МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
02 жовтня 2023 р. № 400/2816/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за невиконання судового рішення у справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 12.05.2023 року у справі № 400/2816/23 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до призначеної пенсії відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області встановити та виплатити ОСОБА_1 , з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. до призначеної пенсії відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування своєї зави позивач зазначив, що рішення суду виконано частково, а саме: здійснюється виплата щомісячної доплати до пенсії, але заборгованість за період з 01.07.2021 року по червень 2023 року в розмірі 48000,00 грн. не сплачено.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 4 ст. 382 КАС України).
З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 року у справі № 640/13988/19.
Суд розглянув заяву позивача по суті та зазначає наступне:
Згідно ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII виплата пенсії, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Відповідно до підпункту 4 підрозділу 1 «Розроблення та затвердження бюджету Пенсійного фонду» розділу II «Бюджет Пенсійного фонду та його формування» Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 року № 21-2 доходи Пенсійного фонду мають цільове призначення і спрямовуються виключно на фінансування пенсійних виплат та інших виплат, які пов'язані із функціонуванням системи пенсійного забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України (ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV).
Відповідно до ст. 73 Закону України № 1058 кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України № 1058.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетним кодексом України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України.
Також, згідно абз. 4 ч. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Як вбачається із заяви, відповідачем здійснюється виплата доплати до пенсії, починаючи з червня 2023 року.
Отже, відповідач добровільно здійснив з червня 2023 року нарахування та виплату доплати до пенсії позивача.
Враховуючи встановлені судом обставини, відсутні підстави вважати, що відповідач не виконує рішення суду, рішення суду виконується з дотриманням чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань.
Відтак, заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Суддя О.М. Мельник