КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/824/2268/2023 Категорія: ч. 3 ст. 369 КК України
ЄУН: 366/1334/16-к Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42016110000000075, внесеного до ЄРДР 10 лютого 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сукачі Вишгородського (Іванківського) району Київської області, громадянина України, пенсіонера, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу статті 89 КК України не судимий,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без конфіскації майна,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8 захисників ОСОБА_9
ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах того хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за таких обставин.
Наказом прокурора Київської області № 2518к від 14 лютого 2015 ОСОБА_11 призначено на посаду прокурора Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області. Відповідно до наказу керівника Броварської місцевої прокуратури № 2-к від 15 грудня 2015 ОСОБА_11 призначено на посаду керівника Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури.
Згідно статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Відповідно до пункту 5 статті третьої Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків.
Згідно пункту 17 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є керівник підрозділу місцевої прокуратури. Згідно частини другої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 36 КПК України прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй Процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Згідно до пункту 1 частини другої статті 36 КПК України прокурор має право починати досудове розслідування за наявності підстав передбачених цим Кодексом.
За частиною першої статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно примітки статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368- , 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Відповідно до розподілу обов'язків між оперативними працівниками Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури, затверджених наказом № 24-к від 15 грудня 2015 «Про розподіл обов'язків між працівниками Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури», за начальником відділу ОСОБА_11 закріплено реагування на виявлені порушення закону з часу надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування і участі у судовому провадженні.
Займаючи посаду начальника Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури, ОСОБА_11 в силу своєї займаної посади є службовою особою, яка займає відповідальне становище та уповноважена на виконання функцій держави.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання і рибальство є видами діяльності, які заборонені у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення.
Так, 1 лютого 2016 приблизно об 11.00 год. до начальника Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури ОСОБА_11 в приміщення службового кабінету, який розташований за адресою: м. Чорнобиль, вул. Радянська, 31, звернувся провідний спеціаліст державного підприємства «Центр організації технічного та інформаційного забезпечення» - головний інженер по роботі із самоселами ОСОБА_6 , який повідомив, що також, одночасно являється директором ТОВ «Іванківський рибгосп» та запропонував за неправомірну вигоду у розмірі від 20 до 50 тисяч гривень в місяць посприяти йому в проведенні незаконного вилову риби та допомогти у її вивозі за межі Чорнобильської зони відчуження. А саме, сприяння прокурора ОСОБА_11 виражалося б у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про незаконне добування риби в зоні відчуження, нездійснення процесуального керівництва в роботі поліції по даним фактам з боку ОСОБА_6 та його спільників.
У подальшому, 24 лютого 2016 близько 15 години до приміщення службового кабінету ОСОБА_11 знову прибув ОСОБА_6 та під час розмови знову запропонував ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду у розмірі 20 тисяч гривень в місяць за безперешкодний вилов риби у річці Прип'ять зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення Чорнобильської АЕС.
Також, ОСОБА_6 повідомив, що у подальшому сума неправомірної вигоди може бути збільшена до 50 тисяч гривень.
В період часу з 24 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року ОСОБА_6 неодноразово телефонував ОСОБА_11 та вимагав зустрічі з останнім з метою надання неправомірної вигоди.
Так, 1 березня 2016 близько 12 години за попередньою домовленістю з ОСОБА_11 , ОСОБА_6 завітав до службового кабінету останнього, який розташований за адресою: м. Чорнобиль, вул. Радянська, 31, де під час розмови ОСОБА_6 передав ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, які знаходились у чорному поліетиленовому пакеті, за надання можливості здійснення незаконного вилову риби у річці Прип'ять та подальшого сприяння у вивозі виловленої риби за межі зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення Чорнобильської АЕС.
Обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взято під варту в залі суду.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник в інтересах обвинуваченого та обвинувачений подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вирок та закрити кримінальне провадження, звільнивши обвинуваченого з-під варти.
В апеляційних скаргах захисник та обвинувачений посилаються на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на їх думку, перешкодили суду постановити законний та обґрунтований вирок.
Так, апелянти наголошують, що під час судового розгляду порушений принцип безпосередності дослідження доказів у справі, оскільки всупереч встановленого судом порядку не допитаний жодний свідок у кримінальному провадженні, а вирок суду ґрунтується на вибірково взятих показаннях свідків, наданих останніми під час судового розгляду кримінального провадження іншим складом суду або ж під час досудового розслідування. При цьому суд у вироку на підтвердження вини ОСОБА_6 послався на показання основного свідка ОСОБА_11 , а також на показання інших свідків, які не підтверджують винуватість ОСОБА_6 .
Окрім того, як зазначено в апеляційних скаргах, в суді були оголошені лише протоколи за результатами НСРД і не переглянуто (не досліджено) жодного цифрового носія інформації на підтвердження висунутого обвинувачення, експертиза таких носіїв не проводилась, зразки голосів ОСОБА_6 та ОСОБА_11 не відбирались. Частина носіїв взагалі відсутня у матеріалах справи. Зокрема, частина носіїв повернута секретарем судового засідання прокурору, оскільки неможливо відтворити зміст інформації, яка міститься на цифрових носіях. При цьому доля речових доказів - вказаних речових носіїв судом не вирішувалась.
Окремо апелянти зазначають про те, що під час судового розгляду сторона захисту неодноразово вказувала про те, що ОСОБА_6 та захисникам не відкривались усі матеріали кримінального провадження відповідно до вимог ст. 290 КПК України, що залишилось поза увагою суду.
Також апелянти наголошують, що судами у кримінальному провадженні жодного разу не досліджувався речовий доказ - грошові кошти, і клопотання сторони захисту в цій частині безпідставно було відхилено. Як зазначено було головуючим в судовому засіданні, вказаний речовий доказ - грошові кошти конфісковані в дохід держави на підставі вироку Іванківського районного суду від 3 липня 2018 року. Разом з тим, за результатами оголошення вказаного вироку грошові кошти також не оглядались. Згідно з наявною розпискою, вказані грошові кошти передані прокурору Гетьману у пакеті з метою виконання вироку суду щодо конфіскації грошей. Яка сума коштів та якого номіналу містилась в пакеті, що це за пакет, чому він був переданий саме прокурору, з матеріалів справи та під час судового розгляду не встановлено. Матеріали справи не містять будь-яких даних про виконання судового рішення в частині конфіскації предмету хабара на виконання вироку суду від 3 липня 2018 року.
Окрім того, апелянтами зазначено про порушення суддею таємниці наради суддів, оскільки суддя, перебуваючи у нарадчій кімнаті з 9 год. 26 грудня 2022 року до 10 год. 27 грудня 2022 року, розглянув 13 справ з ухваленням та оголошенням повних текстів судових рішень, при тому , що частина справ розглянута за участю сторін (правопорушників). У цій частині апелянти наголошують, що вирок у даному кримінальному провадженні вже скасовувався Верховним Судом з зазначених підстав.
Апелянти водночас вказують про те, що судом безпідставно ОСОБА_6 взято під варту в залі суду після проголошення вироку, оскільки судове рішення не містить жодного обґрунтування для прийняття такого рішення, а, відтак, просять звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду, скасувати вирок та закрити кримінальне провадження.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисників та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши за клопотанням сторін наявні у справі докази та додатково надані під час апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону.
Так, з наявних матеріалів кримінального провадження встановлено, що вироком Іванківського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року (під головуванням судді ОСОБА_12 ) ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року вирок Іванківського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
ВирокомІванківського районного суду Київської області від 3 липня 2017 року (під головуванням судді ОСОБА_13 ) ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2017 року апеляційні скарги прокурора та захисника залишено без задоволення, а вирок Іванківського районного суду Київської області від 3 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Постановою Верховного Суду від 4 грудня 2018 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_15 задоволені частково. Вирок Іванківського районного суду Київської області від 3 липня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасовані та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. ОСОБА_6 звільнено з-під варти у залі суду.
Постанова обґрунтована тим, що у касаційній скарзі засуджений та захисник, вказуючи на порушення таємниці нарадчої кімнати суддею ОСОБА_13 , послався на копії роздрукованих з Державного реєстру судових рішень, постановлених цим суддею під час перебування в нарадчій кімнаті, відповідно до яких суддя розглянув матеріали про адміністративні правопорушення у справах (№ 366/808/17, № 366/1801/17, № 366/852/17, № 366/1666/17, № 366/1667/17, № 366/1647/17) і постановив судові рішення у цих справах 30 червня 2017 року.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суддя ОСОБА_13 , відповідно до журналу судових засідань, видалився до нарадчої кімнати 29 червня о 15:10 для ухвалення вироку, який проголосив 3 липня 2017 року о 10:00, тобто, доводи касаційних скарг є слушними та беззаперечно вказують на те, що під час перебування у нарадчій кімнаті по вказаному кримінальному провадженні суддя ОСОБА_13 розглянув справи про адміністративні правопорушення, рішення за якими постановив 30 червня 2017 року, що вбачається з Державного реєстру судових рішень.
Такі доводи касаційної скарги засудженого є обґрунтованими та вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції...
Доводи, на які вони посилаються, щодо меж пред'явленого обвинувачення та належного відкриття матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій стороні захисту необхідно дослідити під час нового розгляду в суді першої інстанції та надати їм належну оцінку з урахуванням вимог закону.
Отже, під час розгляду справи суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог статті 438 КПК є підставою для скасування вироку районного суду, відповідно скасуванню підлягає і ухвала суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2018 року у кримінальному провадженні визначено головуючого суддю ОСОБА_16 (ас. 1 т. 4).
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_16 з посади судді Іванківського районного суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2020 року визначено суддю ОСОБА_1 (ас. 117-118 т. 4).
Згідно з журналом судового засідання 26 грудня 2022 року судове засідання у даному кримінальному провадженні розпочалось о 09.33 год., після чого о 13.13 год. суд видалився до нарадчої кімнати, по виходу з якої 27 грудня 2022 року об 11.30 год. проголошено вирок (ас. 99-107 т.5).
Відповідно до положень ст. 367 КПК України під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.
Проте під час апеляційного розгляду з наданих стороною захисту документів встановлено, що під час перебування у нарадчій кімнаті у вказаному кримінальному провадженні суддя ОСОБА_1 розглянув справи про адміністративні правопорушення, рішення за якими постановив 26 грудня 2022 року, у тому числі за участю осіб, відносно яких було складено протокол про адміністративне правопорушення (ас. 142-144, 148-153 т. 5), що свідчить про порушення вимог закону судом першої інстанції.
Вирішуючи питання, чи є встановлені порушення істотними, а саме такими, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів враховує таке.
Зі змісту вироку встановлено, що, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин, суд у вироку послався на показання свідків, які були допитані в судових засіданнях під час розгляду справи іншим складом суду.
Так, суд в оскаржуваному вироку послався на показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , які були допитані під час судового розгляду кримінального провадження під головуванням судді ОСОБА_16 ; свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які були допитані під час судового розгляду кримінального провадження під головуванням судді під головуванням судді ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 .
При цьому залишились неспростовними доводи ОСОБА_6 , зазначені під час апеляційного розгляду, що порушення таємниці наради суддів, а саме розгляд інших справ, призвело до того, що судом належним чином не проаналізовані показання свідків, які вибірково покладені в основу оскаржуваного вироку, при тому, що вказані свідки не допитувались безпосередньо в даному судовому засіданні, і судом взято до уваги показання цих свідків, які були викладені в обвинувальному вироку, який у подальшому скасований, проте, не взято до уваги показання вказаних осіб, які були покладені в основу виправдувального вироку, який також був скасований.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному вироку не наведеного жодного обґрунтування неприйняття позиції сторони захисту з приводу недопустимості доказів у кримінальному провадженні, не надана оцінка та не проаналізовані докази у взаємозв'язку, відсутнє будь-яке обґрунтування щодо дотримання органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України, на порушення яких посилався і захисники, і обвинувачений, тощо, що свідчить про те, що порушення судом першої інстанції вимог ст. 367 КПК України та розгляд інших справ перешкодили суду постановити законне та обґрунтоване рішення.
Також колегія суддів доходить висновку, що під час нового судового розгляду судом першої інстанції не виконані вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України, якою передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Всупереч вимог закону судом першої інстанції не виконані вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року, а саме, не здійснена перевірка доводів сторони захисту щодо меж пред'явленого обвинувачення та належного відкриття матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій стороні захисту, що підтверджується змістом оскаржуваного вироку, і вказані порушення також є істотними, якіперешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Встановлені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать і про недотримання судом першої інстанції вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, яким передбачено, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається, серед іншого, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Окрім того, колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. 23 КПК України, якою передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції не допитав жодного свідка під час судового розгляду, у т.ч. і свідка ОСОБА_11 , на допиті якого наполягала сторона захисту, при тому, що у письмовій заяві від 16 листопада 2022 року ОСОБА_11 вказав про неможливість явки в судове засідання на конкретну дату та просив повідомити його про місце, дату й час судового засідання, на яке слід прибути (ас. 52 т. 5). Проте, вказаний свідок у подальшому до суду не викликався.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуваний вирок за змістом та формою не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та відповідно до приписів ст.ст. 407, 409, 412, 415 КПК України, з урахування встановлених порушень підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки допущені районним судом порушення вимог кримінального та кримінального процесуального закону не можуть бути усунені шляхом постановлення судом апеляційної інстанції свого рішення.
Під час нового розгляду суду першої інстанції належить згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, провести судовий розгляд, об'єктивно з'ясувати обставини кримінального провадження, належним чином перевірити доводи сторони захисту, викладені в апеляційних скаргах, постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на встановлені обставини, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають до задоволення частково.
Оскільки обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою вироком суду, на виконання якого ОСОБА_6 було затримано і взято під варту та який підлягає скасуванню, за відсутності у вказаному вироку ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що обґрунтованість висунутого обвинувачення підлягає перевірці під час нового розгляду кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_6 слід звільнити з-під варти в залі суду.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Іванківського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 369 КК України скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Обраний до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти у залі суду негайно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3