ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №: 643/ 9378 /23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/ 1280/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: обрання запобіжного заходу
підозрюваній
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю підозрюваної ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 13 09 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 .
Застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 12 11 2023 року із зобов'язанням не залишати без дозволу слідчого, прокурора, суду постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та про постановлення нової, якою просить задовольнити клопотання слідчого, застосувавши до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, зазначаючи при цьому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КПК України та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України свідчить про наявність підстав для застосування щодо останньої запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Апелянт не погоджується з тим, що інший більш м'який запобіжний захід може запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, тому відносно ОСОБА_7 не може бути застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вказує, що слідчим суддею не в повній мірі враховані ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які є доведеними, оскільки підозрювана ОСОБА_7 скоїла умисний тяжкий злочин, не працює, не навчається, не заміжня, дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків. Крім того, підозрювана ОСОБА_7 є також обвинуваченою у шести кримінальних провадженнях, чотири з яких знаходяться на розгляді в Октябрському районному суді м. Полтави, на засідання яких, ОСОБА_7 неодноразово не з'являлася та до неї було застосовано примусовий привід. Крім того обвинувальні акти щодо ОСОБА_7 знаходяться на розгляді Фрунзенського та Московського районних судів м. Харкова у судові засідання по яким остання також не з'являлася.
Зазначив, що за наведених обставин, у разі перебування підозрюваної ОСОБА_7 на волі, вона може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, негативно впливати на встановлення всіх обставин злочину шляхом тиску на потерпілого та свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив про задоволення її вимог у повному обсязі.
Підозрювана ОСОБА_7 не вбачала підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, думку підозрюваної, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів справи вбачається, органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що у період часу з 03-00 години по 04-00 годину 15 07 20203 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, у період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 01 05 2023 року №254/2023 з 05 - 30 години 20 травня 2023 року строком на 90 діб, ОСОБА_7 , разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на запрошення раніше знайомого їй потерпілого ОСОБА_10 , прийшла до останнього у гості за адресою: АДРЕСА_2 , де, скориставшись неуважністю потерпілого, таємно викрала мобільний телефон ТМ «Tecno Spark Go 2022 (KG5m) 2/32 GB Atlantik Blue», блакитного кольору, вартістю згідно з висновком експерта - 1120 гривень, після чого покинула місце вчинення злочину разом з викраденим майном та в подальшому розпорядилась ним на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_10 на суму 1120 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України - тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
12 09 2023 року слідчий звернувся до Московського районного суду м. Харкова з клопотанням, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 посилаючись на обґрунтованість повідомленої останній підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів вважав неможливим.
Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Статтею 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали колегією суддів встановлено, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону, належним чином встановив наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, зважив вагомість доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, оцінив заявлені у клопотанні слідчого ризики та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на останню певних процесуальних обов'язків.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України не є предметом оскарження та повністю підтверджується наданими апеляційному суду та долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, про те, що на даному етапі ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України є недоведеним, оскільки незважаючи на те, що наразі стосовно ОСОБА_7 на розгляді у судах перебувають п'ять обвинувальних акті, стороною обвинувачення не доведено, що підозрювана раніше переховувалась від слідства чи суду. Дані про те, що ОСОБА_7 перебувала у розшуку також відсутні. Свою неявку у судові засідання, ОСОБА_7 пояснювала неотриманням судових повісток та необізнаністю щодо необхідності явки у судове засідання. Після того, як ОСОБА_7 дізналася про наявність щодо неї кримінальних проваджень, ухилень від явки до суду з її боку не було.
Слідчим суддею обґрунтовано зроблено висновок про те, що відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваної, з огляду на її належну процесуальну поведінку, не є тією обставиною, що самостійно обґрунтовує даний ризик.
Крім того, не можна залишити поза увагою, наявність у підозрюваної зареєстрованого місця мешкання та повідомлення ОСОБА_7 про її перебування у шлюбі та про вагітність.
З огляду на викладені обставини, твердження сторони обвинувачення про відсутність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків є поспішними та такими, що не підтверджені належними доказами.
Поряд з викладеним, на переконання колегії суддів, слідчим суддею зроблені обґрунтовані висновки про існування ризиків, передбачених п.п. 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що свідки та потерпілий є знайомими підозрюваної, які мешкають неподалік ОСОБА_7 .
Крім того, враховуючи схильність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи відсутність у останньої законних джерел існування, не можна виключити можливість вчинення останньою нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, слідчий суддя згідно з вимогами ч.4 ст.194 КПК України дійшов вірного висновку про можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, який буде необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та виконання нею своїх процесуальних обов'язків, та обґрунтовано визначив таким запобіжним заходом цілодобовий домашній арешт.
Враховуючи обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді саме цілодобового домашнього арешту, колегія суддів переконана, що такий запобіжний захід фактично унеможливить існування встановлених ризиків та забезпечить належну поведінку підозрюваної.
На думку колегії суддів, одна лише тяжкість та суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно підозрюваної найбільш суворого запобіжного заходу, а оцінюватись в сукупності також повинні обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріали, які характеризують особу підозрюваної та її поведінка після вчиненого кримінального правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на матеріалах справи.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, прирівнюється до запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який також обмежує свободу особи та змушує підозрюваного відчувати на собі певний тягар заборон.
Доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваній та обумовлення наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не спростовують висновків слідчого судді, яким наведені обґрунтовані мотиви застосування саме такого запобіжного заходу. Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення та ймовірність призначення їй суворого покарання, за відсутності конкретних фактів умисного ухилення її від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб та можливості незаконно впливати на свідків, на що посилався прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Крім того, прокурор не надав і апеляційному суду будь-яких даних про те, що підозрювана, після застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, порушувала умови і не дотримувалася покладених на неї обов'язків.
Більш того, прокурором не надано жодного доказу щодо існування обставин, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та необхідності застосування більш суворого запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання на цьому етапі досудового розслідування підозрюваній найсуворішого запобіжного заходу, а саме у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 13 09 2023 року про відмову у задоволенні клопотання органу досудового розслідування та про застосування до підозрюваної за ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням відповідних обов'язків, строком до 12 11 2023 року, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4