ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. Справа №926/1302/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Скрипчук О.С.
Матущак О.І.
секретар судового засідання Михайлишин С.
розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради (вх. № ЗАГС 01- 05/1171/23 від 13.04.2023)
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 (про відмову взабезпеченні позову)
у справі № 926/1302/23
за позовом: Чернівецької обласної ради м. Чернівці
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Жентол” (надалі ТзОВ
“Жентол”) с. Берегомет , Чернівецької області
2) ОСОБА_1 с. Глинниця, Чернівецької області
про визнання недійсним правочину та скасування державних реєстрацій права власності на нерухоме майно
за участю учасників справи:
від позивача: Базюк Ю.Р.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
24.03.2023 Чернівецька обласна рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ “Жентол”, до ОСОБА_1 про:
- скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво операторної літ. «А», що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. «Б», резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Жентол», здійснену 29 квітня 2020 року о 17:10:26 год. державним реєстратором Карвацькою Галиною Федорівною реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 36376510;
- визнання недійсним правочину, вчиненого 12 червня 2020 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна - незавершене будівництво АЗС (незавершене будівництво операторної літ. А, що становить 8 % готовності (фундамент), навіс літ. Б, резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1) за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жентол» та ОСОБА_1 , який зареєстровано в реєстрі за № 4222, 4223 та посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Надією Василівною;
- застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво операторної літ. «А», що становить 8 % готовності (фундамент), навіс літ. «Б», резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , здійсненої 22 червня 2020 року о 17:46:08 год. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Ніною Валеріївною реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 37013778;
- припинення права власності ОСОБА_1 на незавершене будівництво операторної літ. «А», що становить 8 % готовності (фундамент), навіс літ. «Б», резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з скасуванням державної реєстрації речового права.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстрація за відповідачами права власності на незавершене будівництво по АДРЕСА_1 здійснена за відсутності документів, що посвідчують речове право на земельну ділянку під таким об'єктом та надають право на виконання будівельних робіт. Наведені дії порушують права позивача та суперечать актам цивільного законодавства. Оскільки право власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у ТзОВ «Жентол» не виникло, правочин, спрямований на незаконне відчуження цього майна шляхом виходу фізичної особи ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ «Жентол», позивач вважає нікчемним, а здійснену державну реєстрацію права власності за цим правочином незаконною. Позивач зазначає, що спір щодо правомірності передачі ТзОВ «Жентол» у власність ОСОБА_1 нерухомого майна на підставі акта приймання-передачі пов'язаний із виходом учасника зі складу Товариства, тож є корпоративним, розгляд якого віднесено до юрисдикції господарських судів.
Одночасно з позовною заявою Чернівецька обласна рада звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на незавершене будівництво АЗС, а саме: незавершене будівництво операторної літ. «А», що становить 8 % готовності (фундамент), навіс літ. «Б», резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 37013778), право власності на яке на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна внаслідок виходу фізичної особи зі складу учасників Товариства від 12.06.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., належить ОСОБА_1 , в тому числі заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії на об'єкти нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 116-120).
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , яка є матір'ю директора ТзОВ «Жентол» ОСОБА_2 , достеменно володіючи інформацією, що нею неправомірно отримано у власність незавершене будівництво АЗС, здійснила державну реєстрацію права власності за допомогою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Душинської Ніни Валеріївни. Незважаючи на те, що засновникам ТзОВ «Жентол», у тому числі ОСОБА_1 , було достовірно відомо про існування ряду рішень судів, серед яких рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4032/18 від 10.07.2018, яким встановлено, що у Товариства відсутні будь-які правові підстави набуття права власності на майно по АДРЕСА_1 та відсутність будь-яких підстав реєструвати право власності на майно, ТзОВ «Желтон» незаконно зареєструвало за собою право власності. З огляду на попередні дії та поведінку відповідачів, позивач стверджує, що існують небезпідставні ризики щодо відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_1 іншим особам, що ускладнить виконання рішення суду про скасування реєстрації права власності.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 року у справі №926/1302/23 (суддя М.І. Ніколаєв) у задоволенні заяви Чернівецької обласної ради про забезпечення позову відмовлено (а.с. 122-123).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником, висловивши припущення стосовно можливості ОСОБА_1 відчужити спірне майно третім особам, не наведено будь-яких доводів щодо їх обґрунтованості та не надано доказів на підтвердження обставин, які свідчать, що невжиття судом заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Чернівецька обласна рада подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 року у справі №926/1302/23, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та передати справу на розгляд суду першої інстанції. Наголошує, що в заяві про забезпечення позову позивач навів достатньо обґрунтувань та надав ряд доказів (рішень суду), які свідчать про те, що незабезпечення позову в подальшому може унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Так, ТзОВ «Жентол» достовірно знаючи, в тому числі, й відповідач ОСОБА_1 , як співзасновник ТзОВ «Жентол», що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2017 у справі № 926/3701/16 позов Чернівецької обласної ради задоволено та зобов'язано ТзОВ «Жентол» звільнити орендоване нерухоме майно, а саме: будівлю заправки літ. Д площею 29,80 м (приміщення операторної АЗС), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, та передати балансоутримувачу ОКП «Центр комунального майна», як уповноваженому представнику за актом приймання передачі, ТзОВ «Жентол» в подальшому здійснює самочинне будівництво АЗС, в той період коли строк дії договорів оренди закінчився 30.09.2016. Незважаючи на те, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4032/18 від 10.07.2018 ТзОВ «Жентол» відмовлено у позові про визнання права спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва автозаправної станції за адресою АДРЕСА_1 , ТзОВ «Жентол» реєструє за собою право власності на незавершене будівництво АЗС (незавершене будівництво операторна літ. А, що становить 8 % готовності (фундамент), навіс літ. Б, резервуар N° 1, інформаційне табло N 9 2, замощення N° 1) за адресою: АДРЕСА_1 в тому числі на підставі договору оренди, строк дії якого закінчився 30.09.2016. ОСОБА_1 будучи співзасновником ТзОВ «Жентол», а також матір'ю директора Товариства приймаючи майно за актом приймання-передачі нерухомого майна внаслідок виходу фізичної особи зі складу учасників ТзОВ «Жентол» від 12.06.2020 та реєструючи за собою право власності на майно, не могла не розуміти про конфлікт інтересів та приватний інтерес та порушення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Тобто, вищезазначені дії свідчать про те що не є припущенням стосовно можливості ОСОБА_1 відчужити спірне майно третім особам, а реальною загрозою.
Відповідачі не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
У відповідності до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 справа № 922/2163/17 зазначив, що забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, серед іншого, з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Аналіз положень ст. 136, 137 ГПК України вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на самих лише припущеннях позивача. Позивач повинен довести наявність обставин для забезпечення позову та необхідності забезпечення судом збалансованості інтересів усіх учасників процесу.
З метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, процесуальним законодавством визначено наступне: по-перше, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; по-друге, забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, та як саме; по-третє, вид забезпечення позову повинен відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.
При цьому, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із поданої Чернівецькою обласною радою заяви про забезпечення позову, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на незавершене будівництво АЗС, по вул. Енергетичній, 2 в м. Чернівці, в тому числі заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії на об'єкти нерухомого майна, що за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2.
При цьому, висловивши припущення стосовно можливості Шмігельською Є.Є. відчужити спірне майно третім особам, заявник (позивач) не навів будь-яких доводів щодо їх обґрунтованості та не надав доказів на підтвердження обставин, які свідчать, що невжиття судом заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Саме лише припущення заявника щодо можливості відчуження спірного майна без доведення обставин, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, що державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво проведено 22.06.2020, про що позивач дізнався з листа Керівника Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці листом № 33028 від 25.11.2021, і з тих пір жодних реєстраційних дій щодо спірного майна не вчинено, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Подана Чернівецькою обласною радою заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано та не доведено необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано доказів в підтвердження ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому у разі невжиття таких заходів. При цьому, зроблені заявником висновки не можуть ґрунтуватись на самих лише побоюваннях та припущеннях, а лише на належних доказах.
Частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої Чернівецькою обласною радою заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в ухвалі Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 року у справі №926/1302/23.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для даної справи, надав належну оцінку дослідженим доказам.
Оскаржувану ухвалу суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, тому її слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 року у справі №926/1302/23 без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5.Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови виготовлено 05.10.2023
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді О.С. Скрипчук
О.І. Матущак