Справа № 212/6590/23
2/212/2576/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., з участю секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,-
встановив:
30 серпня 2023 року адвокат Товкун А.В., яка діє в інтересах позивача звернулась до суду із вищевказаним позовом в якому просила стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - АТ “Українська залізниця”) суму в розмірі 7942,75 грн. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення позивача, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що з червня 1998 року позивач працює на підприємстві відповідача у структурному підрозділі “Вагонне депо Мудрьона” Регіональної філії “Придніпровська залізниця” АТ “Українська залізниця” на різних посадах, а з 13 серпня 2007 року переведена розподілювачем робіт. За період з 2017 року по 2021 роки позивач перебувала у щорічних відпустках та користувалась правом отриманням матеріальної допомоги на оздоровлення. Станом на момент звернення до суду із вказаною позовною заявою сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 7942,75 грн. Відповідно до спільної Постанови керівництва регіональної філії “Придніпровська залізниця” і голови Дорожньої профспілкової організації “Придніпровська залізниця” Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року, з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, застосовано величину 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Позивач вважає, що відповідач свідомо порушив умови щодо виплати працівнику матеріальної допомоги на оздоровлення, встановлені пунктом 3.1.15. Колективного договору на 2015-2016 роки, дія якого продовжена у 2017-2021 роках, а саме - виплачуючи її у розмірі меншому за встановлену на час виплати мінімальну заробітну плату.
Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник АТ “Українська залізниця” скористалась правом надання відзиву на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги безпідставними, вказуючи, що спір виник з виконання умов колективного договору, тому є колективним та повинен вирішуватись в іншому порядку, тобто такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Пунктом 3.1.15. Колективного договору, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. В подальшому відповідно до пп.3, 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів, тому до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Зокрема, у пункті 5 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Закон не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вищевказаного спільною вказівкою голови правління ПАТ "Укрзалізниця" В. Бальчуна, члена ОСОБА_2 та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В. М. від 29.03.2017 року № Ц/6-25/713-17 та спільною постановою керівництва регіональної філії "Придніпровська залізниця" і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О. В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року постановлено застосовувати з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величину у розмірі "125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом". Таким чином, вимога щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати не відповідає вимогам п.п. 3, 5 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року і невнесення до теперішнього часу відповідних змін до колективного договору не надає права вимагати виплати, які суперечать Закону України. Також, представник відповідача зазначила, що колективний договір, укладений між адміністрацією та трудовим колективом структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» , зареєстрованого за № П-11-89 г від 28.12.2020 року в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати є недійним, оскільки прямо суперечить положенням п.п. 3, 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та не створюють юридичних наслідків для відповідача у вигляді обов?язку виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати. Застосовуючи розрахунковий розмір матеріальної допомоги на оздоровлення у вигляді 125 % прожиткового мінімуму, 50 %тарифної ставки чи окладу, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідачем не порушується інший закон, а навпаки вбачається дотримання вимогу Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Крім того, у зв'язку із введення на території Українги воєнного стану, з березня 2022 року призупинені всі виплати на підприємстві відповідача відповідно до колективного договору. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач з 05 червня 1998 року працює на підприємстві відповідача на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.14-16).
Згідно розрахункової відомості про заробітну плату позивача за липень 2017 року, позивачу нараховано матеріальну допомогу до відпустки в розмірі 2105 грн. (а.с.17).
Згідно розрахункової відомості про заробітну плату позивача за березнь 2018 року, позивачу нараховано матеріальну допомогу до відпустки в розмірі 2202,50 грн. (а.с.18).
Згідно розрахункової відомості про заробітну плату позивача за лютий 2019 року, позивачу нараховано матеріальну допомогу до відпустки в розмірі 2401,25 грн. (а.с.19).
Згідно розрахункової відомості про заробітну плату позивача за серпень 2020 року, позивачу нараховано матеріальну допомогу до відпустки в розмірі 2627,50 грн. (а.с.20).
Згідно розрахункової відомості про заробітну плату позивача за липень 2021 року, позивачу нараховано матеріальну допомогу до відпустки в розмірі 4540 грн. (а.с.21).
Пунктом 3.1.15 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом відеокремленого структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” ДП “Придніпровська залізниця” на 2015-2016 роки, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини, незалежно від періоду її надання, виплачувати за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 % тарифної ставки чи посадового окладу, які склались на початок року по професії, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Згідно з п.1.4 Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників вагонного депо Мудрьона вносяться протягом строку його дії до узгоджувальної комісії і при погодженні сторін затверджуються на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету вагонне депо Мудрьона, а всі інші - на конференції трудового колектив (а.с.22-26).
Згідно Витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету первинної профспілкової організації СП “Вагонне депо Мудрьона” № Пр.-10 від 18 січня 2017 року, продовжено термін дії колективного договору структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” РФ “Придніпровська залізниця” між адміністрацією та трудови колективом працівників депо у 2017 році поки сторони не укладуть або не переглянуть чинний колективний договір (а.с.27).
Відповідно до Спільної постанови СП “Вагонне депо Мудрьона та ППО ВСП “Вагонне депо Мудрьона” від 14 квітня 2017 року № 368 застосовано з 01 квітня 2017 року у діючому колективному договору СП “Вагонне депо Мудрьона” замість величини “мінімальна заробітна плата” розраховувати величину “125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб” (а.с.28).
Згідно Витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету первинної профспілкової організації СП “Вагонне депо Мудрьона” № Пр.-22 від 05 січня 2018 року, продовжено здійснювати виконання зобов'язань діючого колективного договору структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” РФ “Придніпровська залізниця” між адміністрацією та трудовим колективом працівників депо у 2018 році до укладання колективного договору ПАТ “Укрзалізниця” (а.с.29).
Згідно Витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету первинної профспілкової організації СП “Вагонне депо Мудрьона” № Пр.-34 від 02 січня 2019 року, продовжено здійснювати виконання зобов'язань діючого колективного договору структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” РФ “Придніпровська залізниця” між адміністрацією та трудовим колективом працівників депо у 2019 році до укладання колективного договору АТ “Укрзалізниця” (а.с.30).
Згідно Витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету первинної профспілкової організації СП “Вагонне депо Мудрьона” № Пр.-46 від 11 січня 2020 року, продовжено здійснювати виконання зобов'язань діючого колективного договору структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” між адміністрацією та трудовим колективом працівників депо на 2020 рік до укладання колективного договору АТ “Укрзалізниця” (а.с.31).
Згідно Витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету первинної профспілкової організації СП “Вагонне депо Мудрьона” № Пр.-58 від 29 грудня 2020 року, продовжено здійснювати виконання зобов'язань діючого колективного договору структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” між адміністрацією та трудовим колективом працівників депо з 01 січня 2021 року до укладання колективного договору АТ “Укрзалізниця” (а.с.32-33).
Відповідно до Спільної постанови СП “Вагонне депо Мудрьона та ППО ВСП “Вагонне депо Мудрьона” від 16 червня 2021 року № Пр.-3, внесено зміни в колективний договір СП “Вагонне депо Мудрьона” на 2015-2016 роки (зі змінами та доповненнями), зокрема п.3.1.15 викладено у редакції: при наданні працівникам вагонного депо щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини, незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік, за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 % тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року (а.с.34).
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України “Про колективні договори і угоди”, зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.15 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом відеокремленого структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” ДП “Придніпровська залізниця” на 2015-2016 роки, який є чинним станом на 2021 року, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
При цьому, відповідно до спільної Постанови СП “Вагонне депо Мудрьона та ППО ВСП “Вагонне депо Мудрьона” від 14 квітня 2017 року № 3680 застосовано з 01 квітня 2017 року у діючому колективному договору СП “Вагонне депо Мудрьона” замість величини “мінімальна заробітна плата” розраховувати величину “125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб” .
Законом України “Про державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2000 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 3200 грн.
Законом України “Про державний бюджет України на 2018 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1860 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2325 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 3723 грн.
Законом України “Про державний бюджет України на 2019 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1921 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2401,25 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 4173 грн.
Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік ” прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2102 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2627,50 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 4723 грн.
Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2270 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2837,50 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 6000 грн.
Згідно з п.1.4 Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.
Отже, Спільна постанова СП “Вагонне депо Мудрьона та ППО ВСП “Вагонне депо Мудрьона” від 14 квітня 2017 року, якою прийнято рішення про застосовування з 01.04.2017 року розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величини 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом замість величини “не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги”, призвела до погіршення становища працівників порівняно із законодавством.
Виходячи зі змісту п.1.4 Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що призводять до погіршення соціального становища працівників, повинні були прийматися на конференції трудового депо, а отже самостійне вирішення керівництвом СП “Вагонне депо Мудрьона та ППО ВСП “Вагонне депо Мудрьона” питання щодо застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами суперечить вимогам Колективного договору, а отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення величина 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
Крім того, судом не приймаються доводи відповідача про те, що пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Ст.9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проаналізувавши у сукупності положення ст.ст.22, 58 Конституції України, ст.9 КЗпП України, суд дійшов висновку, що нові Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю не мають зворотньої сили.
Закон України “Про внесення змін до законодавчих актів України” погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив її право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.
Суд також вважає, що прийняття Закону України “Про внесення змін до законодавчих актів України” № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року не створює юридичних наслідків та перешкод для застосування п.3.1.15 Колективного договору в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається виключно Колективним договором.
Доводи представника відповідача про те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір між сторонами виник з виконання умов колективного договору, угоди або окремих їх положень, а отже цей спір є колективним, суд вважає необґрунтованими.
За ч.2 ст.19 КЗпП якщо роботодавець порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати роботодавцю подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.
Правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) і спрямований на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.
Так відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.
За ст.3 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).
Відповідно до статті 4 Закону вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.
Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об'єднанню організацій роботодавців.
Відповідно до статті 5 Закону роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об'єднання організацій роботодавців зобов'язані розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.
Відповідно до статті 6 Закону колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не надійшло.
На підставі ст.7 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється примирною комісією та трудовим арбітражем.
Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому, до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі № 479/58/19 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.10.2019 року по справі № 916/2721/18.
Як встановлено судом, в межах даного цивільного спору, позивачем заявлено позовні вимоги щодо порушення її законних прав та інтересів через недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі, передбаченому пунктом 3.1.15 Колективного договору на 2015-2016 рік, дія якого неодноразово продовжувалася відповідно до спільних постанов керівництва Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» та президії Криворізької територіальної профспілкової організації та жодних колективних вимог працівниками АТ «Українська залізниця» не висувається. Матеріали справи не містять відомостей про те, що було сформовано вимоги найманих працівників, профспілок, аналогічні позовним вимогам, відповідно до положень ст.4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», що свідчить про те, що між сторонами відсутній колективний трудовий спір.
Таким чином, під час розрахунку та виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення підлягають застосуванню вимоги п.3.1.15 Колективного договору, згідно якого матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, яку обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки, суд погоджується з ними і вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 7942,75 грн., яка складається з:
- 1095 грн. недоплаченої допомоги за 2017 рік (3200 грн. - 2105 грн.);
- 1520,50 грн. недоплаченої допомоги за 2018 рік (3723 грн. - 2202,50 грн.);
- 1771,75 грн. недоплаченої допомоги за 2019 рік (4173 грн. - 2401,25 грн.);
- 2095,50 грн. недоплаченої допомоги за 2020 рік (4723 грн. - 2627,50 грн.);
- 1460 грн. недоплаченої допомоги за 2021 рік (6000 грн. - 4540 грн.).
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вказаних вимог закону, позивачем надано: договір про надання правової допомоги від № 18/08 від 18 серпня 2023 року, укладений з адвокатом Товкун А.В.; акт № 1 про надання правової допомоги від 18 серпня 2023 року, у якому міститься опис наданих послуг, а саме: усна консультація позивача щодо підстав для звернення до суду із вказаною позовною заявою, правовий аналіз документів, що надані позивачем 500 грн., складення позовної заяви (підготовка правової позиції, аналіз судової практики, ксерокопії позовної заяви та доданих до неї документів у кількості відповідно до сторін, подання позову до суду) 2000 грн.; квитанцію № 3253966 від 18 серпня 2023 року про сплату грошових коштів на користь адвоката у розмірі 2500 грн. (а.с.44-50).
Вивчивши вказані докази, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2500 грн., оскільки їх розмір є обґрунтованим та співмірним із заявленими вимогами.
Також, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням результатів розгляду справи, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1073,60 грн., оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від його сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 10, 13, 18, 97 КЗпП України, ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 7942 (сім тисяч дев'ятсот сорок дві) гривні 75 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство “Українська залізниця”, код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 11 жовтня 2023 року.
Суддя: М.Д. Власенко