УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12635/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано відносно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, прочиваючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-09.07.2014 Богунським районним судом м.Житомира за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
-29.10.2014 Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі;
-30.03.2015 Богунським районним судом м.Житомира за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
-08.11.2017 Корольовським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі;
-05.01.2021 Корольовським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі,-
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 листопада 2023 року, із визначенням застави в розмірі 27 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 72468,00 гривень, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вважає, що підозра необґрунтована, оскільки попередня кваліфікація кримінального правопорушення помилкова. Вказує, що розмір застави, який визначений підозрюваному невмотивовано і такий розмір є нереальним для підозрюваного ОСОБА_8 .
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в обгрунтування якого зазначв, що у провадженні органу досудового розслідування знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР №12023060400002850 від 15.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.09.2023 близько 10 год. 33 хв. ОСОБА_8 проходив поблизу будинку № 3-а, що по вулиці Небесної Сотні в місті Житомирі, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_10 , 2006 року народження. В цей час та місці в ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна, в період запровадженого на території України воєнного стану, а саме мобільного телефону, який належить ОСОБА_11 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 15.09.2023 року близько 10 год. 34 хв., підійшовши до ОСОБА_12 , попросив у нього викликати службу «Таксі». Таким чином, користуючись тим, що ОСОБА_13 , який стояв на місці та дістав свій мобільний телефон, ОСОБА_8 вирвав з його лівої руки телефон торгівельної марки «Nokia» моделі «G21» в корпусі зеленого кольору з наявними Sim-картами: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та почав тікати в напрямку Старого бульвару в м. Житомирі, утримуючи в руці вказаний мобільний телефон та ігноруючи вимоги ОСОБА_12 повернути телефон. Таким чином, ОСОБА_8 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 6000 грн.
Обгрунтовуючи клопотання, слідчій послався на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме : можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи обгрунтованність підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та доведеність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК Українип, слідчій суддя дійшов висновку про те, що іншій більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти зазначеним ризикам та застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею в повній мірі враховані вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів клопотання вбачається, що 15.09.2023 року об 11-07 год. ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня органом досудового розслідування йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Слідчім суддею було встановлено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_12 ; протоколом огляду місця події; протоколом допиту малолітнього (неповнолітнього) потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання.
Крім того, слідчій суддя вважав доведеними ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме : можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування таабо суду з метою уникнення відповідальності під тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує у рази визнання його винуватим, незаконно впливати на потерпілого , свідків в даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був звільнений з місця позбавлення волі 06.07.2023 року.
Також, слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_8 його вік, стан здоров'я та відсутність міцних соціальних зв'язків з огляду на те, що він проживає одиноко, не працює та не має постійного доходу та утриманців, має непогашену судимість за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, що характеризує його як особу, схильну до їх вчинення.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останнього та доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної процесуальної поведінки.
За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновками слідчого судді.
Доводи апелянта про те, що до підозрюваного ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваного в разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою і в апеляційній скарзі. До того ж, ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 13.09.2023 року до підозрюваного ОСОБА_15 в межах іншого кримінального провадження було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового арешту строком до 08.11.2023 року, який він порушив, враховуючи, що підозрюється у вчиненні 15.09.2023 року близько 10 год. 34 хв. кримінального правопорушення (а.п.28).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апелянта щодо неправильної кваліфікації кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані питання вирішуються судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо непомірного розміру застави, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, на думку апеляційного суду, заставу у розмірі 27 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто розмірі наближеному до мінімального, не можна вважати непомірною.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2023 року, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 листопада 2023 року, із визначенням застави в розмірі 27 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 72468,00 гривень - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: