ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2023 року
м. Харків
справа № 638/3894/23
провадження № 22-ц/818/1686/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Качмар Вячеслава Олександровича на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Смирнова В.А.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).
08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позовні вимоги по справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві та перебувають на банківських рахунках ОСОБА_2 у розмірі безпідставно придбаних грошових коштів - 280000 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2023 року з урахуванням ухвали суду від 08 серпня 2022 року про виправлення описки заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 280000 грн на період вирішення цивільної справи №638/3894/23.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Качмар Вячеслав Олександрович просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою в задоволенні клопотання відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що суд першої інстанції не вірно застосував судову практику. Вказує, що ухвала не містить посилань на обставини та на докази, що їх підтверджують, які свідчать про наявність загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Суд не пояснив, чому він вважає, що за час розгляду справи відповідач може вчиняти дії, спрямовані на відчуження належних йому активів. Вважає, що твердження позивача про те, що відповідач безпідставно утримує належні позивачу кошти - не підтверджене доказами. З ухвали не вбачається, що судом досліджено докази, відповідно до яких відповідач утримує належні позивачу кошти. Тому ухвала суду підлягає скасувнню.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням змісту позовних вимог, мети забезпечення позову, співмірності позовних вимог та заходів для забезпечення захисту прав позивача, обґрунтування забезпечення позову, суд вважає за можливе задовольнити дану заяву та накласти арешт на грошові кошти відповідача, в межах ціни позову 280 000 грн на період вирішення цивільної справи, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, оскільки такий спосіб забезпечення позову є співмірним з ціною позову і такий захід є достатнім для захисту інтересів позивача. Також суд зазначає, що державний або приватний виконавець в процесі виконання даної ухвали може з'ясувати актуальні відомості щодо рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2 та сум наявних на них коштів.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) в сумі 280 000 грн.
ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачеві та перебувають на банківських рахунках ОСОБА_2 у розмірі безпідставно набутих грошових коштів.
Вважає, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки вказана сума є значною.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Виходячи з наведеного та з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що заявлені позивачем та змісту викладених обставин, вчиненням відповідачем та іншими особами дій спрямованих на відчуження коштів, суд дійшов вірного висновку щодо необхідності вжиття заходів забезпечення.
Оскільки між сторонами виник спір щодо повернення безпідставно отриманих коштів, то невжиття заходів забезпечення позову, у спосіб про який просить заявник, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Обраний судом вид забезпечення позову, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися коштами в межах заявлених позовних вимог.
З урахуванням наведених у заяві доводів, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, і обґрунтування необхідності їх вжиття, співмірності заходу забезпечення позову заявленим вимогам, висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 280 000 грнвідповідає вимогам закону.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Качмар Вячеслава Олександровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина
Повний текст судового рішення складено 04.10.2023 року.