печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4342/23-к
УХВАЛА
Іменем України
04 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в об'єднаному кримінальному провадженні №12022100060001694, №12023100060000247, №12023100060000604 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ст. 126-1 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Печерського районного суду м. Києва на розгляді під головуванням судді ОСОБА_1 перебуває вказане кримінальне провадження.
До обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 07.08.2023 продовжено до 05.10.2023 включно.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою на 60 діб. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Зокрема, ризик переховуватися від суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні декількох епізодів тяжких злочинів. Так, санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає безальтернативну міру покарання у вигляді позбавлення волі, що саме по собі вказує на те, що обвинувачені можуть здійснити спроби до переховування від прокурора та суду з метою уникнення настання кримінальної відповідальності. Ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків наявний, оскільки матеріали кримінального провадження відкриті сторонам, з них обвинуваченим відомі анкетні відомості свідків вчинення кримінального правопорушення, у тому числі понятих, що вказує на те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 можуть впливати на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показань такими особами. Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 раніше судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, судимість не знята, не погашена, також перебуваючи на волі може продовжувати здійснювати домашнє насильство відносно своєї дружини, в чому ОСОБА_5 наразі обвинувачується, в свою чергу ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, що вказує на те, що обвинувачені належних висновків для себе не роблять, не виправляються та, будучи на волі, можуть продовжити вчиняти злочини. Окрім того, фактом існування зазначеного ризику є те, що ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 суспільно-корисною працею не займаються, легальних доходів та міцних соціальних зв'язків не мають. Крім того, під час проведення досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_5 раніше вже перебував під більш м'яким запобіжним заходом - домашнім арештом, який не був дієвим, оскільки обвинувачений, порушуючи вимоги покладених на нього обов'язків, вчинив нове кримінальне правопорушення. Вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими. З урахуванням наведеного, просить продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів та альтернативний запобіжний захід у вигляді застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти клопотань про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в їх задоволенні просив відмовити та застосувати до обвинувачених домашній арешт. Так, зазначив, що викладені прокурором ризики явно перебільшені та надумані, відповідно до позиції ЄСПЛ тяжкість злочину не є підставою для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_6 не судимий, має постійне місце проживання та прокурором не доведено, що обвинувачений буде переховуватися від суду, а також вчиняти інші злочини. У свою чергу ОСОБА_5 , незважаючи на судимість, має своє житло, дружину та двох малолітніх дітей, яких потрібно годувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що більше не вчинятиме злочинів, ніколи не ухилявся від кримінальної відповідальності та в подальшому також не буде.
Обвинувачений ОСОБА_6 також просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що вину повністю визнає та щиро кається.
Потерпіла ОСОБА_7 просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 домашній арешт, посилаючись на те, що їй дуже важко з двома дітьми без чоловіка, оскільки ніхто не може допомогти. Зазначила, що зібрала гроші для внесення застави за ОСОБА_5 , але їх вкрали. Крім того, їй необхідна моральна та матеріальна підтримка, оскільки їх сім'я живе лише за рахунок державних виплат, працювати наразі вона не може, тому що нема кому доглядати дітей.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих злочинів та суворість покарання, що може бути застосовано до обвинуваченого у разі визнання його винуватим (зокрема, санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років), інкримінування вчинення в тому числі злочину за попередньою змовою групою осіб, особу обвинуваченого, щодо якого відсутні дані щодо наявності легального джерела доходу, зайняття суспільно корисною працею, а також те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, зокрема вироком Подільського районного суду м. Києва від 06.09.2006 за ч. 2 ст. 185 КК України, вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2008 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, вироком Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2014 за ч. 2 ст. 185 КК України, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 08.05.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України. З урахуванням зазначених обставин суд вважає наявним існування таких ризиків, як можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Серед іншого, суд вбачає наявність існування ризиків впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час вони судом не допитані. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймає під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Отже, за таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків існує на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від останніх та дослідження їх судом.
Доводи сторони захисту таких висновків не спростовують.
Отже, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, контроль за його процесуальною поведінкою шляхом застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу - неможливий, тому суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження до ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про обрання іншого запобіжного заходу, в тому числі у вигляді домашнього арешту.
При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу суд враховує положення ст. ст. 182, 183 КПК України та вважає, що з урахуванням характеру інкримінованих злочинів, особи обвинуваченого та ступеня встановлених в провадженні ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у відповідності до ст. 194 КПК України обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (у разі наявності), інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим. Так, санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. З огляду на вказане, обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання у виді тримання під вартою у разі визнання його винним, може переховуватись від суду.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, постійної роботи, що підтверджує існування відносно нього ризику переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілих, свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цим ризикам.
Також існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, а отже не володіє стабільним джерелом прибутків, що у сукупності з обставинами кримінального провадження вказує на наявність ризику продовження обвинуваченим вчинення злочинів з корисливих мотивів.
Доводи сторони захисту таких висновків не спростовують.
З урахуванням конкретних обставин справи, встановлених в провадженні ризиків, суд вважає, що будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому наявні підстави для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для задоволення клопотання сторони захисту про обрання іншого запобіжного заходу, в тому числі у вигляді домашнього арешту.
При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу суд враховує положення ст. ст. 182, 183 КПК України та вважає, що з урахуванням характеру інкримінованого злочину, особи обвинуваченого та ступеня встановлених в провадженні ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідності до ст. 194 КПК України обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (у разі наявності), інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 177, 178, 182, 183, 331 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Продовжити до 02 грудня 2023 року включно застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами:
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.
р/р UA128201720355259002001012089.
За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у відповідності до ст. 194 КПК України обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (у разі наявності), інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжити до 02 грудня 2023 року включно застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами:
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.
р/р UA128201720355259002001012089.
За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідності до ст. 194 КПК України обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (у разі наявності), інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1