Справа № 758/11938/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту майна, -
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі за текстом - відповідач), про скасування арешту.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що після смерті її батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ващенка В.В. (надалі за текстом - приватний нотаріус Ващенко В.В.) із заявою про прийняття спадщини на підставі якої було заведено спадкову справу. 01.08.2020 року позивач як спадкоємець за заповітом, подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , проте, приватним нотаріусом Ващенком В.В. було встановлено, що в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис про арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на підставі постанови, виданої відділом Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві, у зв'язку з чим, видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відкладено до зняття арешту.
12.08.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 , у відповідь на яку було повідомлено, що у відповідача відсутні підстави для зняття арешту та запропоновано звернутися до суду. Позивач вважає, що виконавче провадження підлягає закінченню у зв'язку із смертю боржника, на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають скасуванню арешти, накладені на майно боржника, відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.10.2020 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20.04.2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Листом від 30.07.2021 №75827 відповідач повідомив, що за результатами перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 30.07.2021 року виконавчі документи про стягнення з позивача та/чи з ОСОБА_2 на виконанні у відповідача не перебувають. Крім того, просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Позивач подала заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.12.1979 (а.с. 20).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.12.2019 року (а.с. 9).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58746674 від 14.12.2019, приватним нотаріусом Ващенко В.В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , номер у реєстрі 65235914, номер у нотаріуса 21/2019 (а.с. 14).
Відповідачем у відповіді від 01.09.2020 за № 88172 на заяву позивача про зняття арешту з нерухомого майна було повідомлено, що згідно ч. 1-4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідача відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_2 1950 р.н., який було накладено постановою державного виконавця серії АК № 494504 від 01.12.2004, та запропоновано звернутися до суду у разі необхідності у знятті арешту (а.с. 13).
Першою Київською державною нотаріальною конторою у відповідь на заяву позивача надіслано копію постанови державного виконавця серії АК № 494504 від 01.12.2004 (а.с. 11).
Відповідно до постанови серії АК № 494504 від 01.12.2004 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, при примусовому виконанні постанови Подільського районного суду міста Києва № 3-6284 від 13.05.2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 8,50 грн., було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , 1950 р.н., заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2 , 1950 р.н. (а.с. 12).
Листом від 30.07.2021 №75827, який отримано судом 05.08.2021, відповідачем повідомлено, що за результатами перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 30.07.2021 року виконавчі документи про стягнення з позивача та/чи з ОСОБА_2 на виконанні у відповідача не перебувають. Також, станом на поточну дату, відсутні відомості щодо сплати боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с. 25).
Відповідно до змін, внесених Наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2019 № 4224/5 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, з 28.12.2019 органами виконавчої служби є районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2019 року № 4075/5 «Про відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві» районні у м. Києві відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві виведені зі складу Головного територіального управління юстиції у м. Києві та введені до складу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з підпорядкуванням цьому міжрегіональному управлінню і збереженням статусу юридичних осіб та перейменуванням згідно з Переліком районних у місті Києві відділів державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що змінюють підпорядкування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, серед іншого, припинення дії, яка їх порушує.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється в разі припинення юридичної особи чи смерті власника.
Частиною 1 ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день з якого вона оголошується померлою.
Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У своїх рішення Європейський суд з прав людини наголошував, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними засобами і тією метою, на яку спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування.
Судом встановлено, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні виконавчі документи про стягнення з позивача або ОСОБА_2 на виконанні у відповідача не перебувають.
У матеріалах справи також відсутні докази, що на даний час існує потреба в арешті майна позивача.
Наявність чинного обтяження (арешту) майна за таких умов порушує права позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на частку у майні та користуватися і розпоряджатися зазначеним майном.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
У свою чергу, доводи позивача підтверджені належними та допустимими, в розумінні ЦПК України, доказами.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для продовження існування вказаного обтяження, як і відсутність правових підстави для обмеження правомочностей власника.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту майна - задовольнити;
Скасувати арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , 1950 року народження, який було накладено постановою відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, серія АК № 494504 від 01 грудня 2004 року;
Повне найменування:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
відповідач - Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 04208, місто Київ, проспект Г. Гонгадзе, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 34482497);
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК