Справа № 385/1531/23
Провадження № 2/385/479/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Гришака А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в м. Гайворон Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., № 84791 від 03.06.2021 pоку, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 16174,19 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що у вересні 2021 pоку на адресу місця роботи позивача надійшов лист з постановою про відкриття виконавчого провадження № 66293728 від 27.07.2021 pоку, виданою приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С.М.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем на підставі поданої відповідачем заяви про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. №84791 від 03.06.2021 pоку, було відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача суми боргу в розмірі 16174,19 грн. на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».
До вересня 2021 року позивач не знала про наявність грошового зобов'язання перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», не отримувала про це будь-яких повідомлень та вимог про сплату боргу. На її адресу не надходило вимоги - повідомлення про погашення заборгованості із зазначенням деталізованої суми боргу.
Вважає виконавчий напис № 84791 від 03.06.2021 року вчиненим з порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу, не повідомив позивача про вимогу кредитора, порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, адже право вимоги не підтверджене належними доказами.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2023 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. засвідчені належним чином копії матеріалів нотаріальної справи з приводу вчинення виконавчого напису № 84791 від 03.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості у загальному розмірі 16174,19 гривень. Крім того, витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського С.М. засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №66293728 від 27.07.2021 pоку, зокрема, виконавчого документа, на виконання якого відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 84791 від 03.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості у загальному розмірі 16174,19 гривень, копій кредитного договору, що встановлює заборгованість, про стягнення якої вчинено вказаний виконавчий напис, заяви стягувача про примусове виконання цього виконавчого напису. Також, витребувано у ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про надання кредиту з підписом ОСОБА_2 , з усіма додатками і додатковими угодами до нього; повідомлення на ім'я ОСОБА_2 про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» із доказами його фактичного направлення; повідомлення на ім'я ОСОБА_2 з вимогою про погашення вказаної у виконавчому написі № 84791 від 03.06.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості із доказами його фактичного направлення і отримання до вчинення виконавчого напису; виконавчого напису № 84791 від 03.06.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором та матеріалів, поданих нотаріусу для його вчинення.
Позивач в судове засідання не з'явилася, при зверненні до суду з позовною заявою надала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився, судову повістку не отримував, оскільки відсутній в зареєстрованому місці знаходження, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Письмових пояснень щодо позову на адресу суду не надіслав.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський С.М. в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення. Письмових пояснень щодо позову на адресу суду не надіслав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Зважаючи на те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяв про причини неявки чи про відкладення, відзиву не подав, тому суд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України розглянув справу за його відсутності та згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребування, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, як слідує зі змісту ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
10.10.2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Дінеро» було узгоджено спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG1529063 (а.с. 88, 96-113). Крім того, 10.10.2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Дінеро» було укладено додаткові угоди №АМ6656923 до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG1529063 (а.с. 89-93). 21.02.2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Дінеро» було укладено додаткові угоди №АМ7473745 до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG1529063 (а.с. 94-95). Відповідно до спеціальних умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG1529063 та додаткових угод до них ТОВ «ФК «Дінеро» було надано ОСОБА_3 кредит у розмірі 5500 грн., відсоткова ставка, в день 0,65%, дата повного погашення 08.05.2019 року.
03.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. видано виконавчий напис за № 84791, яким на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», якому ТОВ «ФК «ДІНЕРО» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №22-08/19 від 22.08.2019 року, за кредитним договором №AG1529063 від 10.10.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Дінеро», стягнуто з ОСОБА_3 16174 грн. 19 коп. (а.с. 137-138).
27.07.2021 року представник ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського С.М. з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса за № 84791 від 03.06.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (а.с. 139).
27.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66293728. Згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 84791 від 03.06.2021 року; документ видав: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 16174 грн. 19 коп. (а.с. 7-8).
24.09.2022 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 5).
Норми права та мотиви їх застосування.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус зобов'язаний: відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 р. (далі Порядок).
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Згідно п.п. 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Пунктом 7 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, нотаріусу додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.
З тексту оспорюваного виконавчого напису від 03.06.2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 03.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 і Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 03.06.2021 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.
Суд враховує, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу форми кредитного договору, на примосуве виконання якого було видано оспорюваний виконавчий напис. Також, із змісту спірного виконавчого напису та копії самого кредитного договору не вбачається, що кредитний № AG1529063 від 10.10.2018 року, укладений між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та ОСОБА_3 , нотаріально посвідчений.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було отримано всіх передбачених законом для цього підтверджуючих документів (нотаріально посвідченого кредитного договору № AG1529063 від 10.10.2018 року), суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-284 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 84791 від 03.06.2021 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, яким з ОСОБА_1 було безспірно стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 16174 грн. 19 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано в Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.10.2023 року.
Суддя: А. М. Гришак
Дата документу 03.10.2023