ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2023м. ХарківСправа № 922/2863/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Приватна фірма "ЗДОБУШКА" (в-д Станційний, 3,Харків,61020)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" (вул. Гвардійців-Широнінців, 1,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61153)
про стягнення коштів 615 995,17 грн
за участю представників:
позивача: Петренко О.В., адвокат;
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Приватна фірма "ЗДОБУШКА" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 615 995,17 грн. за Договором поставки №01/01/21-ЗД від 01.01.2021р.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір 9239,93 грн. та витрати на правову допомогу 25 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2863/23. Визначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "02" серпня 2023 р. об 11:30.
Ухвалою суду від 07.07.2023 внесено виправлення в ухвалу господарського суду Харківської області від 03.07.2023 р. по справі №922/2863/23, зазначено вірну дату та час підготовчого засідання «21 липня 2023 року о (б) 12:30 год.», замість «"02" серпня 2023 р. о(б) об 11:30 год.».
Протокольною ухвалою від 21.07.2023 відкладено підготовче засідання на 30.08.2023 о 10:30.
Протокольною ухвалою від 30.08.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2023 о 10:30.
Після судового засідання 30.08.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх.23242), в якому останній також просить надати йому додатковий час для підготування відзиву на позовну заяву з урахуванням наданих позивачем оригіналів документів (видаткових і товарно-транспортних накладних). Крім цього, від відповідача 30.08.2023 надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх.23243), в якому наголошує на не співмірності заявленого позивачем розміру витрат зі складністю справи та обсягом виконаних робіт , у разі задоволення позовної заяви повністю або частково просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 1000 (одна тисяча) гривень .
Протокольною ухвалою від 04.10.2023 відмовлено відповідачу у клопотанні про витребування оригіналів видаткових і товарно-транспортних накладних, оскільки всупереч п.4 ч.2 ст.81 ГПК України останнім не надані докази вжиття ним заходів для самостійного отримання документів. Відповідне клопотання подане з порушенням строків, визначених ч.1 ст.81 ГПК України.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про надання відповідачу додаткового часу на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що ч.4 ст.119 ГПК України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч.5 ст.119 ГПК України). Відповідчем ,в супереч вимогам ст.119 ГПК України відзив на позовну заяву під час розгляду справи в підготовчому провадженні надано так і не було, при цьому суд вважає, що у відповідача було достатньо часу на підготовку та подання відзиву до суду, оскільки представнику відповідача був наданий доступ до електронної справи № 922/2863/23 в підсистемі «Електронний суд» на підставі його заяви (вх.19096 від 21.07.2023) ще у липні місяці.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 04.10.2023 представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 04.10.2023 не з'явився, надав до суду клопотання (вх.26890 від 04.10.2023) в якому просив відкласти судове засідання на іншу дату, через різке погіршення стану здоров'я представника та неможливість через це бути присутнім у судовому засіданні.
Господарський суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників справи. У частині 2 вказаної статті визначено, що учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд також наголошує, що на підтвердження викладених у клопотанні обставин (погіршення стану здоров'я) представником відповідача не надано жодних доказів.
Виходячи з викладених обставин поважність причин неявки в судове засідання представника відповідача судом не встановлена.
Господарський суд наголошує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, питання щодо необхідності забезпечення участі свого представника в судовому засіданні, кожна сторона учасник судового процесу вирішує самостійно.
Суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
В цьому випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні відсутні.
На підставі викладеного клопотання представника відповідача від 04.10.2023 про відкладення розгляду справи залишається судом без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
01.01.2021 між Приватним підприємством «Приватна фірма «Здобушка» (надалі-Позивач,Постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» (надалі- Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №01/01/21-ЗД (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язався прийняти Товар та своєчасно оплатити Товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного Договору. Найменування Товару, що постачається, його кількість і вартість відображаються у видаткових накладних і специфікаціях, що становлять невід'ємну частину дійсного Договору (п.1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору, ціна Товару, узгоджується Сторонами по кожній партії товару окремо і зазначається в специфікації та/або накладній, які є невід'ємною частиною Договору з урахування ПДВ. Покупець бере на себе зобов'язання сплатити вартість одержаного Товару протягом 14 календарних днів з дати поставки його покупцю.
На виконання умов Договору Позивач поставив відповідачу Товар на загальну вартість 633 488,82 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 353 від 28.11.2022, №354 від 28.11.2022, №370 від 06.12.2022, №384 від 14.12.2022, №385 від 14.12.2022, №396 від 23.12.2022, №401 від 27.12.2022, №402 від 27.12.2022, №8 від 06.01.2023, №9 від 06.01.2023, №10 від 10.01.2023, №21 від 13.01.2023, №22 від 13.01.2023, а також товарно-транспортними накладними № Р353 від 28.11.2022, №Р354 від 28.11.2022, №Р370 від 06.12.2022, №Р384 від 14.12.2022, №Р385 від 14.12.2022, №Р396 від 23.12.2022, №Р401 від 27.12.2022, №Р402 від 27.12.2022, №Р8 від 06.01.2023, №Р9 від 06.01.2023, №Р10 від 10.01.2023, №Р21 від 13.01.2023, №Р22 від 13.01.2023
Позивач зазначає, що за поставлений товар відповідач розрахувався не у повному обсязі, заборгованість за поставлений товар за Договором Договором поставки №01/01/21-ЗД від 01.01.2021р. складає 615 995,17 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України(далі -ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положенняЦК Українипро договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1-2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно дост.655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання з поставки Товару за договором поставки №01/01/21-ЗД від 01.01.2021р виконані, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами видаткові накладними № 353 від 28.11.2022, №354 від 28.11.2022, №370 від 06.12.2022, №384 від 14.12.2022, №385 від 14.12.2022, №396 від 23.12.2022, №401 від 27.12.2022, №402 від 27.12.2022, №8 від 06.01.2023, №9 від 06.01.2023, №10 від 10.01.2023, №21 від 13.01.2023, №22 від 13.01.2023.
Крім цього, наявність заборгованості у відповідача за договором поставки №01/01/21-ЗД від 01.01.2021р підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за лютий 2022р.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно за ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно дост.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно дост.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннямумов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).
У відповідності до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано суму заборгованості 615 995,17 грн за поставлений товар, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату залишку суми заборгованості у розмірі 615 995,17 грн
Відповідно до частини першоїстатті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьоїстатті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно достатті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані, про що свідчать підписані Сторонами видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що містяться у матеріалах справи.
Відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого Товару у строки та в обсягах визначених умовами Договору не виконано та не спростовані обставини зазначені позивачем у позовній заяві. Отже наявність у відповідача заборгованості у розмірі 615 995,17 грн є обгрунтованою, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 9 239,93 грн. слід покласти на відповідача.
Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом надано належним чином засвідчені копії документів, а саме:
- договору про надання правничої допомоги від 11.05.2023;
- ордеру серії АХ № 1135126;
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №364 від 30.11.2009р.;
- Акту виконаних робіт від 27.06.2023 з зафіксованим розміром гонорару 25 000,00 грн.;
- квитанції від 27.06.2023 про сплату адвокату 25 000,00 грн. ПП «Приватна фірма «ЗДОБУШКА» за Договором про надання правової допомоги від 11.05.2023.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правової допомоги позивачеві на суму 25 000,00 грн. у справі №922/2863/23.
За висновками суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру та підтверджується відповідними доказами.
Непогодження відповідача з заявленим розміром витрат на правничу допомогу у цьому випадку не є підставою для їх зменшення або відмови у їх задоволенні.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат, фіксований розмір гонорару, враховуючи висновки суду про повне задоволення позову, суд покладає витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 41659659, місцезнаходження: 61153, Харківська обл., місто Харків, вулиця Гвардійців-Широнінців, будинок 1) на користь Приватного підприємства «Приватна фірма «ЗДОБУШКА» (Ідентифікаційний код юридичної особи 43311021, місцезнаходження: 61020, місто Харків, в'їзд Станційний, 3) заборгованість за поставлений товар 615 995 грн. 17 коп., витрати по сплаті судового збору 9 239 грн. 93 коп., а також витрати на правову допомогу 25 000 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" жовтня 2023 р.
Суддя С.Ч. Жельне