерства оборони України, м. Київ
позивача 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення 27 587,56 грн
За участю представників:
прокурор: Малик Ю.Л., посвідчення №077343 від 11.04.2023;
позивача 1: Матяшук В.К., довіреність №220/118/Д від 25.01.2023;
позивача 2: Соскида П.Ю., довіреність №30 від 04.01.2023;
відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону діючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» 23 472,89 грн заборгованості, 3466,43 грн інфляційних нарахувань та 648,24 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування № 1, 4 в/м № 12 від 10 липня 2019 року № 351.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/513/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
Зважаючи на усунення недоліків позовної заяви у вставленому судом порядку та строк, суд ухвалою від 23.06.2023 прийняв позовну заяву для розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Надалі, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, судом згідно з ухвалою від 08.09.2023 призначено на 27.09.2023 судове засідання у цій справі, про яке повідомлено учасників процесу.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.10.2023 за клопотанням прокурора та позивача 2 для надання можливості надати додаткові пояснення з приводу здійсненої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево оплати електроенергії в січні 2022 року з посиланням на конкретний об'єкт електропостачання.
В судовому засіданні 11.10.2023 прокурор та представники позивачів позовні вимоги підтримують з визначених в позовній заяві підстав. Прокурором та позивачем 2 надано суду додаткові пояснення щодо точок обліку електроенергії, по яким здійснено нарахування відповідача.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився та не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2023, як і ухвали від 08.09.2023 (про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи) та від 27.09.2023 (повідомлення про оголошення в судовому засіданні перерви до 11.10.2023) надіслані на офіційну юридичну адресу Відповідача (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Залізнична, 92) вручені Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» 11.07.2023, 18.09.2023 та 06.10.2023 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за трек-номерами 8850101822560, №0600044699890, №0600049410350 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 8850101822560, №0600044699890, №0600049410350.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з відшкодування вартості спожитої електроенергії за Договором на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м №12 м. Мукачево Закарпатської області від 10.07.2019 на підставі рахунку-акту №111/1 від 30.03.2022 за січень 2022 року, у зв'язку з чим станом на 02.06.2023 (дата оформлення позовної заяви) за ним рахується заборгованість в розмірі 23 472,89 грн, на яку позивачем нараховано 3466,43 грн інфляційних нарахувань та 648,24 грн - 3% річних.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
10 липня 2019 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево, як Стороною 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан», як Стороною 2 було укладено Договір на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м №12 м. Мукачево Закарпатської області (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Сторона 1 зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Стороні 2 до використання, а Сторона 2, в свою чергу, зобов'язалася своєчасно відшкодовувати кошти за спожиту електричну енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м №12 м. Мукачево Закарпатської області.
Відповідно до п. 2.3. Договору Сторона 2 зобов'язується надавати економісту по обліку електроенергії, в КЕВ м. Мукачево, показники лічильників для виписки рахунку на 05 число наступного за звітним місяця.
Обов'язок відповідача, як Сторони 2, своєчасно відшкодовувати вартість спожитої електричної енергії по тарифам постачальника універсальної послуги в Закарпатській області (ТОВ «Закарпаттяенергозбут»), згідно показників лічильника, протягом 10 банківських днів, після отримання відповідного рахунку та акта виконаних робіт від Сторони 1 визначено в п. 2.4. Договору.
Строк дії Договору сторонами визначено в п. 4.1. Договору - до 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов'язань - до моменту їх повного виконання.
Якщо жодна із Сторін за 10 днів до закінчення дії даного Договору не заявить про намір розірвати його, Договір автоматично продовжується на наступний розрахунковий рік (п. 4.2. Договору).
З наявних в матеріалах справи Договору про постачання електричної енергії споживачу №260052/2022/30 від 02.02.2022, Договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії № о/р 260052/9 від 17.01.2022 (з заявою-приєднання №1 до нього), рахунку оператора розподілу електроенергії №260052/1/1 від 02.02.2022, Акту-розшифровки про використану електроенергію №260052/1/1 за січень 2022 року, Актів про використану електричну енергію за січень 2022 року, рахунку електропостачальної організації (ТОВ «Закарпаттяенергозбут») серії ПЕЕ №260052/1/1 від 02.02.2022, Акту-розшифровки про використану електроенергію серії ПЕЕ №260052/1/1 за січень 2022 року, Акту прийняття-передавання товарної продукції-електричної енергії від 27.01.2022, Актів наданих послуг з розподілу електричної енергії №260052/1/1 від 27.01.2022, №260052/1/1 від 28.01.2022 вбачається, що в січні 2022 року під'єднаними до електромережі об'єктами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево спожито 326 903 кВт/год електроенергії, вартість якої та послуг з розподілу якої позивачем 2 оплачено на користь електропостачальної організації (ТОВ «Закарпаттяенергозбут») та оператора розподілу електроенергії (ПАТ «Закарпаттяобленерго»), що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями №24 від 28.01.2022, №18 від 28.01.2022, №19 від 28.01.2022, №25 від 28.01.2022, №26 від 28.01.2022.
Водночас, на визначених Договором умовах відповідно до показників зазначеного в п. 2.3. Договору лічильника №10247063 про споживання відповідачем під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м №12 м. Мукачево Закарпатської області 4020,35 кВт/год електричної енергії, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» рахунок-акт №111/1 від 30.03.2022 про відшкодування вартості спожитої електричної енергії (4020,35 кВт/год) в сумі 23 472,89 грн.
Означений обсяг споживання та вартість електричної енергії на об'єкті, де відповідач здійснював будівництво казарм підтверджується також розрахунком електроенергії по лічильнику №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0.11 за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, бухгалтерською випискою по рахунку №79 позивача 2 по розрахунках з контрагентом: ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан», підписаними позивачем 2 актами звірки розрахунків станом на 01.07.2022, 01.01.2023 та не заперечується відповідачем належними та допустимими доказами.
За твердженням прокурора, відповідачем невиконано зобов'язання з відшкодування позивачу 2 вартості спожитої в січні 2022 року електроенергії за Договором, у зв'язку з чим, станом на 02.06.2023 (дата оформлення позовної заяви) за ним рахується заборгованість в розмірі 23 472,89 грн заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» за цей період (січень 2022 року) складає 23 472,89 грн, стягнення якої разом з нарахованими позивачем інфляційними втратами та відсотками річними і є предметом судового розгляду у цій справі.
Прокурор також стверджує про надіслання позивачем 2 на адресу відповідача претензій про виплату заборгованості за спожиту електроенергію №918 від 01.06.2022, №2002 від 30.11.2022, №38 від 05.01.2023, однак доказів на підтвердження надіслання означених претензій на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» суду не надано.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що невиконання договірних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» порушує інтереси держави в частині відшкодування коштів до державного бюджету, які були витрачені на оплату послуг електропостачання та створює ситуацію, за якої військові містечка можуть бути відключені від електропостачання через недостатність фінансового ресурсу у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, що безумовно негативно впливає на боєготовність військових формувань, які дислокуються на території області.
Зазначає, що питання забезпечення боєздатності військових формувань та обороноздатності країни у цілому в умовах широкомасштабної зовнішньої агресії становить безумовний загальносуспільний інтерес, який підлягає захисту, у тому числі в судовому порядку.
За позицією прокурора, в спірному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася з листом №30.52/02-1741 вих-23 від 08.03.2023 до Міністерства оборони України та листом №30.52/02-1742 вих-23 від 08.03.2023 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, з проханням надати інформацію про вжиті заходи щодо захисту інтересів держави у господарсько-договірних відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» щодо відшкодування витрачених бюджетних коштів за використання електричної енергії.
На адресу Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево надіслано у відповідь лист №393 від 16.03.2023, в якому зазначено про виставлення боржнику претензій та проведення з відповідачем взаємозвірки розрахунків.
Згідно з Указом Президента України № 1572/99 від 15.12.1999 року "Про систему центральних органів виконавчої влади" до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
У відповідності до вимог ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 10 Закону України "Про оборону України", Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (далі - Положення) Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Приписами ст. 4 Положення на Міністерство оборони України покладено забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснення контролю за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, які належать до сфери управління Міноборони, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; реєструє військові частини як суб'єкти господарської діяльності; веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013 року (далі - Положення №448), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево є органом влади на місцях в системі Збройних Сил України, на який покладені функції з використання, утримання і експлуатації за призначенням фондів (навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок Збройних Сил України) і територій військових містечок, у тому числі здійснення відомчого контролю за правильним та цільовим використанням земель оборони, нерухомого майна (будівель, споруд, інших адміністративних приміщень), їх облік та охорону.
Пунктом 2.1 Положення №448 визначено, що квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України.
Квартирно-експлуатаційний відділ або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями (п. 8.7 Положення№ 448).
Згідно з п. 8.8 Положення №448 оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані Міністерством оборони України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об'єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із Міністерством оборони України.
У відповідності до п. 1 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, затвердженого наказом командувача сил логістики Збройних сил України №242 від 09.09.2022 року, Відділ є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно - інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організації Збройних Сил України у районах Закарпатської області.
Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією прокурора, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України у районах Закарпатської області, є самостійним структурним підрозділом органу державної влади - Міністерства оборони України, яка згідно з Положенням №488 наділена повноваженнями здійснювати функції органу державної влади щодо квартирно-експлуатаційного, комунального та іншого забезпечення військових формувань на відповідній території, у тому числі в спірних відносинах.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що як Міністерство оборони України, так і Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево являються органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з метою реалізації компетенції щодо забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів, відповідний позов позивачами не подавався, а відтак, Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону згідно з листами №30.52/02-1261 вих-23 та №30-52./02-1262 вих-23 від 30.05.2023 повідомлено позивачів про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв'язку з необхідністю відшкодування витрачених бюджетних коштів за використання відповідачем електричної енергії.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Щодо спірних правовідносин.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.1. ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим його виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) обов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено зобов'язання мав виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, факт споживання об'єктами позивача 2 електричної енергії в січні 2022 року, в тому числі й об'єктом, відшкодування спожитої електроенергії по якому було предметом Договору №351 від 10.07.2019 (який в порядку його п. 4.2. продовжувався сторонами за відсутності заперечень на кожен наступний календарний рік) відповідно до встановленого на об'єкті будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м №12 м. Мукачево Закарпатської області лічильника №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0.11 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Договору про постачання електричної енергії споживачу №260052/2022/30 від 02.02.2022, Договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії № о/р 260052/9 від 17.01.2022 (з заявою-приєднання №1 до нього), рахунку оператора розподілу електроенергії №260052/1/1 від 02.02.2022, Акту-розшифровки про використану електроенергію №260052/1/1 за січень 2022 року, Актів про використану електричну енергію за січень 2022 року, рахунку електропостачальної організації (ТОВ «Закарпаттяенергозбут») серії ПЕЕ №260052/1/1 від 02.02.2022, Акту-розшифровки про використану електроенергію серії ПЕЕ №260052/1/1 за січень 2022 року, Акту прийняття-передавання товарної продукції-електричної енергії від 27.01.2022, Актів наданих послуг з розподілу електричної енергії №260052/1/1 від 27.01.2022, №260052/1/1 від 28.01.2022.
При цьому, відповідно до платіжних доручень №24 від 28.01.2022, №18 від 28.01.2022, №19 від 28.01.2022, №25 від 28.01.2022, №26 від 28.01.2022 позивачем 2 здійснено оплату спожитої електроенергії та її розподіл в січні 2022 року на загальну суму 1 904 412,75 грн, у зв'язку з чим у відповідача відповідно до умов Договору виник обов'язок з відшкодування.
При цьому, Відповідач у порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з відшкодування вартості спожитої ним під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м №12 м. Мукачево Закарпатської області електричної енергії на підставі показників лічильника №10247063 та відповідно до виставленого позивачем 2 рахунку-акту №111/1 від 30.03.2022, розрахунку електроенергії по лічильнику №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0.11 за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, допустивши наявність перед позивачем 2 заборгованості за Договором, яка станом на 02.06.2023 становить 23 472,89 грн, що не було спростовано відповідачем належними засобами доказування.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість з відшкодування спожитої ним в січні 2022 року електроенергії в розмірі 23 472,89 грн, який відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо відсотків річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані за порушення зобов'язань з відшкодування вартості електроенергії за січень 2022 року за період з 25.05.2022 до 25.04.2023, суд встановив, що такі позивачем розраховано вірно, а тому, беручи також до уваги, що відповідні нарахування жодним чином не заперечуються відповідача, вимоги про стягнення 648,24 грн - 3% річних та 3466,43 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення судом як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними і допустимими доказами.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Титан” (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Залізнична, 92, код ЄДРПОУ 40515069) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Берегівська-об'їзна, 1А, код ЄДРПОУ 08439994) 23 472,89 грн (двадцять три тисячі чотириста сімдесят дві гривні 89 копійок) заборгованості, 3466,43 грн (три тисячі чотириста шістдесят шість гривень 43 копійки) інфляційних нарахувань, 648,24 грн (шістсот сорок вісім гривень 24 копійки) - 3% річних та 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 13 жовтня 2023 року.
Суддя Лучко Р.М.