ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року Справа № 160/11707/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженні без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11707/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
30.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить визнати бездіяльність розпорядника публічної інформації - Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ - 04525024, за ненадання запитуваної публічної інформації (згідно пункту 7 ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), відповідно до поставлених питань, у запиті на інформацію від 29.11.2022 року - протиправною; зобов'язати відповідача по справі - Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ - 04525024, повторно розглянути запит на інформацію від 29.11.2022 року, та в термін 5 (п'ять) днів, надати позивачу точну, повну та своєчасну інформацію, на питання що поставлені в цьому запиті, який отриманий відповідачем по справі 02.12.2022 року, з дня набуття законної сили судового рішення, та в зазначений строк надіслати відповідь на даний запит із запитуваними документами, на поштову адресу: а/с 1723, місто Дніпро, 49026.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач направив запит до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на отримання публічної інформації, у якому просив, відповідь надати у письмовому вигляді та направити на його поштову адресу. Однак, відповідь відповідача на запит у письмовому вигляді позивачу не надходила. Рада у своєму листі взагалі не надала позивачу запитувану ним інформацію. Пославшись на невідоме доручення Прем'єр - міністра України (без назви, дати та номеру), а також на листи СБУ та Дніпровської РВА (без назви від 30.08.2022 року № 1-36-1798/0/290-2), при цьому не надавши копії цих документів, Розпорядник повідомив, що доступ до запитуваної позивачем інформації тимчасово обмежений. Хоча відповідь на запит від Ради і надійшла позивачу, однак без запитуваної інформації, а тому вважати таку відповідь належною - не можна. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
05.06.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без дотримання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України.
В зазначені строки позивач усунув недоліки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11707/23 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11.07.2023 року Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на виконання доручення Прем'єр-міністра України, листів Служби безпеки України та Дніпровської районної військової адміністрації від 30.08.2022 року № 1-36-1798/0/290-2, доступ до будь-якої інформації про орган місцевого самоврядування та його діяльність, підприємств, організацій, що створюється в процесі роботи ОМС тимчасово обмежено. Розголошення інформації про адреси, місцезнаходження та кадастрові номери земельних ділянок об'єктів комунальної власності може спричини значні, негативні та, з високою ймовірністю, невідворотні наслідки в умовах воєнного стану та систематичних ракетних обстрілів. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
29.11.2022 року ОСОБА_1 засобом поштового зв'язку надіслав на адресу Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області запит на інформацію, в якому просив надати повний перелік об'єктів комунальної власності Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, які можуть бути передані в оренду ( з зазначенням назв таких об'єктів, місць їх розташування, а також поштовий адрес та/або кадастрових номерів), станом на 29.11.2022 року.
Відповідь на запит позивач просив надати у письмовому вигляді та направити на поштову адресу: АДРЕСА_1 , а також на Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді, у строк, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Зазначений запит доставлено Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області 02.12.2022 року (трек - номер поштового відправлення - 4905122775043), який зареєстрований Слобожанською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області 05.12.2022 року.
Відповідач листом від 08.12.2022 року № 03-09/11/3628 повідомив, що на виконання доручення Прем'єр-міністра України, листів Служби безпеки України та Дніпровської районної військової адміністрації від 30.08.2022року № 1-36-1798/0/290 доступ до будь-якої інформації про орган місцевої самоврядування та його діяльність, підприємств, організацій, в тому числі містобудівної, землевпорядної та іншої документації, що створюється в процесі ОМС тимчасово обмежено. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотримання сукупності вимог, а саме в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 6 Закону України «Про інформацію». Відповідно до статті 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» орган державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністр Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території. З урахуванням вищевказаних обмежень, та враховуючи характер запиту, а саме отримання інформації щодо переліку, розміщення, та поштових адрес об'єктів комунальної власності, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, надати змістовний та повний обсяг інформації, в умовах дії воєнного стану в Україні неможливо.
08.12.2022 року копія відповіді на запит була направлена відповідачем засобами електронного зв'язку на електронну пошту позивача.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запитувану інформацію, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію».
Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень.
Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону №2657-XII).
За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується, зокрема, обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI.
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
За змістом статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
При цьому, законодавець зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала (постанови від 27.02.2020 року в справі №800/304/17, від 01.04.2021 року в справі №9901/183/20, від 10.02.2022 року в справі №9901/369/21), що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Щодо змісту наданої відповіді на запит, суд зазначає наступне.
Так, 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/22 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26.07. 2023 року № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).
Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).
Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.
Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про інформацію » право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
На виконання листа Дніпровської районної військової адміністрації від 30.08.2022 року № 1-36-1798/0/290-2, Слобожанською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області доступ до будь-якої інформації про орган місцевого самоврядування та його діяльність, підприємств організацій, що створюється в процесі роботи ОМС тимчасово обмежено.
В даному випадку, позивачем запитувалась інформація щодо повного переліку об'єктів комунальної власності Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, які можуть бути передані в оренду ( з зазначенням назв таких об'єктів, місць їх розташування, а також поштовий адрес та/або кадастрових номерів), станом на 29.11.2022 року.
Суд зазначає, що запитувана інформація може бути використана не в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку та її розголос може завдати істотної шкоди цим інтересам, що спричинить шкоду від оприлюднення такої інформації, яка переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже в даному випадку, відповідачем була надана відповідь, яка не суперечить діючому законодавству в умовах дії воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20 застосувала правовий висновок Великої палати ЄСПЛ у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):
-мета запитувача: необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
-характер запитуваної інформації: інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
-особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості: розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
-готовність і доступність запитуваної інформації: надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.
Тягар доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на запитувача інформації, що у спірних правовідносинах не доведено позивачем.
Аналіз приписів Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 29.11.2022 відсутні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська