РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/6067/21
Номер провадження 2/495/986/2023
27 вересня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
при секретарі Саханові О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
28.07.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов'язані з оплатою судового збору та послуг адвоката.
Короткий зміст та обґрунтування позову
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує зокрема тим, що 24 травня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області з заявою про скоєння позивачем відносно неї противоправних дій, у якій вказала наступне: 15 травня 2021 року ОСОБА_1 , у дворі спільного будинку по АДРЕСА_1 , з метою зараження ОСОБА_2 короновірусом, плював на неї, а в подальшому наніс її удар кулаком у голову, завдав тілесні ушкодження з приводу яких вона зверталася до лікарні. Однак, в результаті перевірки, здійсненої співпрацівниками відділу поліції було встановлено, те що позивач ніяких противоправних дій відносно ОСОБА_2 не скоював.
За результатом перевірки працівниками Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області встановлено, що 15 травня 2021 року ОСОБА_2 приблизно о 9:00 години, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_1 , безпричинно образливо чіплялася до позивача, намагалася вдарити його, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.
26 травня 2021 року Білгород-Дністровським ВП ГУНП України в Одеській області за вказаним правопорушення відносно ОСОБА_2 складений протокол серії ВАБ 581329 за ст.173 КУпАП.
05 липня 2021 року постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Таким чином на думку позивача, внаслідок звернення до Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області з неправдивою заявою про скоєння позивачем правопорушення та скоєння хуліганських дій самої ОСОБА_2 позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що в наслідок своїх дій ОСОБА_2 навмисно, переслідуючи мету незаконно притягнути позивача до адміністративної і кримінальної відповідальності та створити докази противоправної поведінки відносно неї з подальшим використанням у судових справах, які знаходяться у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та дискредитувати позивача в очах його сім?ї та сусідів по житловому будинку.
Крім того, за заявою ОСОБА_2 співробітниками Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області була проведена перевірка, у ході якої позивач був вимушений захищати свою честь та гідність, надавати докази відсутності складу правопорушення у його діях, витрачати робочій час на надання пояснень, доказів того, що позивач нічого противоправного відносно неї не скоював.
Крім того, своїми діями, які виразилися у тому, що ОСОБА_2 образливо чіплялася до позивача, намагалася вдарити його, чим вона порушила громадський порядок та спокій громадян, відповідачка по справі образила позивача на очах сусідів і як наслідок, він переніс емоційний стрес, при цьому за час її противоправних дій позивач був розгубленим, обуреним, відчував тривогу, страх за своє здоров?я та життя, так як ОСОБА_2 могла завдати шкоду його здоров?ю, постійно провокувала позивача.
Таким чином, дії ОСОБА_2 привели до його душевних страждань та погіршення психологічного стану та стану здоров?я. На страждання позивача також вплинули дії ОСОБА_3 , яка не просила в нього пробачення, а натомість ходить по двору та посміхається, продовжує ображати позивача і надалі провокує позивача та його рідних. Крім того, ОСОБА_4 , неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності у 2018 року та у 2019 році.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.08.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
26.09.2022 року представник позивача адвокат Братінов І.П., подав до суду письмові пояснення по справі.
27.09.2023 року представник відповідача адвокат Шаркевич В.Т., подав до суду клопотання в якому просив суд долучити до матеріалів справи копію постанови Одеського апеляційного суду по справі № 495/4107/21 року відповідно до якої було апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області від 05.07.2021 року задоволено частково. Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.07.2021 року скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрито.
В судове засідання призначене на 27.09.2023 року учасники процесу не з'явились.
Представник відповідача адвокат Шаркевич В.Т., подав до суду клопотання в якому просив суд розглядати справу без участі сторони. Просив суд відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.
Представник позивача адвокат Братінов І.П., подав до суду клопотання в якому просив суд розглядати справу без участі сторони. Просив суд ухвалити законне та обґрунтоване рішення по справі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області по справі № 495/4107/21 від 05.07.2021 року встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 581329 від 26.05.2021 року, 15.05.2021 року приблизно о 09:00 годині гр. ОСОБА_2 образливо чіплялась, намагалась вдарити гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян.
05 липня 2021 року постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (головуючий - суддя Шевчук Ю.В.) визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності та вирішено накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 51,00 грн на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в державний бюджет України судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду по справі № 495/4107/21 року від 28.09.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області від 05.07.2021 року задоволено частково.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.07.2021 року скасовано.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрито.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна,у приниженні честі та гідності фізичної особи,а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами,іншим майном або він ший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі у розмірі 50000 гривень, посилаючись на те, що він систематично страждає від дій відповідача, які направлені на безпідставні образи та надумані звинувачення в бік позивача та як наслідок він зазнав психологічних страждань.
Відповідно п. 5Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди»,відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що основним доказом на підтвердження вини ОСОБА_2 є постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2021 року, якою було визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.
Однак суд зазначає, що постановою Одеського апеляційного суду по справі № 495/4107/21 року від 28.09.2021 року було скасовано вищезазначену постанову суду першої інстанції та закрито провадження по справі. Разом з тим, постановою Одеського апеляційного суду не було встановлено вини ОСОБА_2 у вчинені у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Разом з тим, суд наголошує, що застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.
Зважаючи, що адміністративне провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, закрито у зв'язку зі збігом строків, передбачених ст.38 КУпАП та не вирішено питання про винуватість ОСОБА_2 , або не винуватість, то її цивільно-правова відповідальність не настала.
Крім того, суд відхиляє доводи представника позивача, що вина ОСОБА_2 , у вчиненні протиправних дій відносного позивача доведена складеним поліцейським протоколами про адміністративне правопорушення. Вказаний документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесене вирішення питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення.
Крім того, позивач зазначає, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 20 липня 2018 року по справі № 495/6390/19 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Вказана постанова мотивована зокрема тим, що 10.07.2018 року о 12:00 год. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , вчинила сварку з ОСОБА_5 , під час якої гучно висловлювалась нецензурною лайкою, принижувала честь та гідність.
Крім того, позивач зазначає, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 03 липня 2019 року по справі № 495/3058/19 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Вказано постанова мотивована зокрема тим, що 01.04.2019 року приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходячись по АДРЕСА_1 , висловлювалась нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_6 , на зауваження не реагувала. Своїми діями остання вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Аналізуючи вищезазначені постанови суд, не вбачає в діях відповідача ОСОБА_2 підтвердження факту завдання позивачу ОСОБА_7 моральної шкоди оскільки, з змісту вищезазначених постанов вбачається, що позивач не є потерпілим у вказаних справах.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 173 КУпАП, це правопорушення кваліфікується, як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тлумачення статей 11 та 1167ЦК України дозволяє стверджувати, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В обґрунтування своїх позовних вимоги позивач зазначає, що внаслідок звернення відповідача до Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області з неправдивою заявою про скоєння позивачем правопорушення та скоєння хуліганських дій самої ОСОБА_2 , позивачу завдана моральна шкода.
Суд вважає необхідним зазначити, що заяви за авторством відповідачки, на які посилаються позивач, а саме заяви до Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області, не можуть вважатися належними та допустимими доказами у цій справі з наступних підстав.
На підставі ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
А у відповідності до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до абз. 5 п. 3 Рішення КСУ від 10.04.2003 року у справі №1-9/2003 (справа за конституційним зверненням громадянина України ОСОБА_8 ), Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи.
Відповідно до абз. 7-9 Рішення КСУ, наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку та за повідомлення завідомо неправдивих відомостей органам реєстрації актів громадянського стану (ст. 173-1).
Відповідно до Кримінального кодексу України встановлюється кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками (стаття 259), завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (стаття 383).
В резолютивній частини Рішення КСУ робиться висновки про те, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам осіб.
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного в постанові у цивільній справі № 727/5418/17 від 21.03.2019 року: «у випадку, коли особа звертається до органів державної влади із заявою, у якій міститься та чи інша інформація, і якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама собою бути підставою для задоволення позову, оскільки мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.»
Отже, всі звернення відповідача до поліції, що подані у відповідності до норм діючого законодавства та їх категорично не можна вважати незаконним способом захисту законних прав та інтересів відповідача.
Згідно з пунктами 2, 8 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14 “Про судове рішення по цивільній справі”, рішення суду не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення для вирішення справи.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року ), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), постанови КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц.
Враховуючи наведене та характер даного рішення, суд вважає за можливе не наводити відповіді на кожен аргумент позивача. Більше того, наведення відповідних відповідей суд вважає неможливим з огляду на те, що такі відповіді, які не мають жодного значення для вирішення даної справи, можуть обмежити у встановленні певних обставин суд в межах вказаної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не знайшли своє підтвердження, оскільки стороною позивача не було доведено, що відповідач своєї протиправною поведінкою завдала йому моральних страждань.
Висновки за результатами розгляду справи
З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо неможливості задоволення позовних вимог з огляду на те, що вимоги викладені позивачем в позовній заяві не знайшли свого доказового відображення в матеріалах справи, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги стягнення з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 82, 89, 133, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О.Боярський