Справа №760/8209/23
2/760/7143/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.,
секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
13 квітня 2023 року представник позивача звернулася до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №129146, вчинений 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №129146, про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором у розмірі 17055,80 грн. Наразі виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С.
Вказаний виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис з порушенням чинного законодавства, оскільки стягувачем не було надано документів на підтвердження безспірності наявної заборгованості, які передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій, затвердженим постановою КМУ №1172 від 29 червня 1999 р.
Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив оскаржуваний виконавчий напис з порушенням визначеної законом процедури, без достатніх документів та визначення заборгованості як безспірної.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.04.2023 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 18 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09 червня 2023 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 09 червня 2023 року справу прийнято до провадження та відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Третім особам роз'яснено право подати пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання.
У наданий в ухвалі час від учасників справи не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідачем не було подано відзив на позов або будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Треті особи пояснень щодо позову не надали.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
26 червня 2023 р. до суду від представника відповідача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» надійшла заява про визнання позову у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просив повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №129146, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», якому ТОВ «Фінпром маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №250521-ФК від 25 травня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №24122020-ФК від 24 грудня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №23/12/20 від 23 грудня 2020 року, якому АТ «Альфа Банк» на підставі Договору факторингу №22102019 від 22 жовтня 2019 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №976120 від 16 червня 2019 року, укладеного між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року у розмірі 17055,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4300,00 грн.; заборгованість за відсотками та комісією - 2322,00 грн.; заборгованість за штрафними санкціями - 10383,80 грн. та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 50,00 грн.
18 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №129146, вчиненого 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» в сумі 17055,80 грн.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до ст. ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 Вчинення виконавчих написів Розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 р.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 2 Розділу Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 р., встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, наведеній вище.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі №826/20084/14 (провадження №11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 р.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 р. №1172 в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 р.
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 Вчинення виконавчих написів розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 р., встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. №662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, вчиняючи 10 червня 2021 року виконавчий напис №129146, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23.
Аналогічного правового висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду, що вбачається з постанови від 21 вересня 2021р. у справі №910/10374/17, провадження №12-5rc21.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі №750/1627/18 (провадження №61-43895св18) від 06 червня 2019 р., яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з точки зору ст.88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 р. у справі №310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ст. 263 ЦПК України.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 р. у справі №6-887цс17.
Відповідачем до суду подано заяву про визнання позову.
Зазначені обставини також свідчать про спірність заборгованості, стягнутої за оскаржуваним виконавчим написом.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, аналіз положень законодавства України та приймаючи до уваги те, що відповідачами не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. за подання позовної заяви та 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього 1610,40 грн.
Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 1, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. №296/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273-279, 353-354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 10 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №129146, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості в сумі 17055,80 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1610,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Кушнір