Справа № 296/9605/23
2-н/296/1296/23
УХВАЛА
Іменем України
про відмову у видачі судового наказу
12 жовтня 2023 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Шкиря В.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 ,-
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» звернулося до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 за надані послуги ЖКГ в розмірі 1835,25 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 268,40 грн.
Вирішуючи питання про можливість видати судовий наказ за заявою, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області №1888/12520 від 06.10.2023, які надійшли до суду 11.10.2023, боржник ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Овруцького районного суду Житомирської області.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Таким чином, положення даної статті розповсюджуються на справи наказного провадження, де боржником виступає юридична особа та фізична особа підприємець.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Згідно ч. 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що підстав для видачі судового наказу або направлення справи за підсудністю до належного суду не встановлено, разом з тим, наявна підстава для відмови у видачу судового наказу оскільки заяву подано до Корольовського районного суду м. Житомира з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Суддя роз'яснює заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу в даному випадку не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 165, 166 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надання послуг ЖКГ.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. М. Шкиря