справа № 363/3885/21
провадження № 22-ц/824/10462/2023
головуючий у суді І інстанції Лукач О.П.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року та ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 8 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, у якому просила стягнути на її користь з відповідача збитки, спричинені залиттям квартири у розмірі 58 643,78 грн та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Поверхом вище, над квартирою позивача, розташована квартира АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу. 5 червня2021 року з вини відповідача через витік води у її квартирі відбулося залиття квартири позивача. Наслідком залиття квартири стало пошкодження стелі та стін, ламінату у кімнаті й коридорі, та пошкодження рами дверної коробки. Згідно акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини на баланс, будинок за адресою: АДРЕСА_3 , передано на баланс ТОВ «Експлуатаційна Компанія «Комфорт-Майстер». 5 червня 2021 року комісією у складі представників обслуговуючої компанії в телефонному режимі було повідомлено про факт залиття квартири АДРЕСА_1 та про необхідність провести огляд квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . Відповідач направила свого сина, який відчинив двері до квартири АДРЕСА_2 та надав можливість членам комісії здійснити огляд квартири, де були наявні ознаки залиття підлоги водою у ванній кімнаті, що спричинило залиття підлоги у її квартирі, після чого вода потрапила до квартири позивача поверхом нижче та спричинила збитки. Для встановлення розміру збитків, завданих залиттям квартири, позивач залучила спеціаліста в галузі інженерно-будівельного проектування в частині кошторисної документації, та згідно кошторисного розрахунку розмір завданих становить 58 643,78 грн. Позивач, посилаючись на положення статей 22, 319, 1166 ЦК України звернулася за захистом своїх прав до суду.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки, спричинені залиття квартири у розмірі 58 643 грн 78 копійок та судовий збір в сумі 908 грн.
Не погоджуючись із указаним заочним рішенням суду ОСОБА_1 13 лютого 2023 року звернулася до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року відмовлено в прийнятті апеляційних скарг ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року та повернуто апеляційні скарги особі, яка їх подала, у зв'язку з порушенням порядку оскарження заочного рішення.
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 8 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року у цивільній справі №363/3885/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири відмовлено.
Не погоджуючись із указаним заочним рішенням та ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 18 травня 2023 року звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги акт складений представниками TOB «ЕК «Комфорт-Майстер» від 16 червня 2021 року на предмет обстеження квартири АДРЕСА_1 , оскільки в даному акті зазначено, що затоплення сталося по ймовірній причині, тобто, це говорить про непевність (який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлення віри, впевненості в комусь, чомусь),наявності сумніву, припущення затоплення квартири АДРЕСА_4 яка належить позивачці ОСОБА_2 і знаходиться по АДРЕСА_3 . При обстеженні квартири відповідачки точної причини не виявлено.
Також зазначає, що не отримувала з суду жодного повідомлення, а ні письмового, а ні засобами зв'язку (хоча останній був відомий позивачці) про розгляд судом даної справи і взагалі про наявність такого позову, тому через неотримання повісток чи інших повідомлень, про дату і час розгляду справи унеможливило подачі відповідачкою до суду як відзиву на позовну заяву так і доказів своєї невинуватості, що й потягнуло за собою неврахування судом істотних обставин, які б вплинули на ухвалення законного та правосудного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судове засіданні по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом телефонограми та судової повістки направленої на поштову адресу позивача та відповідача.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу за відсутності нез'явившихся осіб.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості.
Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості, убачається, що власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_1 - відповідач у справі.
Згідно акта прийому-передачі житлового комплексу або його частини, будинок за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на балансі обслуговуючої компанії ТОВ «Експлуатаційна Компанія «Комфорт-Майстер».
8 вересня 2020 року між позивачем та обслуговуючою компанією укладено договір №70 про компенсацію витрат на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт, щодо управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт за адресою: АДРЕСА_3 .
Як зазначала позивач, 5 червня 2021 року, з квартири, поверхом вище, яка належить відповідачу, сталося залиття після чого, комісією у складі представників обслуговуючої компанії було телефоном повідомлено відповідача про факт залиття квартири АДРЕСА_1 та про необхідність провести огляд квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . Відповідач направила на місце свого сина, який і відчинив двері до квартири АДРЕСА_2 та надав можливість членам комісії здійснити огляд квартири.
16 червня 2021 року комісією представників ТОВ «ЕК «Комфорт-Майстер» у складі: майстра Девель Л.Е., ст.сантехніка Сарнавського В.В. , мешканця квартири
АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було складено акт на предмет обстеження квартири АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, а саме вважав, що акт залиття від 16 червня 2021 року є належним та допустимим доказом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року у разі залиття квартири, організація (підприємство), яка надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складає відповідний акт.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 10 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Відповідно до статті 151 ЖК Української РСР (у тій самій редакції) громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом.
Положеннями статті 177 ЖК Української РСР (у тій самій редакції) встановлено, що громадяни, зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщенням житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету міністрів від 24 січня
2009 року № 45, власники квартир, наймачі та орендарі зобов'язані забезпечувати збереження сантехнічного обладнання та при появі несправностей вжити заходів їх усунення власними силами.
Згідно пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - Індивідуальний споживач зобов'язаний: допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, частина 2 вказаної статті передбачає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 4 серпня 2020 року у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Так, ОСОБА_2 , порушуючи перед судом питання щодо стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та обґрунтовуючи свої вимоги, посилалася на акт про залиття від 16 червня 2021 року, що складений і підписаний комісією представників ТОВ «ЕК «Комфорт-Майстер» у складі: майстра Девель Л.Е. , ст.сантехніка Сарнавського В.В. , мешканця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
Даним актом встановлено, що при обстеженні квартири комісією встановлено наступне: затоплення сталося по ймовірній причині (винуватець) затоплення квартири АДРЕСА_2 ; при обстеженні квартири АДРЕСА_2 точної причини не виявили, під лінолеумом у коридорі та під плиткою у ванній мокра стяжка підлоги, при відкриті стяжки дефект труб не виявили, явного протікання не видно. У квартирі АДРЕСА_4 частково пошкоджено: стеля та стіни у кімнаті (відклеїлись шпалери); частково пошкоджена дверна коробка та ламінат у кімнаті; у коридорі частково пошкоджена стеля. Власниці квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не було вдома - двері не відчинила, тому її підпис відсутній (на момент складання акту). Затоплення сталося 5 червня 2021 року, власниця на дату затоплення відсутня, двері відчинив син.
Також, для встановлення розміру збитків, завданих залиття квартири, ОСОБА_2 залучила спеціаліста в галузі інженерно-будівельного проектування у частині кошторисної документації, а саме інженера проектувальника Пікож Ірину Анатоліївну , кваліфікаційний сертифікат серії АР №002869 з 25 вересня 2017 року по 27 вересня 2017 року (свідоцтво №00099).
Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва №1/6 щодо визначення розміру збитку внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає 58 643,78 грн.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилається на те, що в даному акті зазначено про ймовірну причину затоплення, тобто, це говорить про непевність (який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлення віри, впевненості в комусь, чомусь), наявності сумніву, припущення затоплення квартири АДРЕСА_4 яка належить позивачці ОСОБА_2 і знаходиться по АДРЕСА_3 . При обстеженні квартири відповідачки точної причини не виявлено.
Разом із тим, такі доводи відповідача колегія апеляційного суду не може визнати такими, що беззаперечно спростовують викладені у акті висновки, оскільки не спростовують вину відповідача у залитті належної позивачу квартири, що є обов'язком саме відповідача. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що залиття квартири позивача відбулось не з вини відповідача, а з вини третіх осіб, відповідач не надає.
Крім того, не погоджуючись із актом залиття від 16 червня 2021 року, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не скористалась своїм правом для надання іншого експертного висновку, у якому вказані інші причини залиття, чи правом звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи на спростування даних, які містяться в акті.
Оскільки позивачкою було доведено наявність шкоди, якої вона зазнала внаслідок залиття її квартири, яке відбулося з вини відповідача, що підтверджується належними і допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню збитки у розмірі 58 643,78 грн.
При цьому, відповідачем не наведено жодних доказів на спростування заявленого позивачкою розміру таких збитків. Тому, такі вимоги є обґрунтованими.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, а саме повідомлення відповідача судом першої інстанції на адресу АДРЕСА_6 , за якою відповідач не проживає та не зареєстрована.
Так, матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду із позовом ОСОБА_2 вказала адресу відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 , на яку суд першої інстанції повідомляв відповідача.
Відповідач вказує, що адреса її постійного місця проживання є: АДРЕСА_7 , а тому суд мав повідомляти її саме за цією адресою.
Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про видачу копії судового рішення відповідач ОСОБА_1 вказала саме адресу: АДРЕСА_6 (а.с. 135).
При цьому, при зверненні до суду із заявою про перегляд заочного рішення та з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вже вказує адресу АДРЕСА_7 .
Таким чином, порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Щодо оскарження ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 8 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України).
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Таким чином, при розгляді апеляційної скарги, колегією суддів були враховані заперечення ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 8 травня 2023 року, та надана їм оцінка при перегляді заочного рішення суду першої інстанції.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною 4 наведеної статті Кодексу, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Отже, оскаржуваною ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, що стало підставою для оскарження заочного рішення до апеляційного суду відповідачем. Відтак підстав для скасування оскаржуваної ухвали не всановлено.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 367-368, 374-375, 381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба