ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2023 р. Справа №914/1002/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Плотніцького Б.Д.
суддів Матущака О.І.,
Скрипчук О.С.
за участю секретаря судового засідання Залуцький Д.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Спільного підприємства “Бориславська нафтова компанія” в формі товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2023 (повний текст складено та підписано 07.07.2023, суддя Рим Т.Я.)
у справі №914/1002/23
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”
до відповідача:Спільного підприємства “Бориславська нафтова компанія” в формі товариства з обмеженою відповідальністю
про:стягнення 396 072,63 грн.
за участю представників сторін:
від позивача : Винник Б.Б.;
від відповідача : Драган В.І.;
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” до Спільного підприємства “Бориславська нафтова компанія” про стягнення 396 072,63 грн.
Спір виник у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто зі Спільного підприємства “Бориславська нафтова компанія” в формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” 267 062 грн 00 коп. пені, 17 349 грн 41 коп. - 3% річних, 109 326 грн 45 коп. інфляційних витрат та 5 906 грн 07 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні. При цьому суд першої інстанції не вбачав підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Спільне підприємство “Бориславська нафтова компанія” в формі товариства з обмеженою відповідальністю оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 31.07.2023.
При цьому апелянт зазначив, що відповідач невчасно оплатив надані Позивачем послуги з огляду на введення воєнного стану, зниження виробничих потужностей нафтопереробних комплексів, неможливість продати нафту власного видобутку, відсутність аукціонів з продажу нафти. Зважаючи на перелічені обставини, Відповідач спрямував обігові кошти у першу чергу на (1) сплату податків та зборів для забезпечення економіки України та можливості держави фінансувати оборонну промисловість та армію та (2) на сплату заробітної плати співробітникам, з метою продовження діяльності.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 про засвідчення форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій.
Вимога про стягнення неустойки не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, є непропорційною та неадекватною. Штрафні санкції становлять 33% від загальної суми наданих Позивачем послуг. Зважаючи на вказане, Відповідач вбачає підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій.
Відтак, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2023 у справі №914/1002/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” з вимогами апеляційної скарги не погоджується та зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2023 у справі №914/1002/23 є обґрунтованим та законним, а тому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони 22.12.2021 уклали договір №01001/1504/314/21-П переміщення газу нафтового внутрішньопромисловими газопроводами (а. с. 21-27) (далі - Договір від 22.12.2021). Відповідно до пунктів 2.1-2.2 цього договору виконавець (Позивач) зобов'язується надати замовнику (Відповідач) послуги з переміщення нафтового газу внутрішньопромисловими газопроводами… Замовник зобов'язується внести плату виконавцю за надані послуги переміщення газу внутрішньопромисловими газопроводами у розмірі, строки та порядку, які передбачені умовами цього договору.
Позивач у 2022 році надав Відповідачу послуги загальною вартістю 1' 199' 111,06 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі послуг:
№ 1/22 від 31.01.2022 на суму 117' 684,74 грн (а. с. 28).
№ 2/22 від 28.02.2022 на суму 96' 655,45 грн (а. с. 29).
№ 3/22 від 31.03.2022 на суму 115' 396,82 грн (а. с. 30).
№ 4/22 від 30.04.2022 на суму 113' 137,52 грн (а. с. 31).
№ 5/22 від 31.05.2022 на суму 112' 604,11 грн (а. с. 32).
№ 6/22 від 30.06.2022 на суму 105' 949,75 грн (а. с. 33).
№ 7/22 від 31.07.2022 на суму 73' 653,31 грн (а. с. 34).
№ 8/22 від 31.08.2022 на суму 84' 323,18 грн (а. с. 35).
№ 9/22 від 30.09.2022 на суму 116' 738,27 грн (а. с. 36).
№ 10/22 від 31.10.2022 на суму 104' 278,18 грн (а. с. 37).
№ 11/22 від 30.11.2022 на суму 80' 438,68 грн (а. с. 38).
№ 12/22 від 31.12.2022 на суму 78' 251,05 грн (а. с. 39).
Пунктом 6.8 Договору від 22.12.2021 встановлено, що замовник розраховується з виконавцем за надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок згідно з виставленим рахунком… Виконавець не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, повинен виставити замовнику рахунок, а замовник не пізніше ніж у 5-тиденний термін після виставлення рахунку повинен оплатити вартість послуг.
Позивач виставив Відповідачу такі рахунки:
№ 01 ПГ від 31.01.2022 на суму 117' 684,74 грн (а. с. 40), надісланий 03.02.2022 (а с. 41).
№ 02ПГ від 28.02.2022 на суму 96' 655,45 грн (а. с. 42), надісланий 09.03.2022 (а. с. 43).
№ 03ПГ від 31.03.2022 на суму 115' 396,82 грн (а. с. 44), надісланий 05.04.2022 (а. с. 45).
№ 04ПГ від 30.04.2022 на суму 113' 137,52 грн (а. с. 50), надісланий 05.05.2022 (а. с. 51).
№ 05ПГ від 31.05.2022 на суму 112' 604,11 грн (а. с. 46), надісланий 06.06.2022 (а. с. 47).
№ 06ПГ від 30.06.2022 на суму 105' 949,75 грн (а. с. 48), надісланий 06.07.2022 (а. с. 49).
№ 07ПГ від 31.07.2022 на суму 73' 653,31 грн (а. с. 52), надісланий 08.08.2022 (а. с. 53).
№ 08ПГ від 31.08.2022 на суму 84' 323,18 грн (а. с. 54), надісланий 06.09.2022 (а. с. 55).
№ 09ПГ від 30.09.2022 на суму 116' 738,27 грн (а. с. 56), надісланий 05.10.2022 (а. с. 57), вручений 18.10.2022 (а. с. 58).
№ 10ПГ від 31.10.2022 на суму 104' 278,18 грн (а. с. 59), надісланий 04.11.2022 (а. с. 60), вручений 12.11.2022 (а. с. 61).
№ 11ПГ від 30.11.2022 на суму 80' 438,68 грн (а. с. 66), надісланий 06.12.2022 (а. с. 65), отриманий 13.12.2022 (а. с. 62).
№ 12ПГ від 31.12.2022 на суму 78' 251,05 грн (а. с. 63), надісланий 05.01.2023 (а. с. 64), отриманий 11.01.2023 (а. с. 67).
Позивач 23.12.2022 надіслав Відповідачу претензію від 21.12.2022 (а. с. 68-74).
Відповідач 18.01.2023 сплатив Позивачу 1 199 111,06грн, що підтверджується платіжним дорученням №77 (а. с. 132).
Висновки суду апеляційної інстанції.
Пунктом 8.1 Договору від 22.12.2021 встановлено, що за порушення термінів виконання зобов'язань виконавець має право стягнути із замовника пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня за весь час прострочення.
Перевіривши правильністю розрахунку пені, колегія суддів погоджується з задоволенням вимог в даній частині. Відтак, судом правомірно стягнуто 267 062,00 грн пені.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, колегія суддів погоджується, що до стягнення підлягає 17 349,41 грн - 3% річних.
Також, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 109 326,45 грн інфляційних витрат. Детальний розрахунок наведений у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з пунктами 9.1-9.4 Договору від 22.12.2021 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо цього договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли після укладення цього договору внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи… війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань продовжується на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до встановленого чинним законодавством порядку. Виникнення зазначених обставин не дає підстав замовнику для відмови від сплати за послуги з переміщення газу, які надані до їх виникнення.
Частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Введення на території України воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим.
У матеріалах справи немає доказів повідомлення Відповідачем Позивача про форс-мажор. З цього приводу колегія суддів звертає увагу Відповідача, що обізнаність Позивача про введення воєнного стану не є рівнозначним до обізнаності Позивача, що введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною саме для Відповідача.
Приписи статті 617 Цивільного кодексу України не поширюються на 3% річних та інфляційні втрати. Адже стаття 617 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (якщо особа доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії непереборної сили). Натомість стаття 625 Цивільного кодексу України визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання (незалежно від наявності чи відсутності вини боржника), є спеціальною та не передбачає жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (див. частину 1 статті 625). Інфляційні втрати та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, отже є висновок про відмову у їх стягненні на підставі за наявності форс-мажорних обставин є неправильним (Постанова Верховного Суду від 23.03.2023 №920/505/22).
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься й у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 № 911/682/21 зазначив, що “неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Отже, вирішуючи питання стосовно зменшення неустойки (відхилення відповідного клопотання про зменшення), суди мають враховувати, серед іншого, її мету, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного зобов'язання та не покликана на отримання кредитором внаслідок стягнення штрафних санкцій невиправданих додаткових прибутків”.
Як встановлено судами, до стягнення підлягає пеня в розмірі 267 062,00 грн, що становить 22,27% від суми простроченого платежу (1 199 111,06грн). Таке співвідношення не свідчить про диспропорцію в розмірах штрафної санкції та пені.
В судовому засіданні представник апелянта наголошував на значних втратах нафтового ринку, відсутності конкурсів із закупівлі нафти та значних збитках, яких він зазнав. Проте суду не було надано жодних доказів на підтвердження таких обставин.
Суду є невідомою сфера діяльності Відповідача, його місце на нафтовому ринку. Суд не може зробити жодних висновків про фінансово-економічний стан та його вплив на діяльність Відповідача, здатність вчасно дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
За цих обставин, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для зменшення належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладеннявитрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Спільного підприємства “Бориславська нафтова компанія” в формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2023 у справі №914/1002/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2023
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.
Судді Матущак О.І.
Скрипчук О. С.