П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/3502/23
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
повний текст судового рішення
складено 16.05.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач), в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не застосування при призначенні пенсії позивачу середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні пенсії по інвалідності.
- зобов'язати відповідача провести ОСОБА_1 призначення пенсії по інвалідності за ст. 54 Закону №796 за приписами постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України №1058 із застосуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки у розмірі 12236,71 грн., починаючи з 01.01.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог вказав про порушення відповідачем його права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796, постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України №1058 із застосуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи відсутністю передбачених нормами чинного законодавства підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до поданої ним заяви.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем на вказане вище судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував таких обставин:
-з 01.01.2015р. та на час подання апеляційної скарги нараховує та виплачує позивачу пенсію за ст.. 27 ЗУ №1058-IV, що вказує у своєму листі від 07.04.2023р. №1400-0202-8/22630, де у вихідних даних для обчислення пенсії вказує недостовірні дані, зокрема, про дні роботи під час ліквідації аварії, в той час фактично позивач відпрацював 38 днів в зоні відчуження ЧАЕС; що обчислює пенсіє за Законом №796-ХІІ;
-з 07.07.2021р. відповідач не виконує рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)/2021 та чинить перешкоди виконанню рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2022р. по справі №400/12171/21, а саме до даного часу не призначив позивачу пенсії за заявою від 05.12.2022р. по ст.54 ЗУ №796-ХІІ, на отримання якої позивач має право. Також, апелянт вказує про надання відповідачем до суду неправдивих даних;
-відповідач не враховує довідку №2726 від 13.07.2006р. для нарахування та пенсії.
Також, апелянт у скарзі наголошує на тому, що він має законне право на призначення пенсії за ст.54 Закону № 796 з обрахуванням двох коефіцієнтів заробітної плати та призначення пенсії з урахуванням вищого середньомісячного коефіцієнта заробітної плати Кзс=6,58553, в той час як відповідач застосовує Кзс=5,6. На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив обставини призначення пенсії позивача, переведення, не дослідив право позивача на отримання пенсії за іншими законами та перехід отримання пенсії з одного закону на інший, помилково не врахував практику Верховного суду, на яку покликався позивач у своєму позові, тощо.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів скаржника, спросить відмовити у задоволенні його апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін мотивуючи загалом тим, що жодних протиправних дій відносно позивача у спірних правовідносинах не здійснював, пенсія ОСОБА_1 нарахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства.
Позивачем в свою чергу надано відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якій звертає увагу на те, що відповідач не наводить обґрунтувань відсутності права у позивача на призначення пенсії з 01.01.2023р. за приписами ст.54 закону №796-ХІІ за приписами постанови КМУ №1210, та право на нарахування й виплату позивачу пенсії за вказаним законом як військовослужбовцю з правом вибору за яким законом отримувати пенсію.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач з 27.03.1993 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію як інвалід ІІ групи від захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796).
16.01.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за ст. 54 Закону №796 та обчислити її за Постановою КМУ від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням приписів змін затверджених Постановою КМУ №1307 від 09.12.2021 року, але отримав відмову.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Як визначено ст.57 Закону № 796-ХІІ, визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Згідно з п.43 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України № 1058, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Частиною 2 статті 42 Закону № 1058 визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Суд першої інстанції також ґрунтовно врахував приписи п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Постанова № 124), за якими у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Також, згідно з п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою № 124 (далі - Порядок № 124) у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. (3764,40 грн. Х 1,17 = 4404,35 грн.).
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Водночас, в силу вимог пп. 1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. (4404,35 грн. Х 1,11 = 4888,83 грн.).
У відповідності до абз.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі Постанова № 127), перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (далі Постанова № 127), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 (4888,83 грн Х 1,11 = 5426,60 грн.).
16.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі Постанова № 118), за приписами якої з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14 (5426,60 грн. Х 1,14 = 6186,32 грн.).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 (6186,32 грн. Х 1,197 = 7405,03 грн.).
Формулу розрахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначено у п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 1210).
Так, відповідно до абз.3 п.9 Постанови № 1210, для розрахунку пенсії по інвалідності застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески за 2014-й, 2015-й та 2016 роки, збільшена (збільшений) на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124.
Згідно ст. 41 Закону № 1058 до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу) отримуваних застрахованою особою до набрання чинності Законом № 1058 (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір) (до 01.07.1998), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, зЗ 01.03.2023 осучаснений середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії Позивача склав 41468,17 грн. (7405,03 грн. (3764,40 грн. (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки) Х 1,17 x 1.11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 (коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії) Х 5,6.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачу було призначено пенсію у 1993 році, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", та враховуючи чинність норм частини 2 статті 42 Закону № 1058, абзацу 3 пункту 9 Постанови № 1210, при обчисленні розміру пенсії Позивача застосовується показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнтів збільшення.
Водночас, статтею 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Отже, пенсії надається громадянину саме під час її призначення.
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 796 призначена позивачу з 27.12.1993.
Відтак, позаяк право на призначення пенсії позивачем вже було реалізоване, підстави для повторного її призначення відсутні, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Водночас, зважаючи на те, що приписи ч.2 ст.40 Закону № 1058 застосовуються при призначенні пенсії, суд першої інстанції вірно виснував, що в даному спірному випадку не має підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки при обчисленні пенсії позивача.
Що стосується доводів апелянта в частині неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, на яку позивач покликався в адміністративному позові, то такі доводи колегія суддів оцінює критично, адже як вірно зауважив у судовому рішенні Булах А.Ф., наведена позивачем в позовній заяві судова практика не стосується спірних правовідносин, що виникли у даній справі, тому не може бути врахована судом при вирішенні спірних правовідносин.
З приводу посилань апелянта на невиконання відповідачем судових рішень у інших справах, за позовами позивача до органу ПФУ, апеляційний суд відхиляє такі за необґрунтованістю, оскільки такі питання не можуть бути вирішені у межах даного спору, не стосуються спірних саме у цій справі питань, а вирішуються відповідно до приписів процесуального закону, який містить норми, що стосуються вирішення питань на стадії виконання рішень суду.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, на висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог не впливають, не свідчать про неправильне вирішення справи судом першої інстанції.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Рішення суду першої інстанції, з огляду на викладене вище, відповідає вимогам ст.242 КАС України.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.315, ст.316 КАС України колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі №400/3502/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді А.І. Бітов Ю.М. Градовський