ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
04 жовтня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/905/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
16 серпня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області (далі - відповідач І, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області (далі - відповідач ІІ, ГУ ПФУ в Луганській області), в якій, з урахуванням уточнений вимог від 21.08.2023, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.01.2023 року №122950002443 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах у відповідності до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з дати звернення за пенсією, тобто з 16.01.2023, зарахувавши при цьому до загального страхового та до пільгового підземного стажу за Списком 1 періоди її роботи роздавальником вибухових матеріалів з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» з 01.10.2021 по 31.03.2022.
В обґрунтування вимог зазначено, що 16.01.2023 позивач звернулася через веб-портал ПФУ з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, оскільки на момент звернення набула необхідний пільговий стаж за Списком 1, передбачений ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У порядку екстериторіальності її заява була передана Головним управлінням ПФУ в Луганській області до Головного управління ПФУ в Рівненській області.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії відповідач І прийняв рішення від 24.01.2023 №122950002443 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу за Списком 1. Позивач була повідомлена про вказане рішення листом відповідача ІІ від 16.02.2023.
Вказане рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Крім того, не зараховуючи до загального страхового стажу та до пільгового підземного стажу позивача період роботи з 01.10.2021 по 31.03.2022, у зв'язку з відсутністю сплати підприємством страхових внесків, відповідач діяв протиправно, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність даних щодо сплати страхових внесків протягом спірних періодів не може бути підставою для незарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів.
Також зазначено, що відповідач І взагалі не мав правових підстав для розгляду заяви та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про призначення пенсії до відповідача ІІ.
На підставі зазначеного представник позивача вважає рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 858,88 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі.
Відповідач І подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення вимог з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що виникли регулюються Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) (в редакції, чинній на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду про перерахунок пенсії).
За доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.10.2021 по 31.03.2022, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 16.01.2023.
Враховуючи зазначене та вимоги чинного законодавства, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, встановлений статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на даний час відсутні.
На підставі зазначеного відповідач І вважає, що діяв в межах чинного законодавства, а тому вимоги є необґрунтованими.
Відповідач ІІ подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення вимог з огляду на таке.
Позивач 16.01.2023 подала заяву про призначення пенсії за віком через веб-портал Пенсійного фонду України.
Згідно з інформацією що міститься в системі ППВП вказана заява опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та за результатами розгляду прийнято рішення № 122950002443 від 24.01.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а саме 7 років 6 місяців.
Зважаючи на дані обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області об'єктивно позбавлене можливості надати обґрунтований відзив на позовну заяву, оскільки управлінню не відомі підстави та умови прийняття вищезазначеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Враховуючи вищенаведене, відповідач ІІ вважає, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не порушував права та інтереси позивача, не опрацьовував заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та не приймав спірного рішення.
Також зазначено, що твердження позивачки з приводу того, що призначення пенсії за віком повинно бути здійснено за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» є помилковими, оскільки на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (16.01.2023), питання призначення пенсії за віком врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Зважаючи на зазначене, відповідач ІІ вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству, та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 16.01.2023 звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відовідності до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ.
Листом від 16.02.2023 № 858-365/З-02/8-1200/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідь на звернення ВЕБ-12001-Ф-С-23-009416 повідомило позивачу, що заяву від 16.01.2023 про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області та винесене рішення про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості пільгового стажу на дату звернення та недосягненням пенсійного віку.
У рішенні від 24.01.2023 № 122950002443 про відмову у призначенні пенсії позивачу зазначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вік заявника 50 років 15 днів. Страховий стаж становить 34 роки. Пільговий стаж особи (за Списком №1) становить 5 років 8 місяців 23 дні.
За доданими до заяви документами до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.10.2021 по 31.03.2022, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 16.01.2023.
З витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вбачається, що у період жовтень 2022 - березень 2023 страхувальником Відокремленим підрозділом шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» не сплачено страховані внески стосовно позивача.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.ї
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-XIІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 12 Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону №1788-XIІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Аналогічно згідно з підпунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі- Закон № 1058-ІV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
Так, пунктом 1 резолютивної частини вищевказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини цього ж рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю...".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті третьому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, відповідні положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягають застосуванню норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та розрахунку стажу по ПС № 122950002443 встановлено, що на посадах, передбачених Списком №1, позивач працювала з 08.01.2016 по 30.09.2021, тобто, вже після 01.04.2015.
Таким чином, позиція позивача щодо застосування норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII є незмістовною, у зв'язку з цим застосуванню підлягають положення Закону № 1058-ІV в редакції чинній на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.
Суд зазначає, що положення пенсійних норм, які регламетують порядок зменшення пенсійного віку, повинні застосовуватися до досягнення загального пенсійного віку станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії.
Як встановлено матеріалами справи, позивач звернулася з заявою про призначення пенсії після досягнення 50 років (загального пенсійного віку), що виключає можливість затосування до неї норм, які регламентують порядок призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Щодо відмови у зарахуванні до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.10.2021 по 31.03.2022, у зв'язку з відсутністю сплати підприємством страхових внесків, суд зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, період роботи з 01.10.2021 по 31.03.2022 повинен бути зарахований до страхового та пільгового стажу позивача та пільговий стаж позивача повинен складати 06 років 02 місяці 26 днів.
Таким чином, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідачем І не вірно розрахований, зокрема, пільговий стаж позивача.
Однак, суд зазначає, що після зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.10.2021 по 31.03.2022 пільговий стаж позивача є меншим ніж 7 років 6 місяців, тобто, у позивача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення їй пенсії.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Ухвалою суду від 28.08.2023 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 858,88 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі.
З огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн належить стягнути з позивача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 55 копійки).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця