Номер провадження: 22-ц/813/5903/23
Справа № 521/2912/22
Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду до державного реєстратора Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, мотивуючи це тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2016 року у позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витребувана квартира АДРЕСА_1 . Спірна квартира належала позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2007 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Є.В. за реєстраційним № 5422. За витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 21.11.2007 року №16749597 власником вказаної квартири вказана позивач. Рішенням державного реєстратора Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Ю.В. № 627661991 від 06.01.2022 року за заявою ОСОБА_2 від 14.12.2021 року та на підставі рішення суду від 19.12.2016 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснений запис про реєстрацію права власності на спірне майно на ім'я ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що таке рішення про державну реєстрацію прийнято реєстратором із порушенням п'ятиденного строку проведення реєстраційних дій, встановленого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є грубим порушенням закону.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62761991 від 06.01.2022, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2552770651100, номер об'єкта в РПВН: 18286408, прийняте державним реєстратором Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, Козловим Ю.В. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 об'єкту житлової нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_2 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що:
- документи, необхідні для реєстрації спірного майна ОСОБА_2 надані, а формальне не дотримання строків реєстрації державним реєстратором (більш тривале), з яким погодився відповідач, як особа, яка правомірно порушила питання про державну реєстрацію свого права власності само по собі не є таким порушенням, яке безумовно тягне незаконність всієї процедури реєстрації;
- через наявність судових рішень про витребування у ОСОБА_1 спірної квартири з чужого незаконного володіння, порушеного права позивача державною реєстрацією не вбачається, а пред'явлений позов є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з висновками районного суду.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
- 21.11.2007 року за позивачем була зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . Підставою права власності став договір купівлі-продажу від 07.11.2007 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Савченко Є.В., реєстраційний №5422. Зазначене підтверджується витягом КП ОМБТІ та РОН №16749597 від 21.11.2007 року;
- рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 19.12.2016 року спірна квартира витребувана з чужого незаконного володіння позивача по справі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ;
- постановою Одеського апеляційного суду від 11.11.2021 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2016 року залишено без змін, рішення набрало законної сили;
- 06.01.2022 року рішенням державного реєстратора Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Ю.В. за заявою відповідача ОСОБА_2 від 14.12.2021 року на підставі вищевказаного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2016 року, постанови Одеського апеляційного суду від 11.11.2021 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснений запис про реєстрацію права власності на спірне майно на ім'я ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 293877162 від 06.01.2022 року;
- після реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем 13.07.2022 року постановою Верховного Суду постанову Одеського апеляційного суду від 11.11.2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- 13.02.2023 року постановою Одеського апеляційного суду рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2016 року в оскарженій Мінчевою частині про витребування майна - залишено без змін.
Колегія суддів виходить з такого.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За частиною 1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (№1952-ІУ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частина 2 ст.3 вищевказаного закону встановлює, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.
За статтею 19 реєстраційні дії здійснюються в день реєстрації відповідної заяви у Державному реєстрі прав, крім випадків, передбачених цією статтею та статтями 27-2, 27-3, 31-2 цього Закону.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
Надання інформації з Державного реєстру прав у електронній формі здійснюється в режимі реального часу.
Строк, зазначений у частині другій цієї статті, обраховується з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
У разі наявності зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно строк державної реєстрації прав обраховується з дня прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.
За статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для державної реєстрації прав є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені «Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженим постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року.
Встановивши, що на час прийняття державним реєстратором 06.01.2022 року рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 надане заявником рішення суду Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2016 року вступило в законну силу після його перегляду в апеляційному порядку і на час прийняття судом рішення у даній справі, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2016 року після повторного його перегляду в апеляційному порядку залишено без змін, суд першої інстанції набув правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .
Також суд вірно вважав, що формальне не дотримання строків реєстрації державним реєстратором (більш тривале), з яким погодився відповідач, як особа, яка правомірно порушила питання про державну реєстрацію свого права власності само по собі не є таким порушенням, яке безумовно тягне незаконність всієї процедури реєстрації.
Доводи апеляційної скарги про те, що державний реєстратор не мав підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 з посиланням на те, що рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію, не передбачає визнання за ОСОБА_2 права власності, не можуть бути взятими до уваги з огляду на таке.
Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, яке вступило в законну силу передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
Такий висновок викладений у п. п. 11.4, 11.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18.
Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19). Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18).
Разом з тим, оскільки рішення суду не оскаржувалось самим державним реєстратором Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Козловим Ю.В. і відповідні доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведені, судова колегія позбавлена можливості перевірки правильності ухвалення рішення в частині, що стосується задоволення позову в частині державного реєстратора.
Крім того, дана обставина ніяк не впливає на правильність вирішення судом першої інстанції справи в частині заявлених позивачем вимог по суті.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 10.10.2023 року
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова