КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року № 320/1491/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Національне агенство з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області "Про накладення дисциплінарного стягнення" №309-"О" від 09.04.2019 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Вишгородського управління Головного управління ДФС у Київській області - начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вишгородського управління ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що недоведеність вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, неповнота та упередженість дисциплінарного провадження та необґрунтованість підстав для притягнення позивача до відповідальності, призвели до незаконного наказу ГУ ДФС у Київській області «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 09.04.2019 №309-«О», з в'язку із чим, останній підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 26 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на правомірність оскаржуваного наказу, в зв'язку із тим, що позивачем, в порушення вимог ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" не повідомлено про наявність потенційного конфлікту інтересів в установлений законом строк, відтак підстави для скасування наказу відсутні.
Ухвалою суду від 27 березня 2020 року у справу залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національне агентство з питань запобігання корупції.
Третя особа надала пояснення відносно предмету спору, в яких зазначила, що не проводить перевірку законності накладення дисциплінарного стягнення іншими органами за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення. Таким чином, внесення до Реєстру відомостей стосовно позивача, здійснювало у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДФС у Київській області розглянуто матеріали дисциплінарної справи, відкритої стосовно ОСОБА_1 яка перебуває на посаді заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб Вишгородського управління ГУ ДФС у Київській області.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Позивача встановлено наявність дисциплінарного проступку. На підставі п.5 ч. 2 статті 65, ч. 3 ст. 66, п.2 ч. 1 ст.66, ч. 3 ст. 73 восьмого розділу З.У. «Про державну службу» за неналежне дотримання вимог антикорупційного законодавства, в частині повідомлення у відповідності до ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» про наявність потенційного конфлікту інтересів, заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб Вишгородського управління ГУ ДФС у Київській області, оголошено догану наказом ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 від 09.04.2019 №309-0 «Про накладення дисциплінарного стягнення», підстава - протокол Дисциплінарної комісії від 03.04.2019 №9/п та подання від 04.04.2019 №343/10-36-04-03.
Відповідачем встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді заступника начальника управління-начальника відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб Вишгородського управління ГУ ДФС у Київській області не повідомила у встановлений законом термін про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів по відношенню до ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (перебуває на податковому обліку в Вишгородському управлінні ГУ ДФС у Київській області з 24.03.2010) та ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) ((перебуває на податковому обліку в Вишгородському управлінні ГУ ДФС у Київській області з 07.08.2018), які є її близькими особами- чоловік та брат відповідно.
На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області №309-«О» від 09.04.2019 року, Департаментом організації роботи із запобігання та виявлення корупції НАЗК України, керуючись п.п. 2,5 Другого розділу Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення, внесено відомості про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила її звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII), державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 1 вказаного Закону, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частиною 1 статті 8 цього ж Закону визначено, що державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Статтею 64 Закону України №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 65 вказаного Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
В свою чергу, перелік дисциплінарних проступків визначає ч. 2 ст. 65 Закону України №889-VIII.
Так, згідно з ч. 2 ст. 65 зазначеного Закону дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
При цьому, статтею 66 цього ж Закону передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
У відповідності до вимог ст. 74 Закону України №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Положення статей 16 та 16-1 Закону України №889-VIII передбачають, що на державних службовців поширюються вимоги та обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законом (стаття 16 вказаного Закону).
Державні службовці зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту Інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".
Так, відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України від 14.10.2014 №1700-VІІ "Про запобігання корупції" (далі - Закон №1700-VІІ) особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Стаття 1 Закону №1700-VІІ надає, серед інших, такі визначення:
близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта;
корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Натомість, частиною 1 статтею 28 Закону №1700-VІІ передбачено наступне.
Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу (ч. 3 ст. 28 Закону №1700-VІІ).
Заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів визначені в ст. 29 Закону №1700-VІІ.
Так, відповідно до частини першої вказаної статті Закону зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
3) обмеження доступу особи до певної інформації;
4) перегляду обсягу службових повноважень особи;
5) переведення особи на іншу посаду;
6) звільнення особи.
Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.
Під час розгляду справи судом встановлено, що з 04.04.2017 по 25.04.2017 року позивач обіймала посаду завідувача сектору контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб території Вишгородської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області.
З 25.04.2017 по 16.11.2017 року обіймала посаду начальника відділу адміністрування податків та збрів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Вишгородського ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області.
З 16.11.2017 по 09.11.2018 року обіймала посаду заступника начальника відділу - начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вишгородського управління ГУ ДПС у Київській області.
З 09.11.2018 по 22.08.2019 року працювала на посаді заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб Вишгородського управління ГУ ДФС у Київській області.
З 22.03.2019 року до поточного часу перебуває на посаді заступника начальника управління - начальник відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вишгородського управління.
На підставі доповідної записки №144/10-36-25-00-17 від 14.03.2019 року начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДФС у Київській області, відносно позивача було порушено дисциплінарне провадження в зв'язку із наявністю потенційного конфлікту інтересів щодо чоловіка ОСОБА_2 та брата ОСОБА_3 , які зареєстровані, як фізичні особи-підприємці у Вишгородському районі Київської області і знаходяться на податковому обліку в ГУ ДФС у Київській області.
Позивач, обґрунтовуючи заявлений позов зазначила, що незважаючи на дотримання нею вимог антикорупційного законодавства та письмове повідомлення про наявність конфлікту інтересів, а відтак відсутністю підстав для притягнення її до відповідальності, на позивача було накладено дисциплінарне стягнення, яке стало підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає твердження позивача необґрунтованими і такими, що спростовуються долученими до справи доказами.
Так, 15.03.2019 року позивач письмово повідомила безпосереднього керівника Літвінова О. про членів родини, які здійснюють підприємницьку діяльність на території Вишгородського району, а саме: чоловік ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 23.01.2010 року, зять ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 19.09.2007 року, брат ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.08.2018 року, племінник ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 від 17.08.2017 року, дружина брата ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 31.01.2017 року. В зв'язку із чим, 15.03.2019 року начальником Вишгородського управління ГУ ДФС у Київській області Літвіновим О. було подано доповідну записку начальнику ГУ ДФС у Київській області О. Кавиліну про повідомлення про конфлікт інтересів ОСОБА_1 .
Положеннями пунктів 9, 10 статті 8 Закону України «Про державну службу» щодо основних обов'язків державного службовця визначено додержування вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.
Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про запобігання корупції», на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», держані службовці зобов'язані: - вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; - повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника; - вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Суд звертає увагу, що про конфлікт інтересів позивач повідомила свого безпосереднього керівника 15.03.2019 року, тобто на наступний день після порушення дисциплінарного провадження відносно позивача на підставі доповідної записки від 14.03.2019 року.
Суд зауважує, що реєстрація чоловіка позивачки в якості фізичної особи-підприємцем відбулась 23.01.2010 року, а брата - 07.08.2018 року, проте, про наявний конфлікт, в порушення вимог ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» , позивачем було повідомлено лише 15.03.2019 року.
В своїх поясненнях від 25.03.3019 року щодо відкритого дисциплінарного провадження, позивач зазначила, що з моменту реєстрації чоловіка підприємцем, повідомляла у письмовій формі керівника Вишгородської ДПІ, однак ані в матеріалах особової справи, ані в додатках до позовної заяви такі докази відсутні.
Натомість, у вказаних поясненнях позивач зазначила, що на момент переходу до ГУ ДФС у Київській області - 04.04.2017 року позивачем не було повідомлено про конфлікт інтересів з чоловіком.
Таким чином, доводи позивача про дотримання нею антикорупційного законодавства, спростовані самим же позивачем.
Положення ч. 3 та ч. 4 ст. 28 Закону №1700-VІІ містять імперативні норми, які покладають на безпосереднього керівника або керівника органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, обов'язок щодо: прийняття рішення про врегулювання у підлеглої особи конфлікту інтересів протягом двох робочих днів після отримання повідомлення; повідомлення підлеглої особи про прийняте рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів; вжиття передбачених Законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у підлеглої особи.
При цьому, спосіб врегулювання конфлікту інтересів обирається керівником, оскільки саме він, володіє ситуацією у підконтрольній чи підпорядкованій сфері, обізнаний з обсягом повноважень підлеглих осіб та способами реалізації таких повноважень, повноважний ухвалювати рішення щодо підлеглих, а отже має всі можливості для вжиття ефективних заходів з урахуванням всіх обставин та у відповідності до Закону, а також передбачити наслідки таких заходів.
Дотримання встановлених законодавцем вимог щодо запобігання та врегулювання потенційного конфлікту інтересів унеможливлює виникнення в особи випадків реального конфлікту інтересів.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 22.03.2019 року Наказом № 639 «Про врегулювання конфлікту інтересів», відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» О. Кавиліним було врегульовано вище вказаний потенційний конфлікт інтересів щодо позивача та членів її родини, шляхом застосування заходів, передбачених ст.ст. 30, 31,33 Закону України «Про запобігання корупції», які полягали в усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийняті, обмеження доступу до інформації та здійсненні повноважень під зовнішнім контролем, який було доручено О. Літвінову . Позивача було попереджено про необхідність невідкладно повідомити безпосереднього керівника у разі виникнення реального конфлікту інтересів і ознайомлено з наказом.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено наказ від 09.04.2019 №309-0 «Про накладення дисциплінарного стягнення » за неналежне дотримання позивачем вимог антикорупційного законодавства, в частині повідомлення у відповідності до ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» про наявність потенційного конфлікту інтересів. Відтак, підстави для скасування вказаного наказу відсутні.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На думку суду, позивачем під час розгляду справи не було доведено правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.