КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на речові докази вилучені в ході обшуку за місцем проживання начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: копія свідоцтва на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 на 1 аркуші; мобільний термінал Apple Iphone 13, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , картка Водафон: НОМЕР_3 та мобільний термінал Apple Iphone 11, imei: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , картки НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , належні ОСОБА_6 .
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року.
Щодо строку апеляційного оскарження, то представник зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто за відсутності власника майна чи його представника, копію оскаржуваного рішення останній отримав 14 липня 2023 року.
Представник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, зазначає, що вилучене під час обшуку майно не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а постанова про визнання речовими доказами від 22 червня 2023 року містить лише формальний характер, яку в подальшому прокурор використовував як підставу для накладення арешту, а також для подальшого тиску на ОСОБА_8 .
Звертає увагу на тому, що інформація, яка міститься на копії свідоцтва на нерухоме майно, мобільних терміналах Apple Iphone, належних ОСОБА_6 жодним чином не може відноситься до кримінального провадження № 62023100110000047, а тим паче використовуватися в ньому як доказ.
Також, вказує, що ОСОБА_6 не є підозрюваним/обвинуваченим та взагалі не має будь-якого статусу в даному кримінальному провадженні.
Зазначає представник і про те, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року чітко встановлює обмеження щодо саме вилучення будь-якої комп'ютерної техніки, електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, терміналів мобільного зв'язку, а саме лише дозволяє скопіювати інформацію з них. Натомість слідчим було вилучено вищевказане майно, належне ОСОБА_6 .
Крім того, представник звертає увагу на те, що накладений арешт на майно, яке вилучене за адресою: АДРЕСА_1 перешкоджає ОСОБА_6 вільно розпоряджатися та користуватися своїм майном.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити скасувавши ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна чи його представника, копію постановленого рішення представник отримав 14 липня 2023 року і 19 липня 2023 року подав апеляційну скаргу, тому колегія суддів вважає, що у даному випадку строк апеляційного оскарження не пропущений.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 07 березня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023100110000047 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, за фактом набуття службовою особою Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області протягом 2021-2023 років активів, сукупна вартість яких становить понад 12 мільйонів гривень, при цьому зареєструвала право власності на них на близьких осіб.
22 червня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року проведено обшук за місцем проживання начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено та вилучено: копія свідоцтва на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 на 1 аркуші; мобільний термінал Apple Iphone 13, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , картка Водафон: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_6 ; мобільний термінал Apple Iphone 11, imei: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , картки НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , належні ОСОБА_6
23 червня 2023 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на вищевказане майно, яке вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року клопотання прокурора задоволено.
Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.
Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62023100110000047 про накладення арешту на майно, яке вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора та дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам викладених в апеляційній скарзі прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_9 від 22 вересня 2023 року про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На переконання колегії суддів клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
При цьому, колегія суддів враховує пояснення прокурора про те, що мобільні телефони було вилучено у зв'язку з ненаданням доступу до них, на даний час здійснюється зняття інформації з них, і по закінченню таких дій мобільні телефони буде повернуто їх власнику.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, - не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі також не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту вищевказаного майна та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, яке вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на речові докази вилучені в ході обшуку за місцем проживання начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/26010/23-к Справа №11-сс/824/4700/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1