Справа № 758/11959/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
11 жовтня 2023 року суддя Подільського районного суду м.Києва Головчак М. М. , перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області про визнання права власності та зняття арешту з майна, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Юрченко Т.Д. звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області про визнання права власності та зняття арешту з майна, в якому просила:
1)визнати право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
2)зняти арешт з нерухомого майно: квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови № 51547347, виданої 05.11.2021 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), номер запису про обятяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 46538533.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 175 та 177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається у відповідності до вимог статті 176 ЦПК України.
Так, в позовній заяві позивач зазначає, що просить суд визнати за нею право власності на нерухоме майно, вказавши при цьому, що це позовна вимога немайнового характеру.
Згідно з пунктами 2, 9,10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, -загальною сумою всіх вимог.
Верховний Суд у постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 495/1706/16-ц, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, вказав, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом необхідно розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства №358 від 21.08.2014 року.
У відповідності до п.п.1 п.1 вказаної вище Постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна.
Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.
Так, під час вивчення матеріалів позовної заяви суддею встановлено, що позивачем не визначено ринкової вартості майна, яке є предметом позову, відповідно до вимог наведеного вище Закону, зокрема, не подано звіт про оцінку його ринкової вартості у відповідності до вимог п.5 6 Національного стандарту, згідно з яким передбачено, що звіт про оцінку майна, повинен бути складений у повній формі, містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, та строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.
Вказаний недолік необхідно усунути, встановити дійсну вартість майна на час звернення до суду, після чого зазначити ціну позову, як цього вимагає до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, сплативши при цьому судовий збір відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177цього Кодексу , протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
З огляду на викладене суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з указаного порядку.
Також необхідно зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху, запропонувавши позивачу протягом десяти днів з дня надходження даної ухвали усунути вказані у мотивувальній частині ухвали недоліки, інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві разом з доданими до неї документами, що не позбавляє особу права повторно звертатись до суду з таким позовом після того як відпадуть обставини, що стали підставою для його повернення.
Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області про визнання права власності та зняття арешту з майна - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяМ. М. Головчак