ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Харків
справа № 638/5020/21
провадження № 22-ц/818/1958/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивач - Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року у складі судді Кононенко Т.О.,-
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2021 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду про стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.10.2012 між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем було укладено кредитний договір №26254018984753, та видано кредитну карту з лімітом овердрафту у сумі 1000 грн, який пізніше неодноразово переглядався, 23.04.2019 був збільшений Банком до 36700 грн, а згодом до 39176,21 грн.19.07.2016 ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було припинено шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ».Позивач всі зобов'язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 18.02.2021 утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 60776,56 грн.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 20.09.2021 позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 23.10.2012 року у розмірі 60776,56 грн та судовий збір у розмірі 2270 грн.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до матеріалів справи у Відповідача існує заборгованість перед позивачем.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розгляд справи відбувся без її повідомлення та участі в розгляді справи, що не надало їй можливості скористатись передбаченими законодавством процесуальними правами, в тому числі правом подати заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності, як підстави для відмови в
задоволенні позовних вимог. Жодних поштових повідомлень про виклик до суду не надходило і про оскаржуване рішення апелянт дізналась випадково
Апелянт зазначила, що суд і не міг з?ясувати необхідні обставини, адже позивачем не надано обгрунтованого розрахунку заборгованості, а надані роздруківки з програми практично не читаються із-за якості і масштабу шрифту. Позивач звертаючись з позовом надав до справи тільки виписку з програмного забезпечення, розрахунку ж заборгованості по тілу кредиту, пені і штрафних санкцій та дати останнього отримання позичальником коштів по картці позивач не надав.
Скаржник зауважила, що термін позовної давності щодо сплати заборгованості за останнім черговим платежем (якщо така мала місце), розпочав перебіг принаймні з 01.07.2017, а трирічний термін збіг 01.07.2020. Позов же подано 06.04.2021. Крім того, оскільки, позивач не надав обґрунтованого розрахунку заборгованості по кредиту не доводить заявлену ним суму заборгованості по складовим.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.10.2012 між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем було укладено кредитний договір №26254018984753 та видано кредитну карту з лімітом овердрафту у сумі 1000 грн, який пізніше неодноразово переглядався, 23.04.2019 року був збільшений Банком до 36700 грн, а згодом до 39176,21 грн.
19.07.2016 ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було припинено шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ».
13.11.2015 ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 була підписана пропозиція про зміну Договору карткового рахунку, відповідно до якої, ліміт овердрафту встановлюється 11000, а строк користування овердрафтом встановлюється 60 місяців.
Судом було встановлено, що відповідач неналежним чином не виконувала свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 18.02.2021 утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 60776,56 грн, з яких 38494,99 заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами у розмірі 17013,57 грн, заборгованість за комісією у розмірі 0 грн та штрафні санкції у розмірі 5268 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідачки обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов'язковою.
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повісткиє:1)день вручення судової повістки під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Колегією суддів встановлено, що відомостей щодо повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, зокрема, про призначення судового засідання на 20.09.2021, матеріали справи не містять.
За таких обставин відповідачка ОСОБА_1 не була присутньою в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не була належним чином, у встановленому законом порядку, повідомленою про розгляд справи судом.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 2-4570/07 (провадження № 61-6639св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 640/10753/15-ц (провадження № 61-6639св18).
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Право відповідачки ОСОБА_1 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , без обов'язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов'язання настають негативні правові наслідки.
Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 у справі №908/4154/13.
Колегією суддів досліджено копію кредитного договору №26254018984753 та пропозицію про зміну Договору карткового рахунку № НОМЕР_1 , укладених шляхом підписання пропозиції укласти договір, а також виписку з рахунку ОСОБА_1 і розрахунок заборгованості, та відхилено, як надумані та безпідставні, доводи апеляційної скарги про те, що Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості, а надані роздруківки з програми практично не читаються із-за якості і масштабу шрифту та, що Позивач звертаючись з позовом надав до справи тільки виписку з програмного забезпечення.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані АТ «ПУМБ» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідачка, відповідно до виписки за картковим рахунком, користувалася кредитними коштами, наданими їй АТ «ПУМБ» у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв'язку з чим має зобов'язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальницею кредитних коштів, які не повернуто, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, у розмірі 38494,99 грн, який не спростовано відповідачкою.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, колегія суддів зазначає наступне.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Оскільки, сторонами погоджено строк користування овердрафтом 60 місяців, то строк дії даного кредитного договору закінчується із 13.11.2020, й у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, починаючи з 13.11. 2020 року.
Відповідно до матеріалів справи, Банком нараховані відсотки до 30.08.2020 тобто в межах дії кредиту, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 17013,57 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Цивільно правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3ст. 549 ЦК).
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно правової відповідальності за одне й те саме порушення.
Із наданих стороною позивача розрахунку заборгованості довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором №26254018984753 довільної довідки про загальний розмір заборгованості за кредитом в графі заборгованість за неустойкою не наведено розрахунків, з яких виходив позивач, визначаючи штрафні санкції в розмірі 5268 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що наданий розрахунок Банку не містить відомостей, що б дозволили перевірити вірність нарахування штрафних санкцій позивачем.
За наведеного у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій слід відмовити.
Крім того, відповідачка ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції застосувати позовну давність та відмовити в позові, адже якщо відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу»(див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність(зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Як вже зазначалося вище, сторонами погоджено строк користування овердрафтом 60 місяців, тобто строк дії даного кредитного договору закінчується із 13.11.2020 а перебіг трирічного строку позовної давності розпочинається 14.11.2020 та закінчується 14.11.2023.
АТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №26254018984753 у квітні 2021 року, тобто останнім дотримано строків позовної давності у даних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за Кредитним договором №26254018984753 в загальному розмірі 55508,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом 38494,99 грн, заборгованість за процентами 17013,57 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в загальному розмірі 2072,51 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (2270,00 грн. (а.с. 1) х 91,3% = 1814,87 грн.).
Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, з урахуванням сплати відповідачкою ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405грн, з позивача ПАТ«ПУМБ» підлягає стягненню на користь відповідачки судовий збір у розмірі 296,24 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (3405 грн * 8,7%).
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, колегія суддів стягує з ОСОБА_1 , як із сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судових витрат на користь АТ «ПУМБ» у розмірі 1776,27 грн. (2072,51 грн- 296,24 грн.), звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року - скасувати. Ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором від 23.10.2012 року у розмірі 48591 (сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн 98 (дев'яносто вісім) коп, з яких: заборгованість за кредитом 38494 (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн 99 (дев'яносто дев'ять) коп, заборгованість за процентами 17013 (сімнадцять тисяч тринадцять) грн 57 (п'ятдесят сім) ком.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати по справі у розмірі 1776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн 27 (двадцать сім) коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2023 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук