ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.09.2023Справа № 910/10711/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/10711/23
За позовом Міністерства оборони України
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
про стягнення 169535,16 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Подольський В.Г.
від відповідача: Глушпенко В.О..
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - відповідач) про стягнення 169535,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №509/4/22/30 від 03.11.2022, не поставив товар у визначені контрактом строки, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 169535,16 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 відкрито провадження у справі №910/10711/23 та, оскільки справа малозначна, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
28.07.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує про необґрунтованість позовних вимог та зауважує на тому, що 15.12.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №509/4/22/30 від 03.11.2022, відповідно до якої змінено термін постачання товару, а саме 45 днів з моменту отримання попередньої оплати. Відтак, враховуючи дату отримання попередньої оплати 21.11.2022, відповідачем здійснено поставку товару без порушення строків.
Окрім того, цього ж дня, через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судового засідання у даній справі з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі.
З огляду на зміст спірних правовідносин, з урахуванням обґрунтування позовних вимог та відзиву на позов, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 року призначено судове засідання у справі на 22.08.2023 року.
10.08.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні 08.08.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та оголошено перерву у судовому засіданні до 26.09.2023 року.
Так, частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 2, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач, заявляючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зазначає, що предметом укладеного договору є постачання товарів оборонного призначення з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Однак, викладені доводи позивачем не є тими підставами та обставинами, які б свідчили про складність даної справи.
Відтак, з огляду на малозначність даної справи, в розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та відсутність обставин, які б свідчили про складність означеної справи, суд не вбачає підстав для розгляду справи №910/10711/23 за правилами загального позовного провадження, в зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у відповідності до приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У судовому засіданні 26.09.2023 року позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, відповідач заперечив проти їх задоволення, просив відмовити.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 26.09.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
03.11.2022 року між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - виконавець) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №509/4/22/30 (далі - контракт), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в специфікації (додаток №1 до контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав та свобод людини, а замовник - прийняти її та оплатити такий товар.
Умовами пункту 2.1 контракту визначено, що вартість (ціна) товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації (додаток 1 до цього контракту) на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем від 01.11.2022 №21/3-1014 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (зі змінами).
Пунктом 2.2 контракту, в редакції додаткової угоди №1 від 15.12.2022 року, сторони визначили, що вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 84767579,70 грн без податку на додану вартість.
Розрахунки за цим контрактом проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату та документів, зазначених у пункті 2.7 контракту, а також підписання сторонами акта приймання товару за контрактом за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України (пункт 2.6 контракту).
При цьому, умовами пункту 2.9 контракту визначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 року "Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами) на підставі рішення замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару на момент підписання цього контракту на строк не більше як 9 місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі здійснення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки зазначеного у специфікації. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів протягом 15 банківських днів з дня пред'явлення рахунку замовнику на оплату виключно на рахунок, відкритий на ім'я виконавця в державному банку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені цим контактом, з наданням підтверджуючих документів.
Поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі (пункт 3.1 контракту).
Умовами пункту 3.4 контракту сторони погодили, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата затвердження акту приймання-передачі вантажоодержувачем. Датою виконання контракту та переходом права власності на товари є дата підписання сторонами акту приймання товару (додаток №2 до цього контракту).
Виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контакту не пізніше 45 календарних днів з дати перерахування коштів (попередньої оплати) на розрахунковий рахунок виконавця та надати замовнику документи згідно пункту 2.7 контракту (пункт 4.1 контракту).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього контракту (пункт 7.1 контракту).
Так, умовами пункту 7.2.1 контракту визначено, що за порушення строків поставки товару виконавець оплачує замовнику пеню у розмірі 0.1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Пунктом 10.1 контракту, в редакції додаткової угоди №2 від 23.03.2023 року, визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2023 року.
Специфікацією товару, що поставляється за державним контрактом №509/4/59С, що є додатком №1 до додаткової угоди від 15.12.2022 №1 до державного контракту №509/4/22/30 від 03.11.2022, сторони погодили найменування товару, його кількість, термін постачання - 45 днів з моменту отримання попередньої оплати, вартість (ціна) за одиницю та загальну вартість, що становить 84767579,70 грн.
Міністерством оборони України прийнято рішення №36124/з від 15.11.2022 року про здійснення попередньої оплати за державним контрактом №509/4/22/30 від 03.11.2022 на закупівлю продукції у розмірі 82226714,83 грн та становить 97% від загальної вартості державного контракту, термін погашення попередньої оплати до 20.12.2022 року.
При цьому, як слідує з вищевказаного рішення, умовами державного контракту передбачено, що за рішеннями замовника, розрахунки за продукцію можуть здійснюватися шляхом попередньої оплати в розмірі до 97% вартості продукції на строк не більш, як на дев'ять місяців. Листом №21/2-1065 від 07.11.2022 виконавець повідомив про необхідність в отриманні попередньої оплати в розмірі 82226714,83 грн.
Як вбачається з виписки по рахунку Акціонерного товариства "Укрексімбанк", попередня оплата у розмірі 82226714,83 грн за державним контрактом №509/4/22/30 від 03.11.2022 була отримана відповідачем 21.11.2022 року.
У свою чергу, на виконання умов укладеного контракту відповідач у період з 02.12.2022 по 22.12.2022 року поставив, а визначений позивачем вантажоодержувач прийняв узгоджену продукцію, про що свідчить акт приймання-передачі №237 від 22.12.2022, який підписаний уповноваженими особами позивача без заперечень та видатковою накладною №4 від 22.12.2022 на суму 84767579,70 грн, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками.
Позивач, посилаючись на несвоєчасну поставку узгодженої продукції, звернувся з претензією №10/30 від 31.03.2023 до відповідача, в якій просив сплатити штрафну санкцію за несвоєчасне постачання товару, яка відповідачем залишена без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач, свою чергу, заперечив проти позову з підстав того, що постачання продукції згідно умов укладеного контракту та специфікації до нього здійснюється протягом 45 днів з моменту отримання попередньої оплати, а тому, враховуючи дату отримання попередньої оплати 21.11.2022 року, термін постачання становить включно до 05.01.2023 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
При цьому, зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 та 3 цієї статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частинами 2, 3 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Водночас відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.
Пунктом 2.9 контракту сторони погодили, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 року "Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами) на підставі рішення замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару на момент підписання цього контракту на строк не більше як 9 місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі здійснення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки зазначеного у специфікації.
Специфікацією товару, що поставляється за державним контрактом №509/4/59С та є додатком №1 до додаткової угоди від 15.12.2022 №1 до державного контракту, сторони погодили, зокрема, термін постачання - 45 днів з моменту отримання попередньої оплати.
Отже, умовами пункту 2.9 державного контракту та специфікації до нього, сторони погодили, що на підставі рішення замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару, в цьому разі термін постачання становить 45 днів з моменту отримання попередньої оплати.
З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що виконавець повідомив замовника про необхідність отримання попередньої оплати в розмірі 82226714,83 грн, у зв'язку з чим Міністерством оборони України прийнято рішення №36124/з від 15.11.2022 року про здійснення попередньої оплати у вказаному розмірі, яка була отримана відповідачем 21.11.2022 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по банківському рахунку відповідача в Акціонерному товаристві "Укрексімбанк" та не заперечується сторонами.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги погоджені між сторонами строки постачання товару - 45 днів з моменту отримання попередньої оплати, строк поставки товару становить включно до 05.01.2023 року.
З акту приймання-передачі №237 від 22.12.2022 року вбачається, що поставка узгодженого товару до визначеного вантажоодержувача відбулася у період з 02.12.2022 по 22.12.2022 року включно, тобто в межах строку поставки товару, визначеного умовами пункту 2.9 державного контракту та специфікації до нього, а відтак відсутні визначені контрактом підстави для стягнення штрафних санкцій.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що термін постачання товарів визначався до 20.12.2022 року, оскільки державний контракт та специфікація до нього не містить таких умов. Жодних доказів внесення змін до умов контракту чи специфікації щодо строків поставки товарів суду не надано.
Будь-які інші дані, на підставі яких судом було б встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №509/4/22/30 від 03.11.2022 та, як наслідок застосування штрафних санкцій, позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення відповідачем терміну постачання товару, а відтак і наявність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення штрафну санкцію, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про стягнення 169535,16 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2023.
Суддя Т.В. Васильченко