Сарненський районний суд
Рівненської області
_________________________________________________
Справа № 572/2373/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді
Довгого І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Мигаль Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу згідно розписки,-
ВСТАНОВИВ:
15.06.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 суму основного боргу за розпискою в розмірі 30000 доларів США та судові витрати, що полягають в сплаті судового збору в розмірі 10970,58 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що 07.02.2022 року він надав ОСОБА_2 позику в розмірі 90000 доларів США з умовою повернення позики в розмірі 30000 доларів США у термін до 07.02.2023 року, а 60000 доларів США у термін до 07.08.2024 року на підтвердження чого відповідач надав власноруч складену розписку, яка містить усі істотні умови договору позики та підтверджує факт безпосереднього отримання ОСОБА_2 позики у розмірі 90000 доларів США.
Однак, із настанням вказаної дати, а саме 07.02.2023 року, відповідач грошові кошти в розмірі 30000 доларів США позивачу не повернув. ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 30000 доларів США і судові витрати.
В судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив розгляд справи провести без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомленим у відповідності до ст. ст. 128-130 ЦПК України, про причини неявки від відповідача повідомлення не надійшло.
Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України у відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання.
Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно розписки від 07.02.2022 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 90000 доларів США та зобов'язався повернути частину суми в розмірі 30000 доларів США до 07.02.2023 року, суму, що залишиться до 07.08.2024 року.
Суд вважає, що факт укладання та підписання ОСОБА_2 розписки підтверджує отримання ним зазначених у ній коштів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України вказує на те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом враховано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, його змісту, а й факту обов'язку повернення грошової суми позивачу. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, на підтвердження чого надано розписку.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Враховуючи наведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання по поверненню суми боргу не виконав,суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати, що полягають в сплаті судового збору в розмірі 10970,58 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 280-289 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (проживаючого АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (проживаючого АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 10970 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 58 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 26 вересня 2023 року.
Суддя :