МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 р. № 400/10314/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:стягнення 51 463,50 грн,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 безпідставно утримане грошове забезпечення в сумі 51 463,50 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідь на його звернення до військової частини для з'ясування підстав невиплати грошового забезпечення за березень 2023 року отримав новий розрахунок виплачених сум із зазначенням «утримано переплату ГДО» в сумі 51 463,50 грн. Позивач вказує, що до нього не доводилось жодного наказу про утримання грошового забезпечення, а дозволу чи заяви про можливість утримання з належних йому при звільненні сум він відповідачу не подавав, тому такі дії військової частини є протиправними.
Ухвалою від 21.08.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язав відповідача одночасно з поданням відзиву на позовну заяву подати до суду докази на підтвердження фактичних та правових підстав для утримання під час розрахунків з позивачем суми 51 463,50 грн; довідку про нараховані та виплачені при звільненні позивача суми.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що грошове забезпечення за березень 2023 року позивачу виплачене, але одночасно утримано переплату в cумі 51 63,50 грн. Відповідач пояснює, що помилково, всупереч вимогам Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), виплатив позивачу, звільненому з військової служби в запас наказом від Командувача ПС ЗС України від 28.12.2022 № 962, за його рапортом від 04.01.2023 грошову допомогу на оздоровлення в сумі 51 463,50 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 4 розділу XXXI Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), накази про звільнення яких підписано минулого року, але які не виключені зі списків військової частини, відпустка за період служби в поточному році не надається і грошове забезпечення за час такої відпустки не виплачується. Задля недопущення завдання державі збитків командир військової частини видав наказ про утримання з грошового забезпечення позивача 51 463,50 грн.
Ухвалою від 13.09.2023 суд витребував у Військової частини НОМЕР_1 докази у належно засвідчених копіях: рапорт позивача від 04.01.2023; наказ про виплату позивачу допомоги на оздоровлення в сумі 51 463,50 грн (за наявності); докази виплати позивачу допомоги на оздоровлення в сумі 51 463,50 грн.
Витребувані докази відповідач подав 29.09.2023.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил Укаїни від 28.12.2022 № 962 позивача звільнено з військової служби в запас (а. с. 36).
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 04.01.2023 (а. с. 56), в якому просив виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік згідно з вимогами Порядку № 260.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2023 (а. с. 57) позивачу була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік в сумі 51 463,50 грн.
Начальник стройової частини-відділення персоналу штабу подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт (а. с. 47), в якому просив надати вказівку фінансово-економічній службі здійснити утримання 51 463,50 грн з позивача при розрахунку з ним, посилаючись на пункт 4 розділу XXXI Порядку № 260 (військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), накази про звільнення яких підписано минулого року, але які не виключені зі списків військової частини, відпустка за період служби в поточному році не надається і грошове забезпечення за час такої відпустки не виплачується).
14.03.2023 командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 125 «Про утримання грошового забезпечення на оздоровлення з полковника ОСОБА_2 » (далі - Наказ № 125, а. с. 48), яким наказав начальнику фінансово-економічної служби утримати з позивача 51463,50 грн. Наказ мотивований посиланням на пункт 4 розділу XXXI Порядку № 260 та вказівкою на мету запобігання надмірного використання коштів.
З 21.03.2023 позивача виключено із списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення, що підтверджуєься витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023 № 80 (а. с. 38).
З належного позивачу грошового забезпечення при звільненні були утримані 51463,50 грн, що підтверджується розрахунком при звільненні (а. с. 7) та визнається сторонами.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що норми трудового законодавства застосовуються до правовідносин військової служби у разі їх неврегульованості спеціальним законодавством.
Зокрема, спеціальним нормативно-правовим актом є Порядок № 260, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Дійсно, відповідно до пункту 4 розділу XXXI Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), накази про звільнення яких підписано минулого року, але які не виключені зі списків військової частини, відпустка за період служби в поточному році не надається і грошове забезпечення за час такої відпустки не виплачується.
Суд зауважив, що пункт 4 розділу ХХХІ Порядку № 260 міг бути підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача про виплату допомоги, проте, не міг бути підставою для видання наказу про утримання виплаченої суми.
Норми Порядку № 260 не надають військової частини право, у разі установлення надмірної (безпідставної) виплати військовослужбовцю грошової допомоги на оздоровлення, утримати з нього відповідну суму.
Відповідно до пункту 7 розділу ХХХІ Порядку № 260, у разі звільнення з військової служби військовослужбовців (крім військовослужбовців, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, а також військовослужбовців строкової військової служби) до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості, на підставі наказу відповідного командира провадиться відрахування з їхнього грошового забезпечення за дні щорічної основної та додаткової відпусток із урахуванням часу проходження служби в році звільнення.
Розрахунок суми, яка підлягає відрахуванню з грошового забезпечення, здійснюється пропорційно виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав військовослужбовець під час щорічної основної та додаткової відпусток.
Виплачена грошова допомога на оздоровлення до розрахунку суми, що підлягає відрахуванню з грошового забезпечення, не включається.
Ані Порядок № 260, ані інший спеціальний нормативно-правовий акт не регулюють випадки і порядок утримання грошових коштів з грошового забезпечення військовослужбовців у разі надмірної виплати таким військовослужбовцям грошової допомоги на оздоровлення.
За такого до спірних правовідносин можливо і обґрунтовано застосувати положення трудового законодавства.
Відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України, відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасного не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у пунктах 2 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом не пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (статті 136).
Відповідач добровільно в 2023 році виплатив позивачу, звільненому із служби в 2022 році, грошову допомогу на оздоровлення. Ця виплата не є результатом лічильної помилки; згоди на відрахування позивач не надав; Наказ № 125 було видано у березні 2023 року, при тому, що грошова допомога була виплачена у січні 2023 року.
Здійснюючи у березні 2023 року розрахунок з позивачем у зв'язку з виключенням його із списків особового складу військової частини, відповідач відрахував з належного позивачу грошового забезпечення 51463,50 грн - суму отриманої позивачем у січні 2023 року грошової допомоги.
При цьому законодавчих підстав для проведення такого відрахування (прямої вказівки закону, яка надає право відповідачу відраховувати грошову допомогу на оздоровлення з належних військовослужбовцю до виплати під час звільнення сум) відповідач не мав.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України
від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За такого суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно зменшив належні до виплату позивачу суми грошового забезпечення на 51 463,50 грн.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити.
Крім того, суд визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати Наказ № 125.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати виданий 14.03.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 125 «Про утримання грошового забезпечення на оздоровлення з полковника ОСОБА_2 ».
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) безпідставно утримане грошове забезпечення в сумі 51463,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна