КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
справа № 757/27168/20-ц
провадження № 22-ц/824/4034/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Березовенко Р.В. Кулікової С.В.,
при секретарі: Яницькій О.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідач - Національний банк України
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року, постановлене під головуванням судді Вовк С.В.,у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національного банку України, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення збитків, суми неодержаного доходу, компенсацію моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року позивачі звернулися до суду із позовом до НБУ, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення збитків, суми неодержаного доходу, компенсацію моральної шкоди, в якому просили:
- стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 збитки у сумі та суму неодержаного доходу у розмірі 1 538 264, 77 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн кожному та 10 510, 00 грн судових витрат;
- стягнути з НБУ на користь ОСОБА_2 збитки у сумі та суму неодержаного доходу у розмірі 453 310,50 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн кожному та 4 533,11 грн судових витрат;
- стягнути з НБУ на користь ОСОБА_3 збитки у сумі та суму неодержаного доходу у розмірі 108 090,10 грн моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн кожному та 1 080,90 грн судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачами та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено низку депозитних договорів, розміщено банківські вклади. З огляду на продовження процедури ліквідації AT «Банк «Фінанси та Кредит», часткове задоволення вимог лише кредиторів третьої черги є достатньо підстав вважати, що акцептовані кредиторські вимоги задоволені не будуть, оскільки сума зобов'язань до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» значно перевищує суму вартості активів, за рахунок яких будуть задоволені вимоги кредиторів, і дана ситуація склалась, внаслідок протиправної бездіяльності Національного банку України, яким не було вжито своєчасних заходів відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про Національний банк України», що і призвело до негативних фінансово-економічних наслідків в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» та унеможливило повернення банківських вкладів, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року позов залишено без задоволення.
В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що шкода, заподіяна позивачам полягає у втраті належного майна (грошових коштів), втрати реального доходу, можливості отримати дохід від розміщення власних коштів в іншій фінансовій установі. Ліквідація АТ «Банк Фінанси та Кредит» сталась внаслідок некомпетентних дій та свідомої бездіяльності Національного банку України. Зазначає про розміщення відповідачем на веб - сайті недостовірної інформації, яка суперечила дійсним звітам НБУ. Апелянт вказує, що у випадку дотримання законодавства та надання достовірної інформації щодо дійсного стану банку та вірного відображення фінансової спроможності та платоспроможності, позивачі мали б достатньо інформації та можливості для прийняття рішення щодо відкликання власних коштів з рахунків неплатоспроможного банку. Вважає, що відповідачем свідомо здійснювались дії, направлені на обмеження можливості позивачам скористатись правом дострокового розірвання депозитних договорів, ввівши обмеження на зняття грошових коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Національного банку України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилається на те, що позивачами не надано доказів завдання позивачам матеріальної шкоди при здійсненні управлінських повноважень НБУ, доказів протиправності рішень, дій Національного банку, які можуть бути підставою для відшкодування шкоди, не доведено причинний зв'язок між шкодою та неправомірними діями НБУ. Вказує, що в даному випадку боржником по відношенню до позивачів є банк. Національний банк України не є стороною в договірних відносинах.
В письмових поясненнях представник ФГВФО зазначає, що доводи позивачів про неможливість задоволення вимог кредиторів, що слідує за третьою чергою неплатоспроможного банку є передчасними, оскільки такі заходи безпосередньо вживаються ФГВФО у спосіб та порядок передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також зазначає про відсутність причинного зв'язку між діями НБУ та настанням факту неплатоспроможності АТ « Банк «Фінанси та кредит».
В судовому засіданні представник Національного банку України проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, які виникли між позивачем та AT«Банк «Фінанси та Кредит» є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, а також відсутності доказів на підтвердження того, що саме внаслідок діянь НБУ вони позбавлені можливості повернути кошти з депозитних вкладів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у квітні - листопаді 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», ряд депозитних договорів про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» та «Нові гроші» в доларах США та у гривні,а саме:
- договір № 3300937/23449/370-14, за умовами якого вкладником внесено на депозитний рахунок НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 220 000, 00 грн на строк з 16.04.2014 року по 21.04.2015 року з процентною ставкою згідно умов договору;
- договір № 3300937/264610/370-14, за умовами якого вкладником внесено на депозитний рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 40 000, 00 доларів США на строк з 20.10.2014 року по 25.10.2015 року з процентною ставкою згідно умов договору;
- договір № 3300937/264611/370-14, за умовами якого вкладником внесено на депозитний рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 40 000, 00 доларів США на строк з 20.10.2014 року по 25.10.2015 року з процентною ставкою згідно умов договору;
- договір № 3300937/72974/370-14, за умовами якого вкладником внесено на депозитний рахунок № НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 30 000, 00 доларів США на строк з 24.10.2014 року по 29.11.2015 року з процентною ставкою згідно умов договору.
Крім того, між 2014 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заява від 10.12.2014 року № 300937/77307/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в валюті, за умовами якого вкладником внесено на вкладний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 40 000,00 доларів США на строк з 10.12.2014 року по 12.11.2015 року з процентною ставкою 7 % річних (відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 12.05.2015р.)
Також, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір - заяву № 300937/16058)7-15 від 18.06.2015р. про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» в валюті, за умовами якого внесено на вкладний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 10 000, 00 доларів США на строк з 18.06.2015 року по 18.01.2016 року з процентною ставкою 6 % річних.
Постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі зазначеної постанови, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з 18.09.2015 було запроваджено у ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» (рішення виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2015 № 171).
17.12.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».
Фондом на підставі зазначеної постанови Правління Національного банку України прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року у справі № 826/7697/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України у період з 01.01.2011 року по 17.09.2015 року щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит», яка виразилась у порушенні строків: проведення інспекційної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» не рідше одного разу на 36 місяців; надання Публічному акціонерному товариству «Фінанси та кредит» результатів інспекційних перевірок за періоди з 01.01.2008 року по 01.01.2012 року та з 01.02.2012 року по 01.12.2014 року, встановлених статтею 19 Господарського кодексу України; повідомлення Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» про встановлення рейтингової оцінки за системою САМЕLS за результатами інспекційних перевірок за періоди з 01.01.2008 року по 01.01.2012 року та з 01.02.2012 року по 01.12.2014 року. Визнано протиправною бездіяльність Національного банку України в періоди квітня 2012 року - липня 2012 року та березня 2015 року - травня 2015 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» на підставі проведених перевірок та складених звіту про інспектування ПАТ «Фінанси та кредит» за періоди з 01.01.2008 року по 01.01.2012 року та з 01.02.2012 року по 01.12.2014 року і встановленої рейтингової оцінки САМЕLS.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.
Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
У частині четвертій статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.
Урахувавши, що правовідносини, які виникли між позивачами та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок діяльності Національного банку України вона позбавлена можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало їй шкоди, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц
Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 757/29145/18-ц (провадження № 61-3077св19) вказував, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення зобов'язання між банком і клієнтом. Вказане свідчить про те, що позивач, як сторона за договорами, внаслідок віднесення банку до категорії неплатоспроможних постановою Національного банку України від 03 червня 2016 року № 913 не втратив права на отримання сум банківських вкладів, повернення яких підлягає у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Доводи апелянтів про те, що відповідачем було розміщено на веб - сайті недостовірну інформацію, яка суперечила дійсним звітам НБУ та у випадку дотримання останнім законодавства та надання достовірної інформації щодо дійсного стану банку і вірного відображення фінансової спроможності та платоспроможності, позивачі мали б достатньо інформації та можливості для прийняття рішення щодо відкликання власних коштів з рахунків неплатоспроможного банку апеляційний суд не приймає. Вказані обставини не є підтвердженими та не можуть свідчити про наявність причинного зв'язку між шкодою та неправомірними діями відповідача.
В постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року у справі № 826/7697/16, відсутні висновки стосовного того, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ було порушено права саме позивачів на отримання коштів за договорами банківських вкладів, або що саме дії НБУ призвели до неплатоспроможності AT «Банк «Фінанси та Кредит», а тому посилання скаржників на вказано постанову судом не приймається.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді