РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Рівне
Справа № 161/3652/23
Провадження № 22-ц/4815/996/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павлюк Ірини Анатоліївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року у складі судді Левчука О. В., ухвалене в м. Рівне о 12 годині 47 хвилин, повний текст рішення складено 14 липня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.12.2020 року у м. Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та BMW530, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 зазнав ушкоджень здоров'я. Просив відшкодувати йому завдану здоров'ю шкоду в сумі 88 842, 63 грн, оскільки вважає, що ця шкода завдана з вини ОСОБА_2 , а отже, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яка застрахувала відповідальність ОСОБА_2 на підставі норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має відшкодувати йому завдану майнову шкоду.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст.. 1188 ЦК України, яка регулюює відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, та обгрунгтоване тим, що вина ОСОБА_1 у ДТП за ст. 124 КУпАП встановлена постановою суду, тоді як щодо іншого водія - ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення після закриття кримінального провадження за ст. 124 КУпАП не складався. Судом також враховано, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.11.2022 року у справі №570/3847/22 провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 122-4 КУпАП (залишення місця ДТП) закрите за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №301942 від 05.10.2022, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості), встановлено лише сам факт перевищення швидкості ОСОБА_2 , тобто за дію, яка не стала безпосередньою причиною ДТП.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Павлюк Іриниа Анатоліївна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та заперечує підстави відмови у позові. Пояснює, що пунктом 32.10 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Додає, що місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову, взяв до уваги ту обставину, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року у справі №569/15011/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначає, що при цьому судом не було взято до уваги, що досудовим розслідуванням встановлено, що в діях водія автомобіля «ВМW 530», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 наявні порушення правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з суспільно-небезпечними наслідками, що настав, а саме: 1) п. 2.10 ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки); 2) п. 12.4, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.. Зауважує, що за порушення ОСОБА_2 п. 12.4 ПДР працівниками поліції 05.10.2022 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 301942 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що за наведеного винуватцем ДТП є не лише ОСОБА_1 , а й інший учасник, ОСОБА_2 , оскільки його дії були в причинному зв'язку із суспільно-небезпечними наслідками, що настали. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 05 грудня 2020 року у м. Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та BMW530, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а ОСОБА_1 зазнав ушкоджень здоров'я.
За фактом цього ДТП було зареєстроване кримінальне провадження 12020180010004358 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
31.08.2022 року слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділення Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області старшим лейтенантом поліції Невідомським В. В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження.
На момент скоєння ДТП транспортний засіб Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» № АР/0750337 з терміном дії з 15.08.2020 р. по 14.08.2021 р. (включно)
На момент скоєння ДТП транспортний засіб BMW530, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» № АР/8203639 з терміном дії з 22.05.2020 р. до 21.05.2021 р. (включно).
21.10.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану його здоров'ю, вважаючи, що ДТП сталося з вини ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Листом від 30 грудня 2022 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування за пошкодження здоров'я на підставі пункту 32.10 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким відповідно до цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Вважаючи таку відмову страховика неправомірною, ОСОБА_1 до суду з вимогою відшкодувати йому завдану здоров'ю шкоду, оскільки ця шкода, на його думку, завдана з вини ОСОБА_3 , а, отже, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яка застрахувала відповідальність останнього на підставі норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має відшкодувати йому завдану майнову шкоду.
Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю майну третьої особи.
При цьому, пунктом 32.10 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року у справі №569/15011/22 ОСОБА_1 визнано винною у ДТП особою. Так, у вказаній постанові суд зазначив, що «...05.12.2020 року о 12 год. 59 хв. в м.Рівне, на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Дубенська-Іванова, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «VolkswagenPassat», номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу транспортному засобу «BMW530», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками та водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та просив суд закрити провадження у справі, обмежившись усним зауваженням.»
Під час розгляду справи №569/15011/22 також встановлено, що «..вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за обставин, зазначених у постанові, підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 080264 від 29 вересня 2022 року, постановою про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2022 року, копією протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2020 року, копією схеми до протоколу огляду місця події, яка мала місце 05 грудня 2020 року, поясненнями учасників ДТП, поясненнями свідків ...».
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Виходячи з того, що постановою у справі про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, встановлена, постанова набрала законної сили, вона є обов'язковою для суду при вирішенні цієї цивільної справи.
Таким чином, встановлені та підтверджені належними і достатніми доказами обставини справи свідчать про те, що водій ОСОБА_1 , який на момент ДТП керував забезпеченим транспортним засобом (поліс ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» № АР/0750337) є особою, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду.
З огляду на наведене та на положення п. 32.10 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відсутні передбачені законом підстави для стягнення страхового відшкодування на користь позивача.
Покликання апеляційної скарги на те, що місцевим судом не взято до уваги, що досудовим розслідуванням встановлено, що в діях водія автомобіля «ВМW 530», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 наявні порушення правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з суспільно-небезпечними наслідками, що настали, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Так, відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки регулюється статтею 1188 ЦК України.
Як встановлено судом, у ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було завдано шкоди лише їх учасникам, а тому у даному випадку мають застосовуватися норми ч. 1 ст. 1188 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) -а наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як зазначено вище, вина ОСОБА_1 у ДТП за ст. 124 КУпАП встановлена постановою суду, що набрала законної сили. Що ж стосується ОСОБА_3 , то відносно нього протокол про адміністративне правопорушення після закриття кримінального провадження за ст. 124 КУпАП не складався, тобто, підстави для цього були відсутніми, а тому вина ОСОБА_3 , яка є підставою для відшкодування шкоди, не може вважатися доведеною. Відтак відповідальність ОСОБА_3 у скоєнні ДТП 05 грудня 2020 року не настала, а, отже, у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відсутні підстави для сплати страхового відшкодування ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на те, що вина у ДТП ОСОБА_3 була встановлена досудовим розслідуванням у кримінальній справі апеляційним судом відхиляється. Так, згідно постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2022 року, вона винесена у зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП та є умовою виникнення події, в результаті якої потерпілому спричинено тілесні ушкодження. Окрім цього, постанова слідчого про закриття кримінального провадження не віднесена статтею 82 ЦПК України до тих документів, які звільняють від доказування під час розгляду цивільної справи.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та відсутності підстав виплати ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування ОСОБА_1
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павлюк Ірини Анатоліївни залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2023 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.