КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного обвинуваченій на праві власності майна,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна.
Згідно з вироком суду, 11 березня 2020 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 незаконно придбали наркотичний засіб - метадон, який знаходився в тридцяти поліетиленових згортках, з яких чотирнадцять згортків ОСОБА_6 поклала до лівої кишені куртки, в яку була одягнена, де почала незаконно зберігати з метою подальшого збуту, а інші шістнадцять згортків ОСОБА_7 сховав між водійським сидінням та підлокітником автомобіля марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 , який має у власному користуванні, де останній почав умисно незаконно зберігати з метою подальшого збуту.
В подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобілі марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 незаконно перевезли за адресою: м. Київ, Харківська площа, 1, де близько 19 години 35 хвилин були затримані працівниками поліції.
Після чого, 11 березня 2020 року близько 20 години 10 хвилин за адресою: м. Київ, Харківська площа, 1, у ОСОБА_6 під час особистого обшуку, в присутності двох понятих, виявлено та вилучено 14 (чотирнадцять) поліетиленових згортків з кристалічною речовиною білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон загальною масою 1,964 г, тобто у великих розмірах, який остання умисно, незаконно, всупереч вимог ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995, «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009, придбала, зберігала та перевезла з метою подальшого збуту.
Окрім того, 11 березня 2020 року у період часу з 20 години 52 хвилини по 21 годину 21 хвилину за адресою: м. Київ, Харківська площа, 1, за добровільної згоди ОСОБА_7 проведено огляд автомобіля марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , який останній має у власному користуванні, в ході якого між водійським сидінням та підлокітником, в присутності двох понятих, виявлено та вилучено 16 (шістнадцять) поліетиленових згортків з кристалічною речовиною білого кольору, які в своєму складі містять наркотичний засіб метадон загальною масою 4,931 г, тобто у великих розмірах, який ОСОБА_7 умисно, незаконно, всупереч вимог ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995, «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і. прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009, придбав, зберігав та перевіз з метою подальшого збуту.
Метадон (фенадон), згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №1 наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в «Таблиці II», є наркотичним засобом.
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу з метою подальшого збуту, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, тобто скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати вирок Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року у справі № 753/7032/20, керуючись ст.ст. 407, 409 КПК України, та закрити кримінальне провадження № 12020100020001667 стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у зв'язку з відсутністю в їх діях події та складу кримінального правопорушення, керуючись ст. ст. 284, 417 КПК України.
Захисник вважає, що вирок Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100020001667 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалений при неповному судовому розгляді, при порушенні кримінального процесуального закону та неправильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим підлягає до скасування.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що як убачається з наведених обставин, які були начебто встановлені судом, жодних доказів, які б підтверджували факт придбання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наркотичних засобів у слідства та суду немає.
На думку захисника, це свідчить про неповноту судового розгляду та про невідповідність судового рішення фактичним обставинам справи.
Також наведене свідчить про неспростованість версії ОСОБА_6 про те, що згорток вона знайшла і про його вміст достеменно не знала.
Захисник вважає, що це спростовує твердження прокурора про мету саме збуту речовини, адже не можна продавати те, про що не знаєш і зворотне доведено слідством та в судовому засіданні не було.
Також, захисник вказує на те, що за цією ж версією ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останній про наркотичні засоби в автомобілі взагалі не знав, тому не чинив опір при огляді авто, дав на це добровільну згоду та не виказував жодного занепокоєння щодо можливої незаконності своїх дій, та перебував в шоковому стані коли ці обставини були донесені йому співробітниками правоохоронного органу після завершення обшуку, про що свідчить відеофіксація слідчої дії.
Окрім того, захисник звертає увагу на те, що твердження суду, що нібито ОСОБА_6 поклала чотирнадцять згортків до лівої кишені куртки, в яку була одягнена, де почала незаконно зберігати, з метою подальшого збуту, не відповідає дійсним обставинам справи та показанням самої ОСОБА_6 , які, на думку апелянта, виглядають більш правдивими, ніж зазначав прокурор/слідчий, про те, що згорток вона правою рукою поклала до бюстгальтера, адже допускала можливу незаконність його змісту, а не до лівої кишені куртки, до того ж і змиви саме з правої долоні показали присутність наркотичної речовини, що підтверджує контакт саме правої долоні зі згортком та виключає поміщення його при існуючій тілобудові самої ОСОБА_6 саме в лівий карман куртки, що правою рукою є неможливим.
Також, захисник наголошує на тому, що жодними дослідженими доказами не доводиться факт того, що ОСОБА_7 взагалі знав про перебування наркотичної речовини в салоні авто, яким керував, не містять матеріали кримінального провадження і доказів, що саме ОСОБА_7 сховав цю речовину в своєму авто.
Тому не можна з впевненістю стверджувати, що ці невідомі для ОСОБА_7 речовини передбачалися для реалізації, підтвердження умислу, які в розглянутій справі також відсутні.
Також, на думку захисника, суд не звернув уваги на ту обставину, що вказаний автомобіль громадянину ОСОБА_7 не належить, тому слідством та судом безпідставно покладено відповідальність за речі, які знаходяться в авто саме на ОСОБА_7 без відповідного встановлення та допиту справжнього власника вказаного автомобіля.
Окрім того, захисник вказує на недоліки протоколів процесуальних дії, які свідчать про їх недопустимість в якості доказів вини обвинувачених, адже обвинувачення фактично ґрунтується лише на їх змісті та результатах, що свідчить про істотне порушення судом норм кримінального процесуального закону.
Що стосується протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11 березня 2023 року, то процесуальні дії були проведені без участі захисника та роз'яснення особі права на його залучення. Зокрема, затримання відбулося о 19 годині 35 хвилин 11 березня 2020 року, особистий обшук та виїмка речових доказів були проведені о 20 годині 10 хвилин, а роз'яснення права на захист відбулося лише о 22 годині 10 хвилин 11 березня 2020 року, про що свідчить протокол роз'яснення права на захист від 11 березня 2020 року, тобто після проведення всіх важливих та визначальних для особи слідчих дій.
Відомості в ЄРДР було внесені за цими обставинами о 20 годині 02 хвилин 11 березня 2020 року з визначенням кваліфікації за ч. 2 ст. 307 КК України. Натомість вказані слідчі дії щодо затримання, особистого обшуку і вилучення майна ОСОБА_6 були проведені о 20 годині 10 хвилин 11 березня 2020 року без зазначення в протоколі номеру ЄРДР та за ч. 1 ст. 307 КК України, у зв'язку з чим постає питання чим підтверджується належність вказаного протоколу до доказів саме кримінального провадження №12020100020001667 за ч. 2 ст. 307 КК України.
Окрім того, у вступній частині протоколу, в порушення КПК, не зазначено: всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), в ньому взагалі в цій частині не зазначено жодної особи, яка бере участь у проведеній процесуальній дії, зокрема, не вказана підозрювана ОСОБА_6 , поняті ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , оператор, оперуповноважений ОСОБА_11 та інші оперативні співробітники, які присутні на відеозапису та приймали участь в слідчо-оперативних заходах
Інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання - жодного повідомлення про застосування, характеристики технічного засобу фіксації та носіїв інформації, умови та порядок застосування протокол не містить.
Також, з заключної частини протоколу незрозуміло чи є зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії, окрім ОСОБА_6 .
В протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11 березня 2020 року значиться додаток, однак, що саме це за додаток з переліку ч. 2 ст. 105 КПК України, в ньому не вказується. До того ж вказаний додаток в порушення ч. 3 ст. 105 КПК України ніким не засвідчений, зокрема, слідчим, спеціалістом (оператором) та іншими особами, які брали участь в його виготовленні.
Що стосується протоколу огляду від 11 березня 2023 року, то захисник наголошує, що ця процесуальна дія була проведена без участі захисника та роз'яснення особі права на його залучення.
Як і в попередньому протоколі затримання, у вступній частині протоколу огляду не зазначено: всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), зокрема не вказані оператор, оперуповноважений ОСОБА_11 та інші оперативні співробітники; інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання - жодного повідомлення про застосування, характеристики технічного засобу фіксації та носіїв інформації, умови та порядок застосування протокол не містить.
Також, з заключної частини протоколу незрозуміло чи є зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії, окрім ОСОБА_7 , який начебто відмовився від його підписання. До речі сам факт відмови ОСОБА_7 від підпису у протоколі огляду не засвідчений підписами понятих, які розписалися лише в кінці самого протоколу, без виділення цієї обставини.
В протоколі огляду від 11 березня 2020 року значиться додаток, однак що саме це за додаток з переліку ч. 2 ст. 105 КПК України, в ньому не вказується.
До того ж вказаний додаток в порушення ч. 3 ст. 105 КПК України ніким не засвідчений, зокрема слідчим, спеціалістом (оператором) та іншими особами, які брали участь в його виготовленні
Також, захисник зазначає те, що ні у слідства, ні у суду не виникло інтересу до встановлення дійсного власника автомобіля в порушення всебічності, повноти та об'єктивності досудового розслідування та судового провадження. Зокрема, це важливо для встановлення належності знайдених та вилучених з автомобіля речей, адже ОСОБА_7 не є його власником чи законним володільцем і користувачем, а відповідно може не мати відношення та обізнаності до всього того, що перебувало в ньому. Тому говорити, що вилучені з автомобіля поліетиленові згортки та телефони належать саме йому є передчасним, безпідставним та протиправним.
Зокрема, щодо того, що ОСОБА_6 не знала зміст пакунку, який їй не належав, і що схований він був в бюстгальтері, а не в лівому кармані, і що мета відвідати міста була не збут наркотиків, а отримання посилки від родича, і що в її домі відбувся безрезультатний для слідства обшук, який не виявив на зберіганні жодних наркотичних засобів для їх подальшого збуту, і що інших пакунків в автомобілі на час коли до нього потрапила поліція - не було.
Окрім того, неможливо на даний час підтвердити, що автомобіль в якому рухались ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було зупинено на Бориспільському шосе поліцією, співробітники якої протиправно потрапили в салон та перебували там до самого м. Києва.
Що спочатку обшук автомобіля співробітниками поліції не дав жодних результатів. І що співробітники поліції підкинули і виявили там пакунок з наркотичними засобами лише після того, як відкритий автомобіль залишився в їх віданні без догляду обвинувачених, в розпорядженні пана ОСОБА_12 та його підлеглих, адже ОСОБА_7 вже перебував в патрульному автомобілі, а щодо ОСОБА_6 вже проводився обшук.
Що стосується показань свідків, то захисник вказує на те, що їх зміст не доводить вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , адже свідок ОСОБА_13 не надав суду жодної інформації на підтвердження факту вини ОСОБА_6 , та зазначив лише що придбавав наркотичний засіб у жінки на ім'я ОСОБА_14 , ким ОСОБА_15 не є.
Свідок ОСОБА_10 підтвердила свою участь в слідчих діях, про що в справі містяться відповідні протоколи, проте жодних інших обставин на підтвердження вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вона не надала.
Показання свідка ОСОБА_16 необхідно сприймати критично, адже, по-перше, жодної доказової конкретики в його поясненнях немає, по-друге, він є наркозалежною особою, та особою, залежною від співробітників поліції, з якими тривалий час співпрацює, тому посилатися на його свідчення, як на доказ ідентифікації автомобіля та асоціації ОСОБА_17 з ОСОБА_6 не вважається за можливе.
Показання свідка ОСОБА_11 , як співробітника поліції, також не заслуговують на увагу, адже мова в них іде про зафіксовані в протоколах події, та є сумнівно об'єктивними через зацікавленість останнього в їх обвинувальному характері.
Також, захисник звертає увагу на те, що в постановах про призначення експертиз матеріалів, речовин і виробів, висновках експерта, постановах про визнання та приєднання речових доказів, не зазначається у кого саме вилучена речовина, яка була направлена на експертизу та визнана речовим доказом, що виключає використання цих документів на підтвердження вини окремо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , адже незрозуміло кому саме належала та чи інша речовина, щодо якої проводилося дослідження, і відповідно яка особа винна у її зберіганні у вказаному обсязі.
Також, на думку апелянта, судом безпідставно зазначається про беззаперечність фактів належності вилучених телефонів ОСОБА_6 , адже ці телефони знаходились в автомобілі, який ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не належать, до того ж і факт використання цих телефонів кимось з обвинувачених - не доведений, зокрема, на них не були знайдені сліди рук чи будь-які інші свідчення приналежності їх останнім.
Судом навіть не були співставленні номери телефонів, вилучені в автомобілі з номерами телефонів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , які стверджують, що придбали наркотичний засіб у ОСОБА_14, якою начебто є ОСОБА_6 тому стверджувати, що ОСОБА_6 комусь продавала наркотичний засіб, про що свідчать СМС з телефону - передчасно та безпідставно.
Окрім того, захисник вважає, що суд першої інстанції неправдиво зазначає, що поліетиленові згортки які вилучені у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є ідентичними на підтвердження спільності їх дій, адже у ОСОБА_6 згортки були з масою метадону від 0,109 до 0,143 г, а вилучені в автомобілі - від 0,287 до 0,310 г, тобто з різницею більш ніж в два рази, що підтверджує твердження обвинувачених, що ці згортки були різного походження і останній їм було підкинуто співробітниками поліції.
В той же час, письмові докази, які містяться в матеріалах справи, у випадку визнання їх належними і допустимими, можуть свідчити лише про факт зберігання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наркотичних засобів, однак жодного доказу про спільність дій обвинувачених, направлених саме на мету збуту цих наркотичних засобів судом встановлено та досліджено не було, про що суд робить скоріше припущення ніж констатує доведений факт.
Також, жодних доказів, які б підтверджували домовленість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про спільне вчинення будь-якого злочину матеріали справи не містять, а тим паче за ч. 2 ст. 307 КК України, адже ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_7 про зміст пакунків не знали, останній навіть не знав про їх присутність в автомобілі і зворотнє обвинуваченням доведено не було.
Окрім того, матеріали судового провадження не містять протоколів особистого огляду ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та протоколи їх освідування і взяття змивів з рук.
Матеріали судової справи також не містять постанов прокурора про проведення освідування вказаних осіб та залучення спеціаліста для отримання змивів з рук обвинувачених і технічної фіксації правильності проведення цих дій.
Зокрема, з матеріалів кримінального провадження убачається, що під час огляду місця події було зроблено змиви з рук ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та в подальшому проведено експертизу.
Тобто, працівниками поліції змиви з рук ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зроблені без дотримання вимог ст. ст. 237, 241 КПК України на, що суд першої інстанції своєї уваги не звернув.
Окрім того, захисник звертає увагу на те, що суд при призначенні покарання неповно врахував особи обвинувачених, зокрема, те, що у ОСОБА_6 на утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей, одна з яких за медичним приписом потребує постійного стороннього піклування, та те, що батьки ОСОБА_6 нещодавно померли і інших родичів, які б могли надати прихист дітям, немає.
У ОСОБА_7 також на утриманні перебуває двоє спільних з ОСОБА_6 неповнолітніх дітей і при їх спільному несправедливому засудженні вказані неповнолітні діти залишаться без батьківського піклування.
Захисник вважає, що ступінь тяжкості, до того ж ще і недоведеного складу ч. 2 ст. 307 КК України, не відповідає призначеному покаранню через його суворість та свідчить про можливість призначення в даному випадку покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням за ст. 75, 79 КК України.
Також захисник вважає, що суд безпідставно призначив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що ні досудовим слідством, ні судом наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 корисливого мотиву при незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичного засобу не встановлено.
До того ж і мети збуту вказаних наркотичних речовин у зазначених осіб не було, адже ці речовини ОСОБА_6 було знайдено і жодними незаперечними доказами не обґрунтовується, що вони повинні були бути комусь реалізовані.
Також, не було встановлено в суді першої інстанції і ціну, яку можливо було сплачено при придбані обвинуваченими вказаних наркотичних засобів і ціну, за яку планувалася їх реалізація для встановлення саме корисливого мотиву, тому застосування судом у цьому випадку додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією цієї статті, є недоцільним. Враховуючи вищезазначене та положення ч. 2 статті 59 КК, яка повинна мати пріоритет у застосуванні перед нормами Особливої частини, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, не могло бути призначено додаткового покарання у виді конфіскації майна, навіть коли воно передбачено санкцією статті як обов'язкове.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показаннями самих обвинувачених, показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , даними рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС УПГ ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 (т.1, а.п.88), даними протоколу огляду місця події від 11 березня 2020 року (т. 1, а.п. 127-129), даними протоколу огляду місця події від 12 березня 2020 року (т. 1, а.п. 152-153), даними протоколів затримання від 11 березня 2020 року (т. 1, а.п. 89-92, 154-158), даними висновків експерта №11-2/1645 від 12 березня 2020 року, №11-2/1874 від 15 квітня 2020 року, №11-2/1646 від 12 березня 2020 року, №11-2/1873 від 23 квітня 2020 року (т. 1, а.п. 104-108, 117-123, 168-171, 180-187).
Наведеними у вироку доказами підтверджується, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно придбали, зберігали та перевезли наркотичний засіб з метою збуту, за попередньою змовою групою осіб.
Доводи захисника про те, що у слідства і суду жодних доказів, які б підтверджували факт придбання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наркотичних засобів немає є безпідставними, оскільки факт виявлення у обвинувачених наркотичних засобів в загальній кількості 30 згортків свідчить про незаконне придбання та зберігання обвинуваченими цих наркотичних засобів. При цьому, 14 згортків були виявлені безпосередньо у обвинуваченої ОСОБА_6 , а 16 згортків в автомобілі, яким керував ОСОБА_7 .
Посилання захисника пронеспростованість версії ОСОБА_6 про те, що згорток вона знайшла, і що в ньому знаходиться достеменно не знала, спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_12 , який підтвердив, що в його присутності ОСОБА_6 на запитання щодо наявності у неї заборонених речей самостійно вказала на наявність у неї наркотичного засобу - метадону, та показаннями свідка ОСОБА_10 , яка була понятою під час огляду місця події, яка також підтвердила, що ОСОБА_6 самостійно вказала про наявність у неї метадону.
Версія сторони захисту про те, що знайдений згорток ОСОБА_6 правою рукою поклала до бюстгальтера, а не до кишені куртки спростовується даними відеозапису, долученого до протоколу затримання ОСОБА_6 , на якому зафіксовано, як на запитання слідчого про наявність заборонених речовин ОСОБА_6 повідомила, що у неї в лівій кишені куртки є метадон.
При цьому, посилання захисника на наявність наркотичної речовини у змивах саме з правої долоні ОСОБА_6 виключає поміщення згортка правою рукою саме в лівий карман куртки, враховуючи її статуру, є голослівним.
Факт зберігання ОСОБА_6 метадону вказує не лише безпосереднє виявлення у обвинуваченої цього наркотичного засобу, але й підтверджується показаннями свідка ОСОБА_16 , який стверджував, що бачив, як ОСОБА_6 здійснювала закладку наркотичного засобу в парку.
Доводи захисника про те, що жодними дослідженими доказами не підтверджується те, що ОСОБА_7 взагалі знав про перебування наркотичної речовини в салоні авто, яким він керував, та що саме ОСОБА_7 сховав цю речовину в своєму авто є безпідставними.
Так, у процесі огляду автомобіля Мерседес з номерним знаком " НОМЕР_2 ", яким керував ОСОБА_7 були виявлені та вилучені 16 згортків з порошкоподібною речовиною світлого кольору (т. 1, а.п. 129), які були передані для проведення експертизи.
При проведенні обшуку під час затримання ОСОБА_7 були здійснені змиви з його рук (т. 1, а.п. 157), які також були передані для проведення експертизи.
Відповідно до висновку експерта № 11-2/1873 від 23 квітня 2020 року в наданих на дослідження кристалоподібних речовинах білого кольору міститься наркотичний засіб - метадон в кількості 4,644 г та в нашаруваннях речовин світло-сірого кольору, виявлених на змивах з рук ОСОБА_7 міститься наркотичний засіб - метадон в кількостях 0,001 г. та 0,016 г. (т. 1, а.п. 180-187).
Наявність у вилучених з автомобіля, яким керував ОСОБА_7 , пакетах наркотичного засобу - метадону та наявність такої ж речовини на змивах з рук ОСОБА_7 свідчить про те, що обвинувачений попередньо контактував із вказаною речовиною та спростовує посилання захисника на те, що обвинувачений не знав про вміст пакетів, вилучених з його автомобіля.
Посилання захисника на те, що автомобіль, з якого були вилучені пакети з метадоном, не належить ОСОБА_7 , тому на нього не можна покладати відповідальність за речі, які знаходяться в авто, саме на ОСОБА_7 без відповідного встановлення та допиту справжнього власника вказаного автомобіля, є неспроможним, оскільки згідно з встановленими обставинами ОСОБА_7 користувався автомобілем та вищенаведеними доказами встановлена його причетність до зберігання та перевезення метадону саме вказаним автомобілем.
Що стосується позиції сторони захисту про те, що наркотичні засоби були підкинуті в автомобіль обвинуваченого працівниками поліції, то таке твердження є голослівним та спростовується даними протоколу огляду автомобіля та відеозаписом, долученим до протоколу, згідно з якими ОСОБА_7 перебував біля автомобіля, надав дозвіл на огляд авто, у процесі якого були вилучені 16 згортків з порошкоподібною речовиною світлого кольору, огляд проводився у присутності двох понятих.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка була присутньою при огляді автомобіля у якості понятої, підтвердила викладені у протоколі огляду автомобіля обставини.
При цьому, посилання захисника на те, що згортки, вилучені у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не були ідентичними, адже у ОСОБА_6 були згортки з масою метадону від 0,109 до 0,143 г, а вилучені в автомобілі - від 0,287 до 0,310 г, тобто з різницею більш ніж в два рази, свідчить про різне походження цих згортків та те, що згортки були підкинуті співробітниками поліції є неприйнятним.
Так, згідно з висновками експертизи в усіх згортках, вилучених у обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , виявлено наркотичну речовину - метадон, а різна кількість метадону у пакетах сама по собі не свідчить про те, що вказаний наркотичний засіб походить з різних джерел, а тим більше не свідчить про те, що ці пакети були підкинуті в автомобіль обвинуваченого працівниками поліції.
В апеляції захисника вказується на відсутність доказів того, що у обвинувачених був умисел на збут наркотичних засобів, а також відсутність доказів про спільність дій обвинувачених, направлених на мету збуту наркотичних засобів.
При цьому захисник посилається на те, що письмові докази, які містяться в матеріалах справи, можуть свідчити лише про факт зберігання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наркотичних засобів.
Такі доводи захисника не можуть бути взятими до уваги та спростовуються встановленими обставинами провадження.
Так, у обвинувачених вилучено метадон, загальною вагою 6,885 грами, що є великим розміром, розфасований у 30 пакетів, 16 з яких було вилучено з автомобіля «Мерседес» з номерним знаком « НОМЕР_2 », а 14 - безпосередньо у ОСОБА_6 .
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_16 він замовляв метадон по мобільному телефону у незнайомої жінки, яка представлялась іменем « ОСОБА_14 » та одного разу, перебуваючи у парку «Партизанська слава» та очікуючи координати місцезнаходження наркотичного засобу, він помітив автомобіль «Мерседес» на литовських номерах, з якого вийшла ОСОБА_6 яка поклала згорток із наркотичною речовиною на місце, звідки він потім забрав цю речовину.
Наркотичні засоби, які є предметом злочину у даному провадженні, були вилучені з автомобіля «Мерседес» з номерним знаком « НОМЕР_2 », за кермом якого перебував ОСОБА_7 та поряд з автомобілем була ОСОБА_6 , що підтверджується даними протоколів огляду місця події від 11 березня 2020 року та показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 .
Отже, сукупністю вищенаведених доказів підтверджується поза розумним сумнівом та обставина, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчиняли зазначені у вироку дії з наркотичними засобами з метою їх збуту та діяли при цьому за попередньою змовою між собою.
Доводи захисника про те, що зміст показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 не доводить вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є безпідставними.
Так, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дійсно підтвердила свою участь в слідчих діях - затриманні та обшуку ОСОБА_6 та огляді автомобіля «Мерседес». Водночас, свідок також зазначила, що чула, як ОСОБА_18 підходив до одного з працівників поліції з проханням вирішити питання щодо вилучених речовин в позапроцесуальний спосіб шляхом надання грошової винагороди. Тому твердження захисника проте, що жодних інших обставин на підтвердження вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свідок ОСОБА_10 не надала є неспроможними.
Що стосується показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , то вказані свідки стверджували, що неодноразово протягом тривалого часу замовляли у обвинуваченої ОСОБА_6 наркотичні засоби.
Зокрема, свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що він, будучи наркозалежною особою, неодноразово замовляв наркотичні засоби по мобільному телефону у незнайомої жінки, яка представлялась іменем « ОСОБА_14 ». Він здійснював поповнення мобільного рахунку цій особі, після чого отримував координати території, де знаходилась наркотична речовина. Одного разу, перебуваючи у парку «Партизанська слава» та очікуючи координати місцезнаходження наркотичного засобу, він помітив автомобіль «Мерседес» на литовських номерах, з якого вийшла ОСОБА_6 та поклала згорток із наркотичною речовиною на місце, звідки він потім забрав цю речовину. Після отримання цієї наркотичної речовини, він був затриманий працівниками поліції, яким повідомив номер телефону, за яким він замовляв цей наркотичний засіб.
При цьому, посилання захисника на те, що показання свідка ОСОБА_16 необхідно сприймати критично з тих підстав, що він є наркозалежною особою та особою, залежною від співробітників поліції, не можу бути взятим до уваги, позаяк в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що вказаний свідок в силу свого стану не міг об'єктивно сприймати обставини кримінального провадження та давати показання про такі обставини.
Також матеріалами провадження не підтверджується та обставина, що ОСОБА_16 є особою, залежною від співробітників поліції, тому таке твердження захисника колегія суддів вважає голослівним.
Що стосується доводів захисника про те, що показання свідка ОСОБА_11 , як співробітника поліції, не заслуговують на увагу та є сумнівними через зацікавленість останнього в обвинуваченні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то колегія суддів не може погодитись з такими доводами.
Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в його обов'язки, як працівника поліції, входить документування злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, виявлення осіб, причетних до їх обігу. В лютому 2020 року в Парку «Партизанська слава» була затримана наркозалежна особа, яка при собі мала наркотичний засіб. Це був ОСОБА_19 . При спілкуванні з цією особою було встановлено, що він придбав наркотичний засіб у осіб ромської національності безконтактним шляхом та надав номер мобільного телефону, по якому він спілкувався з приводу придбання наркотичних засобів. Оперативними заходами було встановлено, що збутом наркотичних засобів займається жінка, яка представляється іменем « ОСОБА_14 », на номер якої наркозалежні особи перераховували грошові кошти, після чого ця жінка повідомляла цим особам координати, де знаходились закладки з наркотичними речовинами.
Також свідок показав, що в ході опрацювання оперативної інформації про збут наркотичних засобів наркозалежним особам в районі Харківської площі було виявлено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у яких працівниками поліції в складі слідчо-оперативної групи було вилучено згортки з наркотичною речовиною.
Окрім того, в ході огляду вилученого в автомобілі «Мерседес» телефону, який належить ОСОБА_6 було встановлено, що текстові повідомлення від абонентів на мобільний телефон ОСОБА_6 були адресовані абоненту з іменем « ОСОБА_14 », що свідчить про те, що задля конспірації своїх злочинних дій, пов'язаних зі збутом наркотичного засобу ОСОБА_6 називала себе іменем « ОСОБА_14 ».
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_11 , враховуючи те, що показання вказаного свідка узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та дослідженими в судовому засіданні процесуальними документами: протоколами огляду місця події та затримання обвинувачених.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника про те, що судом безпідставно визначено належність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мобільних телефонів, вилучених при огляді автомобіля Мерседес 11 березня 2020 року, оскільки згідно із встановленими обставинами провадження цим автомобілем користувались обвинувачені та немає підстав вважати, що вказані телефони могли належати власнику автомобіля.
Доводи захисника про те, що судом не були співставленні номери телефонів, вилучених в автомобілі, з номерами телефонів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , які стверджують, що придбали наркотичний засіб у ОСОБА_14, якою начебто є ОСОБА_6 , тому стверджувати, що ОСОБА_6 комусь продавала наркотичний засіб, про що свідчать СМС з телефону - передчасно та безпідставно є слушними.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинуваченій ОСОБА_6 не інкримінувався збут наркотичних засобів, відповідно оскаржуваним вироком суду ОСОБА_6 не визнавалась винною у збуті наркотичних засобів ОСОБА_13 і ОСОБА_16 та вирок суду не містить висновків про те, що ОСОБА_6 продавала наркотичний засіб вказаним свідкам.
Доводи захисника про те, що не можна вважати протоколи затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 11 березня 2020 року допустимим доказом через порушення ст. ст. 20, 104, 105 КПК України є безпідставними.
В протоколах затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначено, що їм були роз'яснені права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України, а також вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваної особи.
З протоколу затримання ОСОБА_6 від 11 березня 2020 року убачається, що затримання відбулося о 20 годині 10 хвилин в присутності захисника ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , були роз'яснені права, передбачені ст. 42 КПК України, у тому числі, право на захист, та вручена пам'ятка про процесуальні права та обов'язки (т. 1, а.п. 89-92, 95-98).
Після затримання ОСОБА_6 11 березня 2020 року з 22 години 10 хвилин по 22 годину 15 хвилин їй роз'яснено право на захист, про що складено відповідний протокол (т. 1, а.с 94).
Згідно з протоколом затримання ОСОБА_7 від 11 березня 2020 року ОСОБА_21 був затриманим о 23 годині 14 хвилин, у присутності захисника ОСОБА_22 (т. 1, 154-158).
ОСОБА_7 також були роз'яснені права, передбачені ст. 42 КПК України, у тому числі, право на захист, та вручена пам'ятка про процесуальні права та обов'язки (т. 1,160-162), а 11 березня 2020 року о 23 годині 25 хвилин - 23 годині 30 хвилин було роз'яснено право на захист, про що свідчить відповідний протокол (т. 1, а.с 159).
Таким чином, згідно з наявними у справі процесуальними документами, затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбувалося у присутності захисників, затриманим були роз'яснені їх права, у тому числі, право на захист, а та обставина, що після затримання цим особам ще раз було роз'яснено право на захист із складанням окремого протоколу, не свідчить про порушення права на захист, як це трактує в апеляції захисник.
Доводи захисника про те, що протокол затримання, особистого обшуку і вилучення майна ОСОБА_6 є неналежним доказом у кримінальному провадженні №12020100020001667 за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки ці дії були проведені без зазначення в протоколі номеру ЄРДР та у протоколі зазначена ч. 1 ст. 307 КК України, є безпідставними
Так, зазначені у протоколі дії були невідкладними слідчими діями, що узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 214 КПК України, згідно з якою до внесення відомостей до ЄРДР може бути вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.
Доводи захисника про те, що у вступній частині протоколу затримання та протоколу огляду, в порушення КПК, не зазначено всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії, є безпідставними, оскільки відсутність анкетних даних осіб, які були присутні під час проведення затримання не є підставою недопустимості відомостей у відповідному протоколі, окрім як у випадку, коли вказане заважає переконатися у тому, що таке затримання та огляд дійсно відбулися за обставин, вказаних у протоколах, і в рамках конкретного кримінального провадження.
Посилання захисника на те, що з заключної частини протоколу затримання незрозуміло чи були зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії, є неспроможним, оскільки у вказаній частині протоколів чітко зазначено, що зауваження і доповнення до протоколів не надходили.
Доводи захисника щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події, оскільки у протоколі не зазначені дані про працівника поліції ОСОБА_11 , який був присутнім при проведенні огляду, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не зазначення у протоколі таких даних не є підставою для визнання протоколу недопустимим доказом.
Що стосується посилання сторони захисту на те, що в протоколі огляду місця події відсутні відомості про особу, яка здійснила відео фіксацію цієї слідчої дії, то судом встановлено, що цей протокол відповідає вимогам ст. 104 КПК України, де зазначено, що у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. У вступній частині протоколу зазначається інформація про застосування технічних засобів фіксації та повідомлення учасників слідчої дії про проведення такої фіксації, характеристика технічного засобу фіксації та носія. Зазначені вимоги слідчим були дотримані. При цьому, умови щодо обов'язкового зазначення особи, яка здійснює відеозапис, в ст. 104 КПК України відсутні.
Безпідставними також є доводи захисника про те, що факт відмови ОСОБА_7 від підпису у протоколі огляду не засвідчений підписами понятих, позаяк та обставина, що поняті розписалися лише в кінці самого протоколу, не свідчить, що вони не засвідчували таку відмову.
Посилання захисника на те, що додані до протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 11 березня 2020 року та протоколу огляду від 11 березня 2020 року додатки не засвідчені у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 105 КПК України, є слушними, проте, в апеляції захисника не наведено будь-яких доводів щодо узгодженості чи неузгодженості даних, викладених у вказаних протоколах, з інформацією, зафіксованою на відео носіях, які приєднані у якості додатків до протоколів.
В апеляції захисника вказується на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на недотримання вимог ст. ст. 237, 241 КПК України при відібранні змивів з рук ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки відсутні протоколи їх освідування і взяття змивів з рук, матеріали судової справи не містять постанов прокурора про проведення освідування вказаних осіб та залучення спеціаліста для отримання змивів з рук обвинувачених і технічної фіксації правильності проведення цих дій.
Колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги захисника про відсутність постанов прокурора про проведення освідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також відсутність протоколів освідування вказаних осіб, разом з тим вважає, що відсутність вказаних документів не може потягнути за собою визнання недопустимими доказів, в основу яких були покладені дані про змиви з рук обвинувачених, з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що змиви з рук ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були проведені під час обшуку вказаних осіб при їх затриманні, про що є відповідні відмітки у протоколах затримання (т. 1. а.п. 92, 157).
Відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 КПК України.
Як убачається з протоколів затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 11 березня 2020 року при проведенні обшуку під час затримання слідчими було дотримано правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 КПК України, оскільки обшуки були проведені у присутності двох понятих та захисників, а також обшуки здійснювались слідчими тієї самої статі, як і особа, обшук якої здійснювався.
Отже, вилучення змивів з рук обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при проведенні обшуку під час затримання було здійснено у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, при проведенні вказаних слідчих дій не було допущено порушень прав та свобод людини, а тому немає підстав вважати недопустимими докази, які містяться у протоколах про затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів вважає безпідставними посилання захисника на недопустимість як доказів, змивів з рук обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як таких, що здобуті з порушенням вимог ст. ст. 237, 241 КПК України, оскільки згідно з матеріалами провадження освідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проводилось.
Що стосується доводів захисника про відсутність процесуальних документів, на підставі яких були проведені експертні дослідження, то колегія суддів вважає їх також необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять постанови слідчого про призначення експертиз, та у висновках експертиз містяться посилання на ці постанови, які і є підставою для проведення цих експертних досліджень.
Посилання сторони захисту на те, що в постановах про призначення експертизи не вказано у кого саме було вилучено наркотичні засоби, які надані на дослідження, не може бути взятим до уваги, з огляду на те, що відомості про вилучення наркотичних засобів та їх пакування відображені в протоколі огляду місця події, а в кожному експертному дослідженні зазначено які саме наркотичні засоби та в якому пакуванні були надані експерту.
Відтак з наведених у цих документах даних можливо ідентифікувати наркотичні засоби, які були надані для дослідження експертам.
Що стосується тверджень апелянта про те, що у постанові не зазначено у кого саме з обвинувачених були вилучені надані на дослідження наркотичні засоби, то колегія суддів враховує, що експерт при проведенні дослідження вирішував лише питання щодо того, чи є надана на дослідження речовина наркотичним засобом, психотропною речовиною, прекурсором та масу цієї речовини та експерт не досліджував приналежність цих речовин комусь з обвинувачених.
Таким чином, колегія суддів, не беручи до уваги доводи апеляційної скарги захисника, вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичного засобу з метою збуту, за попередньою змовою групою осіб, доведена поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами та їх дії за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.
Також колегія суддів, обговоривши доводи захисника про неповне врахування даних про особи обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при призначенні покарання, вважає такі доводи безпідставними.
Так, суд при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особи обвинувачених, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності, характеризуються посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, мають на утриманні чотирьохнеповнолітніх дітей, та призначив кожному з обвинувачених основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, з конфіскацією майна.
Отже, суд призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 врахував всі обставини щодо обвинувачених, на які посилався захисник, окрім того, що одна дитина ОСОБА_6 за медичним приписом потребує постійного стороннього піклування, проте така обставина матеріалами кримінального провадження не підтверджується.
Посилання захисника на те, що у обвинувачених немає родичів, які б могли надати прихист дітям ОСОБА_6 , є неспроможним, оскільки згідно з вимогами закону суд може вирішити питання щодо заходів піклування про неповнолітніх дітей обвинувачених, які залишилися без нагляду.
Посилання захисника на можливість звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, що суд може звільнити особу від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а оскаржуваним вироком обвинувачені засуджені до покарання у виді шести років позбавлення волі, кожний.
Доводи захисника про те, що суд безпідставно призначив обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна також не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки таке покарання передбачено санкцією ч. 2 ст. 307 КК України як обов'язкове.
Отже, колегія суддів вважаючи вирок Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_23 законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування та закриття кримінального провадження № 12020100020001667 у зв'язку з відсутністю в їх діях обвинувачених події та складу кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 753/7032/20
Провадження № 11-кп/824/1321/2023 Категорія КК: ч. 2 ст. 307
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_24
Доповідач ОСОБА_1