УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3286/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого- судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження № 274/3286/23 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою звільнити його від відбування покарання умовно-достроково. Вважає ухвалу суду незаконною. Зазначає, що суд мотивував своє рішення тим, що він не працевлаштований, але він має 2 групу інвалідності безстроково, тобто є непрацездатною особою.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки за час відбування покарання він характеризується негативно, не працевлаштований, уникає виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, перебуває на профілактичному обліку за вчинення злісного порушення вимог режиму тримання, має два заохочення та непогашене стягнення, а відтак, на переконання суду, сумлінною поведінкою і ставленням до праці протягом всього часу відбування покарання не довів своє виправлення.
Засуджений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, не клопотав про участь у судовому засіданні. Враховуючи, що його участь не є обов'язковою відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, з урахуванням думки прокурора, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд без участі засудженого.
Заслухавши доповідача, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст. 81 КК України та ст.ст. 537, 539 КПК України, відповідним чином мотивувавши свої висновки.
Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_7 засуджений вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року за ст. ст. 185 ч. 1, 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 КК України до 3 років позбавлення волі.
07.04.2020 року ОСОБА_7 засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва за ст. ст 15 ч. 2, 186 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 4 років позбавлення волі.
18.11.2022 року ОСОБА_7 засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2, 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Початок строку: 11.01.2020 року; кінець строку: 11.03.2024 року; відбув 2/3 строку покарання 21.10.2022.
Засуджений ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі знаходиться з 13.01.2020 року, а з 15.03.2023 року відбуває міру покарання в державній установі «Райківська виправна колонія (№ 73)».
Відповідно до вимог ч.2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Наведене є обов'язковою передумовою для умовно-дострокового звільнення, поряд із передбаченими у ч.3 ст. 81 КК України строками фактичного відбуття покарання засудженим.
Порядок дострокового звільнення від відбування покарання встановлено ст.154 КВК України. Відповідно до даного порядку, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 КК України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені норми закону вказують на те, що саме адміністрація установи виконання покарань повинна дійти висновку про те, що особа, яка відбуває покарання, довела своє виправлення.
Проте, із заяви засудженого ОСОБА_7 до суду першої інстанції вбачається, що комісія ДУ «Райківська виправна колонія (№73)» відмовила засудженому в умовно-достроковому звільненні.
Згідно характеристики від 06.06.2023 засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 13.01.2020 року. Під час утримання в державній установі «Київський СІЗО» м. Київ характеризувався посередньо, вимог режиму утримання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Заохочень не мав.
З 13.07.2020 року відбував покарання в державній установі «Райківська виправна колонія (№ 73)», характеризувався посередньо, допустив одне порушення вимог режиму утримання, але до дисциплінарної відповідальності не притягувався, 10.08.2020 року за порушення розпорядку дня з ним було проведено бесіду виховного та профілактичного характеру. Заохочень не мав.
З 07.10.2020 року відбував покарання в державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)» характеризувався позитивно, вимог режиму утримання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Мав два заохочення.
З 04.12.2021 року відбував покарання в державній установі «Київський СІЗО» м. Київ характеризувався посередньо, вимог режиму утримання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Заохочень не мав.
З 15.03.2023 року відбуває покарання в ДУ «Райківська виправна колонія (№ 73)». Не працевлаштований, до суспільно корисної праці відношення байдуже. Характеризується негативно, допустив одне злісне порушення вимог режиму тримання, за що притягнутий до дисциплінарної відповідальності 01.05.2023 року, перебуває на профілактичному обліку за вчинення злісного порушення вимог режиму тримання. Заохочень не має. Участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу не приймає. Працює над підвищенням наявного загальноосвітнього рівня. Підтримує зв'язки з рідними. Виконавчі листи до установи не надходили. За вироками суду вину визнав.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наведені дані про особу ОСОБА_7 не дозволяють зробити висновок про сумлінну поведінку засудженого, яка б вказувала на доведення виправлення засудженого та не можуть слугувати підставою для застосування щодо останнього положень ст. 81 КК України.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з рішенням місцевого суду про залишення вказаного клопотання засудженого ОСОБА_7 без задоволення.
Також, апеляційний суд відмічає, що для умовно-дострокового звільнення засудженого необхідно враховувати його поведінку за весь період відбування покарання.
Доводи апелянта про те, що суд дійшов помилкового висновку про його не працевлаштованість та уникнення виконання робіт по благоустрою установи, оскільки він є інвалідом 2 групи безстроково у зв'язку з чим не може працювати, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки згідно медичної довідки з медичної частини ДУ «Райківська ВК №73» ОСОБА_7 оглянутий лікарською комісією 27.03.2023 року та визнаний працездатним з працевлаштуванням. Медична документація з приводу 2 групи інвалідності в амбулаторній карточці відсутня. Разом з цим, згідно виписки із медичної карти ОСОБА_7 від 12.09.2020 року в п.6 зазначено : інвалід 2 групи без зазначення строку та рекомендовано подальше обстеження і проведення ЛКК МСЕК в умовах ВК №45. Інші дані суду не надані.
За таких обставин, враховуючи навіть поведінку засудженого за весь період відбування покарання, який перебуває на профілактичному обліку за вчинення злісного порушення вимог режиму тримання, має 2 заохочення (2021 рік) та одне стягнення (2023 рік ) у виді догани, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Одночасно колегія суддів звертає увагу засудженого на те, що відповідно до ст.84 КК України він має право звернутись до суду із заявою про звільнення від покарання за хворобою.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що на даний час не досягнуто виправного та превентивного впливу на засудженого, що є основними цілями застосування до особи покарання, та змін його особи, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття.
Колегія суддів враховує, що поведінка засудженого, яка вказує на його виправлення, має бути стабільною в ході всього строку відбування покарання.
Таким чином, не зважаючи на наявність формальної підстави для умовно-дострокового звільнення, зокрема факту відбуття певної частини призначеного судом строку покарання, відсутньою є фактична підстава, а саме стала тенденція засудженого до виправлення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду щодо ОСОБА_7 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :