КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на автомобіль "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 , чорного кольору та ключі до нього.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в разі прийняття рішення про арешт майна, змінити місце його збереження, а саме із штраф майданчику на відповідальне зберігання під зберігальну розписку ОСОБА_5 .
Мотивуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Як вказує автор апеляційної скарги, слідчий суддя в оскаржуваному рішенні не зазначив про наявність заперечень представника власника майна на вказане клопотання, але частково врахував їх при прийнятті рішення, чим використав їх для виправлення недоліків сторони обвинувачення, тобто порушив принцип змагальності сторін.
Також, прокурором, всупереч вимогам ст.ст. 170-171 КПК України, не вказано та не доведено підставу і мету накладення арешту.
Майно, на яке слідчий просив накласти арешт, не відповідає тому майну, яке фактично було вилучено у ОСОБА_5 та поміщено на штраф майданчик, зокрема, вилучені автомобілі мають зовсім інші номерні знаки.
Окрім цього, як стверджує апелянт, автомобіль "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 , чорного кольору, взагалі не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України та не має жодного відношення до даного кримінального провадження, а слідчому судді не було надано будь-яких доказів, які б вказували на те, що вилучений автомобіль був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчим суддею залишено поза увагою і те, що арештований автомобіль є спільною сімейною власністю подружжя ОСОБА_9 та перебуває в користуванні дружини, яка має ряд захворювань, потребує систематичного відвідування лікарів у різних частинах міста та пошуків необхідних препаратів, що є для неї життєво важливими.
В судове засідання представник власника майна не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Прокурор до початку розгляду справи надіслав листа про залишення апеляційної скарги без задоволення, у зв'язку із направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 до суду для розгляду по суті.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100010000648 від 09.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 17.05.2023 вказане в клопотанні майно - автомобіль "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 , чорного кольору та ключі до нього визнано в кримінальному провадженні № 12023100010000648 від 09.03.2023 речовим доказом.
18.05.2023слідчий СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме автомобіля "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 , чорного кольору та ключів до нього, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року клопотання слідчого задоволено.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя прийшов до висновку, що з урахуванням обставин зазначеного кримінального провадження, а також того, що наведене майно цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак обґрунтовано має правовий статус речового доказу, з метою забезпечення його збереження, на переконання слідчого судді, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням зазначеного слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на автомобіль "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 , чорного кольору та ключі до нього, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3974/2023 Категорія ст. 170 КПК України
Єдиний унікальний номер 752/8007/23
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1