Справа № 521/20889/23
Номер провадження:1-кп/521/1972/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023
12 жовтня 2023 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023163470000520 від 08.08.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Первомайськ Слободзейського району Республіка Молдова, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, з неповною середньою освітою, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президенту України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено неодноразово.
ОСОБА_4 13.07.2023 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, знаходячись в дворі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , побачив мобільний телефон в корпусі сірого кольору, марки «ZТЕ» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, визначивши предметом свого злочинного посягання мобільний телефон в корпусі сірого кольору, марки «ZТЕ» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 .
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, впевнившись, що його кримінально-протиправні дії ніким помічені не будуть, в умовах воєнного стану, підійшов до мобільного телефону в корпусі сірого кольору, марки «ZТЕ» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , який знаходився на кріслі у дворі будинку, за адресою АДРЕСА_2 , та шляхом вільного доступу здійснив крадіжку зазначеного телефону, якй належить потерпілій ОСОБА_5 , після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, де у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 5 098 гривень.
Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.4 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердив та пояснив, що він дійсно за вказаних обставин та у зазначений час викрав у потерпілої вказаний мобільний телефон для власних потреб. У вчиненому щиро кається та просить врахувати, що викрадене ним майно було повернуто потерпілій. Також просить врахувати, що він на цей час працевлаштовується, проживає з жінкою без реєстрації шлюбу та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а саме має дитину, якій він доводиться батьком та виховує дитину жінки, з якою проживає, тому просить суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, покарання просила призначити на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання та стосовно речових доказів.
При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення , має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до ст.12 КК України правопорушення, інкриміноване обвинуваченому, відноситься до категорії тяжкого злочину.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.66 КК України, враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого який щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, дав правдиві свідчення, повернув потерпілій викрадене майно.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то ОСОБА_4 раніше не судимий в силу вимог ст.89 КК України, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Судом враховується відсутність тяжких наслідків у даному кримінальному провадженні та те, що викрадене майно повернуто потерпілій, повне визнання вини обвинуваченим та щире каяття, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, вік обвинуваченого, його соціальне положення.
Таким чином, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, захисту, потерпілої, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України.
Враховуючи особу обвинувавеного, його поведінку після вчинення злочину, а саме те, що він зрозумів та усвідомив протиправність своєї поведінки, обставини справи, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд проиходить до висновку про можливість звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 100, 373,374 КПК України, суд-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обов'язок нагляду за засудженим ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Строк покарання ОСОБА_4 відраховувати з 12.10.2023 року.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
-мобільний телефон марки «ZТЕ» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 11.08.2023 року.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1