Справа 760/7872/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5087/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 рокуОСОБА_6 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 години 59 хвилини 06 листопада 2023 року.
Своє рішення суддя місцевого суду обґрунтував тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не припинили свого існування, а тому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_6 та запобігти наявним вище ризикам.
В апеляційній скарзі обвинуваченої указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила про те, що жодних доказів на підтвердження її вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні стороною обвинувачення до суду надано не було. Також обвинуваченою указано про те, що вона не має наміру переховуватись від суду, оскільки має постійне місце проживання, можливість працевлаштування, та має сталі соціальні зв'язки, а саме неповнолітнього сина, який потребує її піклування. Зауважено обвинуваченою також і про неналежні умови утримання її в ізоляторі тимчасового тримання внаслідок, чого вона захворіла, та на даний час в умовах слідчого ізолятора не отримує належної медичної допомоги. За наведених обставин просила змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме на домашній арешт.
Оскільки апелянтом в апеляційній скарзі не порушувалось питання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відповідності до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін кримінального провадження.
За змістом ч.2 ст. 177 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у вигляді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження, питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав доведеним наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду. При цьому, указаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченій у випадку доведеності її вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 178 КПК України. При оцінці даного ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, поставленого у вину обвинуваченій, а також існування реальної можливості переховування враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченої від суду, що указує на наявність підстав для продовження щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставини вчинення інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_6 кримінального правопорушення дають також підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на потерпілу та свідка.
Також колегія суддів вважає доведеним ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у випадку застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, остання може вчиняти дії направлені на затягування судового розгляду, з метою уникнення від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Наведене у своїй сукупності указує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п. п.1,3, 4 ст.177 КПК України, що указує на наявність підстав для продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останньої під час розгляду кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченої на дані про її особу, яка має міцні соціальні зв'язки, а саме неповнолітнього сина, а також постійне місце проживання та можливість працевлаштування, у зв'язку із чим є можливим застосування щодо неї запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, на думку колегії суддів, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність вказаних даних не може саме по собі свідчити про наявність таких обставин, які зможуть усунути існуючі ризики.
Посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі щодо наявності у неї захворювання та неможливість отримання нею належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, не може свідчити про зменшення встановлених судом ризиків чи можливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки обвинуваченою до суду не надано об'єктивних доказів, які б свідчили про неможливість подальшого утримання її під вартою у зв'язку зі станом її здоров'я.
Щодо можливості застосування до обвинуваченої інших альтернативних заходів, то колегія суддів у даному питанні зважає на наступне.
На думку колегії суддів, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_6 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Наведене указує на відсутність підстав для скасування ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 рокупро продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4