ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 рокум. Ужгород№ 260/4997/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (вул. Ф. Ракоці, буд.13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНП в Закарпатській області), яким просить суд:
1. Визнати протиправними дії ГУНП України у Закарпатській області щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до ГУПФ України у Закарпатській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
2. Зобов'язати ГУНП України у Закарпатській області оформити та направити необхідні документи до ГУПФ України в Закарпатській області, для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 , перебував на посадах де зарахувався стаж на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці, та із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу навчання у вищому навчальному закладі, та із зарахуванням інших пільгових періодів проходження служби, які передбачені Законом №2262-ХІІ, та Постановою КМ України №393.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУНП в Закарпатській області №97о/с від 27.04.2020 року позивача звільнено зі служби в поліції за п.п.2 п. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), вислуга років на день звільнення складала 23 років 01 місяців, 11 днів, та позивачу була призначена пенсія по інвалідності другої групи, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
03.05.2023 року, позивач звернувся до ГУНП України у Закарпатській області з відповідною заявою та доданими до неї документами, про призначення пенсії за вислугу років звільненого зі служби, який має право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також щодо вирішення питання зарахування періоду навчання у вищому навчальному закладі до періоду служби, та зарахування пільгового стажу згідно Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року.
Однак листом №П-173/160/2-2023 від 22.05.2023 року, відповідач повідомив позивачу про відсутність правових підстав для призначення пенсії за вислугу років. Відповідач зазначив, що період навчання у Львівській академії ветеринарної медицини до стажу служби у поліції, та до вислуги років не зараховується. Щодо зарахування пільгової вислуги років позивачем було зазначено, що оскільки позивач був звільнений відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого було зараховано страховий стаж за роботу у цивільних установах, на день звільнення у позивача не було необхідної календарної вислуги для призначення пенсії на інших умовах, то розрахунок вислуги років у пільговому обчисленні не проводився.
Наведене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13 липня 2023 року відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що документи про призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та інші особи (лише в первинне) подаються через уповноважений орган за останнім місцем служби (в даному випадку ГУНП в Закарпатській області).
Вказує, що Головним управління Національної поліції в Закарпатській області після звільнення позивача зі служби в поліції 30.04.2020 року всі необхідні у документи про призначення пенсії були направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно пункту 2 розділу 1 Порядку №10-1, що підтверджує сам позивач, надавши копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років у зв'язку з інвалідністю (2 група).
Звертає увагу, що вислуга років у календарному обчисленні позивача склала 23 роки 01 місяць 11 днів, загальний трудовий стаж для призначення пенсії складав 27 років 11 місяців 15 днів, згідно наказу ГУНП в Закарпатській області №95о/с від 27.04.2020 року. Наказом ГУНП в Закарпатській області №109о/с від 25.05.2020 року частково змінено пункт ГУНП в Закарпатській області №95о/с від 27.04.2020 року оголошений загальний трудовий стаж для призначення пенсії складав 27 років 11 місяців 15 днів вважати загальний трудовий стаж для призначення пенсії 28 років 02 місяці 14 днів.
Що стосується зарахування періоду навчання у Львівській академії ветеринарної медицини ім. С.З Гжицького до стажу служби в поліції та до вислуги років відповідач зазначив, що зарахування періоду навчання до стажу служби в поліції, згідно документів наданих позивачем документів, а саме диплом від 05 липня 1996 року ОСОБА_1 офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу не присвоювалось. Відповідне спеціальне звання позивачу ОСОБА_1 присвоєне лише при проходженні служби в міліції у березні 1997 року, а відповідно зарахування вислуги років відповідно до постанови KM України №393 здійснено з березня 1997 року.
Відтак, врахування періоду навчання може бути враховано лише у разі наявності права на пенсію за пунктом «а» частини першої статті 12 зазначеного Закону України №2262 та при наявності таких умов навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу.
Крім того, позивача було ознайомлено із наказом про звільнення, розрахунком вислуги років та грошовим атестатом. На підставі розрахунку вислуги років йому було призначено пенсію відповідно до пункту «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» (далі - Закон №2262). Тобто, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до пункту «б» ст.12 Закону №2262.
ГУНП в Закарпатській області відповідно до додатку 2 Порядку 3-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262 (далі - Порядок) сформували всі необхідні документи та направили до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Оскільки пенсійна справа позивача знаходиться в ГУ ПФУ в Закарпатській області, звернення з питань перерахунку пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший потрібно слід адресовувати органам Пенсійного фонду України, а не ГУНП в Закарпатській області. Крім того звертає увагу на те, що позивач розрахунок вислуги років та подання для призначення йому пенсії не оскаржував, заяву про призначення пенсії не відкликав.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України та має право на пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 14.02.2002 року, та посвідченням серії НОМЕР_3 від 22.03.2022 року.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області) є органом державної влади, у якому позивач проходив публічну службу, а тому є належним відповідачем у даній справі.
З витягу з наказу ГУНП в Закарпатській області (по особовому складу) №95о/с від 27.04.2020 року вбачається, що підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.2 (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції з 30.04.2020 року.
Стаж служби в поліції на день звільнення складав 23 роки 01 місяць 11 днів, вислуга років у календарному обчисленні - 23 роки 01 місяць 11 днів, загальний трудовий стаж для призначення пенсії - 27 років 11 місяців 15 днів.
Як зазначено у розрахунку вислуги років для призначення пенсії підполковника поліції ОСОБА_1 від 27.04.2020 року вислуга років, що дає право на призначення пенсії, згідно з розрахунком на 30.04.2020 року становить 27 років 11 місяців 15 днів.
Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 25.05.2020 року за №109о/с було внесено часткові зміни в наказ ГУНП в Закарпатській області від 27.04.2020 року №95о/с, зокрема змінено оголошений загальний трудовий стаж для призначення пенсії з « 27 років 11 місяців 15 днів» на « 28 років 02 місяці 14 днів».
Грошовий атестат №28 засвідчує, що підполковник поліції ОСОБА_1 має надбавку за стаж служби у розмірі 45%, що відповідає стажу служби станом на 30.04.2020 року 23 років 01 місяців 11 днів.
Вислуга років у пільговому обчисленні складає 07 років 01 місяць 15 днів.
Позивачу була призначена пенсія по інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 .
03.05.2023 року позивачем направлена до відповідача заява щодо підготовки та направлення до ГУПФУ в Закарпатській області документів для призначення пенсії з урахуванням пільгового стажу служби.
Листом від 22.05.2023 року №Т-173/106/2-2023 позивачу було відмовлено в оформленні нового розрахунку вислуги років для призначення пенсії та надсиланні його до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки такі підстави відсутні.
Причиною виникнення даного спору є відмова відповідача надати до ГУ ПФУ в Закарпатській області виправлені (змінені) документи для обчислення пенсії позивача з урахуванням пільгової вислуги років та навчання, та оформлення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закон №2262.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 102 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2262 особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 17-1 Закону №2262 установлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17 липня 1992 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
За змістом підпункту «а» пункту 3 цієї постанови до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, один місяць служби за три місяці, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Судом встановлено, що останній з 18.03.1997 року по 15.07.1997 року проходив службу на посаді міліціонера роти патрульно-постової служби міліції та з 15.07.1997 року по 27.07.2011 року проходив службу на посадах в підрозділах карного розшуку, посади яких зараховуються на пільгових умовах, що не заперечується відповідачем.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1525 (набрала чинності 01.01.2005 року) було внесено доповнення до підпункту «в» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно якого до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць за півтора місяця час проходження служби особам начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторам міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №780 (набрала чинності 27.07.2011 року) втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1525; при цьому п. 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України було передбачено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає.
Наказом Наказ МВС від 29.05.2008 №250 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 червня 2008 р. за №558/15249) (далі - Переліком №250) затверджений Перелік посад дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ), час проходження служби на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця.
Пунктом 2 Переліку №250 визначено, що до категорій осіб, вислуга років яких при призначенні пенсії розраховується із застосуванням пільгового коефіцієнта відносяться: у підрозділах служби дільничних інспекторів міліці міських, районних, міськрайонних управлінь та відділів, відділів (відділень, секторів, груп) спеціальної міліції - старший інспектор; інспектор; старший дільничний інспектор міліції; дільничний інспектор міліції.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що у період дії постанови №393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1525, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах: один місяць за півтора місяця час проходження служби особам начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції.
Отже, за періоди служби з 18.03.1997 року по 15.07.1997 року та з 15.07.1997 року по 27.07.2011 року, до вислуги років для призначення пенсії позивачу зараховується стаж служби на пільгових умовах.
Відповідач безпідставно не врахував до вислуги років для призначення пенсії вислугу років у пільговому обчисленні. Це вплинуло на визначення права позивача на призначення пенсії за вислугу років за статтею 12 Закону №2262-XII.
Відтак, суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо незарахування до вислуги років позивача для призначення пенсії періодів його служби у пільговому обчисленні. Це призвело до помилкового обчислення вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах) у наказі про звільнення позивача зі служби в поліції, а також у документах, направлених відповідачем до ГУ ПФУ в Закарпатській області та, як наслідок, це зумовило неправильне визначення (заниження) розміру пенсії позивача.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402) (далі - Порядок).
Абзацом 2 пункту 1 Порядку передбачено, що Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Згідно з пунктом 12 Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Відповідно до пункту 7 Порядку для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, документи про страховий стаж.
На момент прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції чинною була Інструкція про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 вересня 2018 року №760 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2018 р. за №1152/32604, далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1 цієї Інструкції вона визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 3 розділу І Інструкції передбачено, що уповноважені структурні підрозділи - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІІ Інструкції уповноважені структурні підрозділи: 1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.
У свою чергу підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України згідно з п.п. 1, 2 п. 3 Розділу ІІІ Інструкції: 1) обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років) (додаток 3); 2) ознайомлюють особу, яка набула право на пенсію, із розрахунком вислуги років.
До розрахунку вислуги років додаються такі документи: витяги з наказів про звільнення зі служби (роботи) та/або виключення з особового (облікового) складу у зв'язку зі смертю із зазначенням вислуги років; копія послужного списку (за потреби - додаткові відомості з особової справи) особи, яка набула право на пенсію (померлого годувальника); копія військового квитка або довідка військового комісаріату про період проходження військової служби (за наявності); копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи).
Одночасно підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, відповідно до п.п. 1 п. 4 розділу ІІІ Інструкції готують грошовий атестат.
Наведене дає підстави для висновку, що вирішення питання про обчислення вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону №2262 віднесено до компетенції уповноважених структурних підрозділів, на які покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі №748/537/17.
Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначити чи змінювати визначену уповноваженими структурними підрозділами вислугу років для призначення пенсії. На користь цього висновку свідчить також відсутність у органів Пенсійного фонду України необхідних для визначення вислуги років документів, у тому числі наказів щодо проходження служби поліцейським.
Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до пункту «б» ст.12 Закону №2262 на підставі подання та наказу від 27.04.2020 року №95о/с, у якому зазначено стаж служби в поліції на день звільнення 23 роки 01 місяць 11 днів, вислугу років у календарному обчисленні 23 роки 01 місяць 11 днів, загальний трудовий стаж для призначення пенсії 27 років 11 місяців 15 днів.
Разом з тим, наказом ГУНП в Закарпатській області (по особовому складу) №109о/с від 25.05.2020 року частково змінено пункт ГУНП в Закарпатській області №95о/с від 27.04.2020 року оголошений загальний трудовий стаж для призначення пенсії складав 27 років 11 місяців 15 днів вважати загальний трудовий стаж для призначення пенсії 28 років 02 місяці 14 днів.
Інформації щодо наявності пільгового стажу позивача ні у наказі від 27.04.2020 року №95о/с, ні у наказі від 25.05.2020 року №109о/с не зазначено.
Таким чином судом встановлена помилковість визначення відповідачем вислуги років позивача, необхідних для призначення пенсії.
Натомість відповідач відмовився направити документи з остаточно визначеною вислугою років позивача до органів Пенсійного Фонду, мотивуючи це відсутністю у нього такого обов'язку та перекладаючи його на позивача. За твердженням відповідача відповідно до ст.63 Закону №2262 особа сама повинна подати до органу Пенсійного Фонду України документи, які надають право на підвищення пенсії.
Суд не може погодитися з такими доводами відповідача.
Відповідно до частини 1 вказаної вище статті Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Ця норма регулює питання перерахунку пенсії у зв'язку із введенням в дію Закону №2262, а не питання перерахунку пенсії з будь-яких підстав. Тому її дія не поширюється на випадок призначення пенсії на підставі неправильно складених уповноваженим органом документів.
Згідно з частиною 2 статті 63 Закону №2262 якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Ця норма також вказує на можливість перерахунку пенсії, внаслідок якого вона підвищиться після подання документів, тобто у подальшому. На це також вказує строк, з якого проводиться перерахунок - з дня подання додаткових документів. Дана норма не стосується спірних правовідносин, оскільки позивач звернувся до суду за захистом права на призначення пенсії у відповідному розмірі, а не права на її підвищення у подальшому.
Ані Закон №2262, ані норми Порядку чи Інструкції не встановлюють позасудового механізму поновлення прав позивача у даному випадку. Передбачені ними перерахунки стосуються зміни розміру пенсії у майбутньому, а не ретроспективної ревізії розміру вже призначеної пенсії.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 71 рішення від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Виходячи з допущення помилки при первинному обчисленні вислуги років саме відповідачем, покладення на позивача обов'язку з вчинення додаткових дій для її усунення є порушенням вказаного вище принципу належного урядування.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, відповідачем вчинено протиправні дії щодо визначення у поданні та наказі від 27.04.2020 року №95о/с вислуги років позивача станом на день звільнення, що у подальшому призвело до подання цих документів до органу ПФУ та неправильного призначення пенсії позивачеві.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу поновлення порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
З урахуванням необхідності досягнення мети адміністративного судочинства, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, який гарантував би повне відновлення порушених прав та усунув би необхідність подальшого звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України відповідач має діяти виключно у спосіб, передбачений законом. Водночас закон наразі не встановлює позасудового порядку (процедури) усунення порушення закону, допущеного при призначенні пенсії з вини відповідача. Зокрема, не передбачає спосіб виправлення помилково вказаної вислуги років у вже направленому до органів ПФУ поданні про призначення пенсії.
Водночас відсутність порядку поновлення права позивача не повинно створювати перешкод для судового захисту такого права, та обумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону, що передбачено ч.6 ст. 7 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У зв'язку з наведеним, з метою повного захисту порушеного права позивача, враховуючи принцип процесуальної економії, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача діяти у спосіб, аналогічний передбаченому п. 12 Порядку №3-1. А саме: у 10-денний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням оформити своє подання та всі необхідні документи для призначення пенсії позивачеві.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до вислуги років для призначення пенсії часу навчання у вищому навчальному закладі не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Позивач закінчив у 1996 році Львівську академію ветеринарної медицини ім. С.З. Галицького за спеціальністю «Ветеринарна медицина» та здобув кваліфікацію лікара ветеринарної медицини, що підтверджується дипломом спеціаліста ЛЗ НОМЕР_5 .
Наказом начальника МВС №8о/с від 17.03.1997 року позивачу присвоєно звання молодший сержант міліції, а офіцерське звання лейтенанта міліції позивачу присвоєно наказом УМВС №294о/с від 19.10.1998 року.
Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року №393, прийнято на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Таким чином, виходячи з системного тлумачення вищевказаних норм Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року, можна зробити висновок про те, що законодавець встановив дві підстави для додаткового зарахування до вислуги років особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ часу їхнього навчання в навчальних закладах в межах до п'яти років, із розрахунку - один рік за шість місяців, а саме: 1) навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання); 2) навчання у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання за умови, що таке навчання було до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду.
Тобто, необхідною умовою для врахування років навчання у цивільному навчальному закладі у вислугу років осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, є те, що за наслідками такого навчання студентам (слухачам, курсантам та ін.) присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Тобто, особа повинна отримати офіцерське (спеціальне) звання саме за результатами навчання, ще до вступу до органів внутрішніх справ.
При цьому, слід зазначити, що законодавець під визначенням «цивільні навчальні заклади» мав на увазі, ті навчальні заклади, в яких студенти (слухачі, курсанти та ін.) паралельно проходили військове навчання та отримували військову спеціальність - навчання на військових кафедрах, та навчання у закладах зі спеціальним режимом навчання.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 закінчив Львівську академію ветеринарної медицини ім. С.З. Галицького у 1996 році, прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 18.03.1997 року, при цьому спеціальне звання молодший лейтенант міліції присвоєно 19.10.1998 року. Докази присвоєння ОСОБА_1 офіцерського звання до прийняття на службу в органи внутрішніх справ в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, оскільки після закінчення навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання, то таке навчання не може бути зараховано до вислуги років.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 1 лютого 2019 року у справі №809/780/15, від 10 травня 2019 року по справі №823/1330/16, від 22 січня 2020 року по справі №200/5111/19, від 27 січня 2021 року по справі №818/848/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що період навчання позивача у Львівській академії ветеринарної медицини ім. С.З. Галицького не може вважатися проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки за цей період позивачу не було присвоєно офіцерського звання, а відтак, відсутні підстави для зарахування періоду такого навчання до вислуги років.
Тож у задоволенні позову у цій частині вимог слід відмовити.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.
Тому належним способом захисту прав позивача суд вважає зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до наказу №95о/с від 27.04.2020 року «По особовому складу», зарахувавши до вислуги років для призначення пенсії його службу в пільговому обчисленні, а також оформити та направити до ГУ ПФУ в Закарпатській області оновлені документи для призначення (перерахунку) пенсії, врахувавши змінену (збільшену) вислугу років.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (вул. Ф. Ракоці, буд.13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо незарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років вислугу років у пільговому обчисленні для призначення пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити перерахунок вислуги років служби ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу на посаді міліціонера роти патрульно-постової служби міліції у період з 18.03.1997 по 15.07.1997 та на посадах в підрозділах карного розшуку у період з 15.07.1997 по 27.07.2011, внести відповідні зміни до грошового атестату і до наказу №95о/с від 27.04.2020 року, та направити відповідні документи (оновлений грошовий атестат) до Головного управління Пенсійного фонд України в Закарпатській області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич