ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/594/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Румунії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту № НОМЕР_1 дата видачі 29.05.2019 року; код персональний НОМЕР_2 ) до НОМЕР_3 прикордонного загону імені ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Громадянин Румунії ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Ціпле Івана Юрійовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_3 прикордонного загону імені ІНФОРМАЦІЯ_3, якою просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 31 січня 2023 року відносно ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту № НОМЕР_1 дата видачі 29.05.2019 року; код персональний НОМЕР_2 ;
2) про судові засідання повідомити позивача шляхом надсилання СМС на тел.номер НОМЕР_4 ;
3) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача усі судові витрати;
4) у випадку неможливості прибути в судове засідання, просив суд розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та прийняте рішення просить надіслати на його адресу (а.с.1-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 січня 2023 року інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б штаб-сержантом) ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства (на в'їзд в Україну ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту № НОМЕР_1 дата видачі 29.05.2019 року; код персональний: НОМЕР_5 ) з посиланням на ч.1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Вищевказане рішення позивач вважає незаконним та протиправним, зокрема таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час винесення не дотримано процедуру розгляду справи, не надано можливості подати заперечення та скористатися правовою допомогою адвоката та перекладача, оскільки ОСОБА_3 є іноземним громадянином і не володіє державною мовою. У позові зазначив, що співробітники прикордонної служби навіть не обґрунтували свою відмову.
Враховуючи вищезазначені обставини, позивач в особі свого представника звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було зазначений позов залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху оригінал платіжного документа про сплату судового збору у сумі 1073,60 грн. (а.с.8-10).
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача подав квитанцію про сплату судового збору (а.с.13, 14).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15, 16).
У подальшому відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що заперечує проти позовних вимог повністю з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону №1710-VI прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: зокрема наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон (ч. 2 ст. 9 Закону №1710-VI).
Абзац шостий частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI встановлює, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
Частина третя статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.12.2022 у справі 307/4769/22 громадянина Румунії ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП (злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України) та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (спроба перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів).
У зв'язку з вищезазначеним, представник відповідача просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог (а.с.19, 20).
Представник позивача скористався своїм правом і подав до суду відповідь на відзив (а.с.НОМЕР_3).
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 31 січня 2023 року інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б штаб-сержантом) ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства (на в'їзд в Україну ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту № НОМЕР_1 дата видачі 29.05.2019 року; код персональний: НОМЕР_5 ) з посиланням на ч.1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» (а.с.4).
Позивач не погоджуючись з даним рішенням відповідача звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
У частині першій статті 2 Закону № 1710-VI визначено, що прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон (ч. 2 ст. 2 Закону №1710-VI).
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Закону № 1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п. 1 ч. 4 ст. 2 Закону № 1710-VI).
В силу вимог частини першої статті 3 Закону № 1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону № 1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до приписів частини першої статті 9 Закону №1710-VI прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства (ч. 2 ст. 9 Закону №1710-VI).
Пункт 2 частини першої статті 8 Закону № 1710-VI передбачає, що однією з умов перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну є відсутність щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну.
Відповідно до підпункту «в» пункту 2.1 розділу ІІ наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства» від 05.12.2011 № 946, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1564/20302 (далі - Наказ АДПСУ № 946):
рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі, якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону;
Відповідно до підпункту 2.3 Наказу АДПСУ № 946 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строком на три роки.
Абзац шостий частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI встановлює, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
Частина третя статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2022 року у справі №307/4769/22 громадянина Румунії ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП (злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України) та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (спроба перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів) (а.с.23, 24).
Однак, в ході судового розгляду, на клопотання представника позивача, до матеріалів даної адміністративної справи долучено постанову Закарпатського апеляційного суду в справі № 307/4769/23, згідно якої апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах гр. Румунії ОСОБА_6 - задоволено частково. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2022 року - скасовано. Звільнено гр. Румунії ОСОБА_6 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення й оголошено гр. Румунії ОСОБА_6 усне зауваження, а провадження щодо нього, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП - закрито (а.с.33-35).
Закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, оскільки постановою Закарпатського апеляційного суду встановлено обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності вини позивача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджеио); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки відповідач приймаючи оскаржуване рішення дія на підставі, у межах та спосіб встановлений Конституціє України, законами та підзаконними актами, які регулюють спірні правовідносини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову громадянина Румунії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту № НОМЕР_1 дата видачі 29.05.2019 року; код персональний НОМЕР_2 ) до НОМЕР_3 прикордонного загону імені ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець