Україна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Унікальний номер справи: 756/8474/22. Номер провадження 33/824/4042/2023. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Касьян А.В. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю захисника-адвоката Вітів М.Б.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційними скаргами захисника Вітів М.Б. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року,
УСТАНОВИВ:
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, жителя АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП України зі ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП України зі ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
12.08.2022 о 02:40 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Богатирській, 26а у місті Києві в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено в установленому порядку на місці зупинки за згодою водія із застосуванням спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST 7510 ARMF-0340 при температурі повітря +26,0°С та при вимірюванні вмісту парів етанолу в повітрі, що видихається, результат огляду водія ОСОБА_1 склав 1,12‰. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9.
Крім того, 12.08.2022 о 02:22 на просп. Степана Бандери, 25 у м. Києві ОСОБА_2 , знаючи, що ОСОБА_1 вживав спиртні напої та перебуває у стані алкогольного сп'яніння, передав ОСОБА_1 керування транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF (д.н.з. НОМЕР_1 ), чим порушив вимоги підпункту «г» п. 2.9 "а" ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У поданих апеляційних скаргах адвокат Вітів М.Б., яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, просить: постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року скасувати та провадження в справі щодо нього на підставі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог адвокат Вітів М.Б., яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного та незаконно притягнув ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів адвоката Вітів М.Б., яка діє у захист прав і законних інтересівОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викладених нею у апеляційних скаргах; вислухавши пояснення апелянта Вітів М.Б. в судовому засіданні апеляційної інстанції, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КупАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належно не виконані.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" № 39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), "Карелін проти Росії" рішення від 20.09.2016 р., заява №926/08), як і у кримінальному провадженні, суд в справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Дане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, керування особою транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння (п. 2.9 "а" ПДР України).
При цьому п. 2.9 "а" ПДР України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достататності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Між тим, матеріали даної справи не містять доказів того, що поліцейські зупинили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом або перебування за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння чи з явними ознаками такого.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Як об'єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а.с. 11/, відеозйомка обстановки та обставин події даного правопорушення з моменту початку виконання службових обов'язків поліцейськими велася не з моменту початку виконання ними службових обов'язків (момент зупинки транспортного засобу), відеозапис загалом становить 46 хвилин 28 секунд, причина чи підстави їх зупинки поліцейським відеозаписом також - не зафіксовані; ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю із порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук - не вбачається; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пройшли тест за допомогою Драгера-результат 1,12%, також відеозапис не містить будь-яких даних стосовно фактичних обставин правопорушення: не відтворює подій перед зупинкою транспортного засобу, саму його зупинку, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
При цьому, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння.
Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від керування автомобілем, тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №155528 від 12.08.2022 року /а. с. 1/ та ААД №155529 від 12.08.2022 року /а. с. 2/, так і матеріали адміністративної справи - не містять.
Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після складення зазначеного протоколу могли без будь-яких перешкод продовжити керувати транспортним засобом.
До цього ж, на порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП України, примірники протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - під розписку - не вручався.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 9, 245, 251, 252, 254, 256, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, Київський апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги адвоката Вітів М.Б., яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року щодо - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 таОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н