ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6527/23
провадження № 2/753/4343/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Мицик Ю.С..
при секретарях: Грицишині А.А., Власенко Д.А.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про повернення незаконно набутих коштів,
встановив:
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У квітні 2023 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , відповідач, разом - сторони), про повернення незаконно набутих коштів у розмірі 168 150,72 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами.
На підставі судового наказу виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 30.07.2018 у справі № 753/12648/18 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.07.2018 і до досягнення дитиною повноліття. З 20.06.2021 дитина проживає з позивачем, відповідач отримувала аліменти на утримання дочки та користувалася ними на власний розсуд, фактично не витрачаючи їх на утримання дитини. Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2023 припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів, які стягуються відповідно до судового наказу Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2018. Посилаючись на положення статей 1212, 1215 ЦК України та враховуючи, що стягнення аліментів з ОСОБА_2 відбувалося не добровільно, а на підставі судового наказу, просить стягнути з ОСОБА_3 кошти в розмірі 168150,72 грн, як незаконно набуті.
Відповідач ОСОБА_3 правом на подання відзиву не скористалася.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою від 11.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Судове засідання призначене на 17.07.2023 було відкладено через неявку відповідача.
Протокольною ухвалою від 28.09.2023 суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення за згодою представника позивача.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
На підставі судового наказу виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 30.07.2018 у справі № 753/12648/18 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.07.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2022 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів.
Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2023 скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2022 та ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено; припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів, які стягуються відповідно до судового наказу Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2018 року.
Апеляційним судом встановлено, що донька ОСОБА_4 повернулася до України 17.07.2022, та з цього часу постійно проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 , перебуває на його утриманні, не планує виїжджати за межі України, оскільки навчається на денній формі навчання у Національному авіаційному університеті. Отже, починаючи з 17.07.2022 виникли обставини, що впливають на обов'язок позивача щодо сплати аліментів на утримання доньки, які стягуються відповідно до судового наказу, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 30.07.2018, а відтак відповідно до ч.4 ст. 273 СК України, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 щодо припинення стягнення з нього аліментів.
Відповідно до довідки ТОВ «Брокард Україна» ОСОБА_2 працює в товаристві на посаді завідувача складу, за період з жовтня 2001 року по січень 2023 року у ВП НОМЕР_2 від 20.09.2018, що видано державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва Вавдійчик А.С. на підставі судового наказу № 753/12648/18 від 15.08.2018 із заробітної плати ОСОБА_2 було утримано та перераховано аліменти ОСОБА_3 в розмірі 168150,72 грн.
ІV. Мотивувальна частина.
Статті 15, 16 ЦК України та стаття 4 ЦПК України закріплюють право кожної особи на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Згідно з положеннями статей 12, 76-82 ЦПК України, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 6 статті 82 ЦПК України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51 Конституції України) та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (далі - СК України).
Стаття 179 СК України визначає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених законодавчих норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, а право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Правовий аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судом встановлено, що аліментні виплати у розмірі 168150372 грн позивач здійснив не добровільно, а в примусовому порядку в межах відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 30.07.2018 у справі № 753/12648/18.
За загальним правилом, передбаченим частиною першою статтею 1215 ЦК України, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.
Аналіз частини першої статті 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія "добросовісність" закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов'язків проголошується принципом міжнародного договірного права.
ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п'ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.
З положень закону випливає, що обов'язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб'єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.
На обґрунтування вимог позову позивач посилається лише на те, що в період з жовтня 2021 року по січень 2023 року відповідач отримуючи аліменти, використовувала їх не за призначенням, оскільки дитина проживала разом з ним та перебувала на його утриманні.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 02.02.2023 встановлено, що дитина проживає з позивачем з 17.07.2022.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивач звертався до органу опіки та піклування для здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Позивач на підтвердження недобросовісності відповідача не надав жодного належного доказу.
Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості(стаття 129 Конституції України).
Отже на підставі оцінки наведених представником позивача аргументів і наданих доказів суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про повернення незаконно набутих коштів з підстав недоведеності вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про повернення незаконно набутих коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2023.
СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.