09.10.2023 Справа № 756/3680/23
Унікальний № 756/3680/23
Провадження № 1-кп/756/1099/23
УХВАЛА
Іменем України
09 жовтня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
в ході проведення засідання у кримінальному провадженні № 12022100100000860 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України.
Під час судового засідання прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, із залишенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обґрунтованість висунутого особі обвинувачення, на існування ризиків у кримінальному провадженні, та на неможливість запобігти існуючим ризикам застосуванням до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти продовження йому тримання під вартою, також підтвердив висловлену ним раніше позицію, що його батьки могли би внести за нього заставу в розмірі 100 000,00 грн.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, заявив про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, або інший запобіжний захід.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані письмові документи, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину пов'язаних з обігом наркотиків, які кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК.
Із клопотання прокурора та доданих до нього документів встановлено, що 26.09.2022 року обвинувачений був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді від 29.09.2022 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів. При обранні такого запобіжного заходу слідчий суддя виходив із наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
В подальшому запобіжний захід продовжувався, строк дії спливає 26.10.2023 р.
Суддя вважає, що стороною обвинувачення доведена обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_3 тяжкого і особливо тяжкого злочину пов'язаного з обігом наркотиків. При цьому, на цій стадії суд не вирішує питання доведеності винуватості.
З огляду на прецеденту практику Європейського суду з прав людини, суд оцінює заявлені стороною обвинувачення ризики, виходячи не тільки із тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, а в сукупності з іншими обставинами, якими підтверджується наявність відповідної небезпеки.
Так, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суддя приймає до уваги, що він офіційно не був працевлаштований, не має судимості, не одружений, дітей не має, не має постійного місця проживання.
Також, як пояснював сам обвинувачений, він особисто знайомий зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Виходячи із тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності із наведеними даними про його особистість, суддя вважає наявними наступні ризики: перебуваючи на волі, обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також може незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Надаючи оцінку клопотанню захисника про застосування до обвинуваченого домашнього арешту, суд зазначає, що обвинувачений за місцем реєстрації не проживає, з батьками відносин тривалий час не підтримував, у зв'язку з чим неможливо призначити обвинуваченому домашній арешт.
З огляду на встановлені ризики, які не перестали існувати, на обґрунтованість підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, суддя вважає що клопотання прокурора слід задовольнити. Досягнення завдань у даному кримінальному провадженні виправдовує подальше втручання у право обвинуваченого на свободу.
Водночас, суд не може не взяти до уваги, що ОСОБА_3 вже тривалий час перебуває під вартою.
У рішенні в справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 р. (заява № 23312/15), Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль, як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).
У вказаній справі Європейський суд з прав людини констатував, що неналежне наведення аргументів щодо визначення розміру застави, є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції.
Таким чином, враховуючи час перебування обвинуваченого під вартою, заявлені ним фінансові можливості щодо внесення застави, та відсутність доказів його платоспроможності щодо застави у визначеному раніше розмірі, враховуючи, що розмір застави не повинен бути завідомо непомірним, суд вважає можливим зменшити визначений обвинуваченому розмір застави до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 107 360,00 грн., який у разі внесення, буде достатнім для гарантування виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 197, 369, 372, 392 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 грудня 2023 включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 107 360 грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого з-під варти та покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
3) не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
4) здати на зберігання свій паспорт, який дає право виїзду з України.
5) утриматись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім спільної участі у процесуальних діях.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави заставодавцем покласти на нього обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого і його явки за викликом суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Суддя ОСОБА_1