ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2023 року м. Кропивницький
справа № 394/20/22
провадження № 22-ц/4809/817/23
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2023 та додаткове рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03.04.2023 у складі головуючого судді Краснопольської Л. П.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
20.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати незаконним та скасувати держаний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №139488, виданий 15.12.2011 на ім'я ОСОБА_2 , та скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3523655100:50:013:0033, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) В.02.01, площею 0, 15 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 з виключенням відомостей із державного земельного кадастру.
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно договору купівлі-продажу від 12.06.1992, зареєстрованого в реєстрі Новоархангельського БТІ за №947, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , в свою чергу відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до договору, користування квартирами відбувається з урахуванням правил користування житловими будинками і прибудинковою територією, а щодо присадибної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , то вона перебуває в спільному користуванні позивача та відповідача, як власників квартир у двоквартирному садибному (житловому будинку), про що свідчить схематичний план зазначений в техпаспорті на відповідну квартиру. Згідно Державного акту серії ЯК №139488 від 15.12.2011 ОСОБА_2 отримав право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), під кадастровим номером 3523655100:50:013:0033, на підставі рішення сесії №544 від 16.08.2011. Про цю обставину позивачу довгий час нічого не було відомо. А тому маючи намір зареєструвати свою частину присадибної земельної ділянки, рішення Новоархангельської селищної ради №1336 від 13.08.2018 позивачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.
Позивачем було укладено договір з ТОВ «Оксамитсервіс» щодо розробки проектної документації та працівниками було встановлено невідповідності меж з суміжним землекористувачем та власником квартири АДРЕСА_3 , який приватизував присадибну земельну ділянку відносно квартири АДРЕСА_3 без відповідного погодження з позивачем та спільного визначення суміжних меж.
В технічному звіті про геодезичну-кадастрову зйомку присадибної ділянки ТОВ «Оксамитсервіс» встановлено, що межі присадибної земельної ділянки відповідача проходять через частину квартири АДРЕСА_2 .
Позивач звернулась до відділу у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявою про внесення змін до Державного земельного кадастру, на якуотримала відмову.
В порядку досудового врегулювання спору між сторонами було проведено обстеження на місці комісією Новоархангельської селищної ради, та складено акт, яким рекомендовано оскаржувати відповідні рішення.
Приватизувавши спірну земельну ділянку, відповідач не здійснив попередньо виділ частки земельної ділянки, яка перебувала в спільному сумісному користуванні двох власників квартири двоквартирного будинку, внаслідок чого присвоїли кадастровий номер на спірну земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 без зазначення номеру квартири. З огляду на долучену до матеріалів справи копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, зазначено адресу земельної ділянки АДРЕСА_1 , тому позивач не може отримати та зареєструвати присадибну ділянку біля своєї квартири двоквартирного будинку садибного типу, оскільки один кадастровий номер присвоюється за земельною ділянкою, розташовану за однією адресою.
09.12.2022 представником позивача адвокатом Волощуком В. В. подано клопотання про уточнення позовних вимог, викладене прохання до суду - усунути перешкоди у користуванні присадибною земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3523655100:50:013:0033, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) В.02.01, площею 0, 15 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.150 т.1).
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2023 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав, заявлена позивачем вимога є неналежним способом захисту, аргументи позивача та її представника в їх сукупності зводяться до неправильного розуміння ними вимог законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для задоволення позову, порушене право позивача не підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме, шляхом визнання незаконними правовстановлюючих документів на право власності на землю.
Додатковим рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що присадибна земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1 знаходиться в спільному користуванні сторін як власників квартир в двоквартирному (садибного типу) житлового будинку. З технічного звіту про геодезичну-кадастрову зйомку присадибної ділянки ТОВ «Оксамитсервіс» встановлено, що при межі присадибної земельної ділянки відповідача проходять через частину квартири АДРЕСА_2 .
Зазначає, що уточнила позовні вимоги та просила суд усунути перешкоди у користуванні присадибною земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3523655100:50:013:0033, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) В.02.01, площею 0,15 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_2 .
Порядок користування земельними ділянками багатоквартирних будинків врегульовано спеціальним законодавством, а тому у відповідача не виникло право власності на земельну ділянку під загальною адресою двоквартирного будинку садибного типу на підставі статті 118, 120 ЗК України, яка не поширюється на спірні правовідносини.
Позивач не може оформити право власності на присадибну земельну ділянку біля квартири та користуватися всіма погосподарськими спорудами, доступ до яких проходить через належну відповідачу спірну земельну ділянку.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Волощука В. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача та його представника адвоката Сьори О. М., які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 12.06.1992 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 квартиру по АДРЕСА_5 (а.с. 12 т.1, а.с.1 т.2).
Рішенням Новоархангельського районного суду від 30.06.2009 встановлено факт, що має юридичне значення про те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 12.06.1992, належить ОСОБА_1 (а.с. 13-14 т.1).
Рішенням Новоархангельської селищної ради №1336 від 13.08.2018 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, в тому числі по угіддях: 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_5 (а.с. 15 т.1).
Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №139488, виданого 15.12.2011, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибної) ділянки під кадастровим номером 3523655100:50:013:0033 (а.с. 20 т.1).
Згідно копії витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 належить земельна ділянка загальною площею 0,1500 га, із земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, з кадастровим номером 3523655100:50:013:0033, розташованої по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 27788156 (а.с. 21 т.1).
Технічним звітом про геодезичну-кадастрову зйомку присадибної ділянки ТОВ «Оксамитсервіс» встановлено, що межі присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 проходять через частину квартири АДРЕСА_2 (а.с. 22-28 т.1).
Згідно копії акта у 2018 році комісією у складі заступника Новоархангельського селищного голови, землевпорядника, інженера з благоустрою та інспектора по роботі з молоддю та неповнолітніми Новоархангельської селищної ради, власників домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проведено обмір земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_6 на предмет встановлення їх меж, що підтверджується копією акту від 2018 року, проте будь-яких порушень в акті не зазначено (а.с. 16 т.1).
Відповідно до інформації відділу у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 14.05.2019 №11/147-19 ОСОБА_1 зверталася із заявою про виявлення технічної помилки, за результатом розгляду звернення прийнято рішення про відмову у виправленні зазначених у повідомленні помилок, у зв'язку із встановленням факту, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей та не потребують виправлення, в зв'язку з не виявленням відповідних технічних помилок у таких документах (а.с. 17-18 т.1).
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №1-10/2022 від 14.10.2022 фактично земельна ділянка кадастровий номер 3523655100:50:013:0033 площею 0,15 га, яка належить ОСОБА_2 знаходиться в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме у ОСОБА_2 під будівлями, спорудами та двором -1463,3 кв.м; у ОСОБА_1 під приміщенням квартири АДРЕСА_7 знаходиться частина ділянки площею - 29,5 кв.м; - в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частина ділянки площею біля 8,0 кв.м, яка необхідна ОСОБА_1 для доступу до спільної криниці та чистини земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні та не входить до ділянки, яка досліджується. 2. Квартира АДРЕСА_2 частково знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3523655100:50:013:0033 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) В.02.01, площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . Площа накладання становить 29,5 кв.м (а.с. 111-123 т.1).
Відповідно до інформації від 08.12.2022, наданої управлінням надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, згідно Книг записів державної реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, постійного користування землею, договорів оренди землі на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №139488 від 15.12.2011, кадастровий номер 3523655100:50:013:0033. Відомості про вказану земельну ділянку були автоматично перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, відкрито Поземельну книгу та 31.08.2018 Новоархангельською селищною радою зареєстровано речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3523655100:50:013:0033 за ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі прав вчинено запис №27788156. 29.12.2020 в результаті розгляду заяви ЗВ-9201298112020 про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру у координатах поворотних точок меж земельної ділянки відомості ДЗК про земельну ділянку кадастровий номер 3523655100:50:013:0033 було виправлено та внесено зміни до координат поворотних точок меж земельної ділянки, в результаті чого земельна ділянка ОСОБА_2 не має співпадінь з жодною ділянкою в просторовій базі. Вказані зміни були внесені до програмного забезпечення на Підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.158-159 т.1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до положень частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.
У статті 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Наведений висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19 та від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20.
Пунктами 2 та 10 Розділу VIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (абзац перший частини другої статті 120 ЗК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що реєстрація за ОСОБА_2 речового права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3523655100:50:013:0033, площею 0,1500 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №139488, перешкоджає реалізації нею права на вільне володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_5 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач 12.06.1992 на підставі договору купівлі-продажу набула права власності на квартиру по АДРЕСА_5 (а.с. 12 т.1, а.с.1 т.2).
Рішенням Новоархангельської селищної ради №1336 від 13.08.2018 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, в тому числі по угіддях: 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_5 (а.с. 15 т.1).
Відповідно до технічного звіту про геодезичну-кадастрову зйомку присадибної ділянки та висновку судової земельно-технічної експертизи №1-10/2022 від 14.10.2022 встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3523655100:50:013:0033, площею 0,15 га, яка належить ОСОБА_2 частково знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3523655100:50:013:0033, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) В.02.01, площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . Площа накладання становить 29,5 кв. м, межі присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 проходять через частину квартири АДРЕСА_2 (а.с. 22-28, 111-123 т.1).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №139488 відповідач є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибної) ділянки під кадастровим номером 3523655100:50:013:0033 (а.с. 20 т.1).
Також встановлено, що речове право відповідача ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано за №27788156 (а.с. 21 т.1).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваний державний акт, виданий ОСОБА_2 порушує її права як користувача суміжної земельної ділянки, оскільки у власність відповідача передано земельну ділянку, яка частково знаходиться під її квартирою АДРЕСА_2 .
Позивач також звертала увагу на те, що досягнути згоди з ОСОБА_2 у позасудовому порядку не вдалося.
Оцінивши подані учасниками справи докази за правилами статті 89 ЦПК України, суд апеляційної інстанцій вважає, що оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача обмежує права позивача як суміжного землекористувача.
Оскільки оспорюваний державний акт виданий без врахування фактично розміщених на земельній ділянці споруд, належних ОСОБА_1 , що перешкоджає позивачу обслуговувати свою квартиру і надвірні споруди, вирішити питання щодо приватизації землі, на якій розташована належна їй квартира у двохквартирному будинку з надвірними спорудами.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
У цій справі встановлено, що позивач не є власником земельної ділянки, на якій розташована належна їй на праві власності квартира, а тому вона не може ставити питання про витребування земельної ділянки, оскільки таким правом наділений лише власник майна.
У зв'язку з цим безпідставними є висновки суду першої інстанції про обрання позивачем неправильного способу захисту, шляхом визнання незаконними правовстановлюючих документів на право власності на землю, оскільки за наявності на спірній земельній ділянці частини належної позивачу на праві власності квартири, вона як фактичний користувач земельної ділянки, необхідної для її обслуговування, має право на доведення в судовому порядку факту незаконності набуття відповідачем права власності на землю, в тому числі шляхом визнання недійсним державного акта про право власності на земельну дялнку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2354,40 грн (а.с.1-2, 218 т.1) сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та 8470,80 грн за проведення земельно-технічної експертизи (а.с.137 т.1).
У поданому позові адвокатом Волощуком В. В. заявлено попередній орієнтований розрахунок судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції адвокатом Волощуком В. В. надано: - договір про надання правової допомоги від 01.12.2021 (а.с.30-31 т.1); - попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат у справі від 30.12.2021, згідно якого сторони обумовили сплату адвокатської допомоги у сумі 10675,90 грн, яка складається із 1240,50 грн за консультацію, 7443,00 грн підготовка позовної заяви, 1000 грн участь у судових засіданнях, та 992, 40 грн судовий збір; - розрахунок суми судових витрат від 28.03.2023 на суму 20468,40 грн, які складаються із 1240,50 грн за консультацію, 7443,00 грн підготовка позовної заяви, 1000 грн участь у судових засіданнях, 8470,80 грн оплата за проведення судової земельно-технічної експертизи, та 1073,60 грн судовий збір (а.с.184 т.1); - копію квитанції № 9 від 24.03.2023 на суму 10924,00 грн (а.с.184 зв. ст. т.1).
Враховуючи викладене, принцип співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що у зв'язку з відсутністю заяв та заперечень про спростування відповідачем співмірності заявлених судових витрат, враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, заява адвоката Волощука В. В. про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги на стадії розгляду справи судом першої інстанції, підлягає частковому задоволенню, оскільки вимоги є обґрунтованими і доведеними відповідними доказами щодо підстав та витрат на послуги адвоката на суму 9683,50 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2023 та додаткове рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03.04.2023 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку задовольнити.
Визнати недійсним держаний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №139488 виданий 15.12.2011 на ім'я ОСОБА_2 .
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні присадибною земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3523655100:50:013:0033, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) В.02.01, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 2354,40 грн сплаченого судового збору, 8470,80 грн за проведення земельної-технічної експертизи, а всього 10825,20 грн.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 9683,50 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник