ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 646/8233/18 Номер провадження 11-кп/814/308/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018220060001260 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року,
встановила:
Цією ухвалою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за № 12018220060001260 від 14 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави до ОСОБА_8 , про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення залишено без розгляду.
З ухвали суду вбачається, що відповідно до обвинувального акта органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за наступних обставин.
12 липня 2018 року приблизно о 20:30 год, точний час органом досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_10 , знаходячись у другому під'їзді будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у кімнаті, під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, нанесла один удар кулаком правої руки в область лівої частини обличчя ОСОБА_9 , який працює охоронцем охоронного агентства «Справжня Варта».
Після чого, ОСОБА_10 пішла додому, а саме: до квартири АДРЕСА_3 вказаного будинку вищевказаного будинку, покликала свого чоловіка - ОСОБА_8 .
В подальшому, того ж дня приблизно о 20:45, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 з ОСОБА_10 спустились на перший поверх під'їзду № 2 вказаного будинку та зайшли до кімнати охорони, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 наніс декілька ударів в область голови та обличчя ОСОБА_9 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та упав на підлогу.
В свою чергу, ОСОБА_10 під час перебування ОСОБА_9 на підлозі нанесла декілька ударів ногами останньому в черева справа.
В результаті протиправних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у потерпілого ОСОБА_9 згідно з висновком експерта № 08-356/2018 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку з наявністю підшкірної гематоми в правій периорбітальній ділянці з переходом на виличну область обличчя; підшкірна гематома передньої черевної стінки праворуч.
За ступенем тяжкості тілесне ушкодження, спричинене ОСОБА_8 ОСОБА_9 , а саме: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).
Закриваючи провадження суд зазначив, що з дня вчинення кримінального правопорушення минуло понад 3 роки, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, тому суд дійшов висновку про задоволення клопотання обвинуваченого та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
На ухвалу суду потерпілий подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та відмовити обвинуваченому у задоволенні його клопотання.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд належним чином не перевірив правильність кваліфікації дій обвинуваченого та можливість закриття кримінального провадження, оскільки вважає, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за більш тяжке кримінальне правопорушення, а саме за вчинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім цього прокурор Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_11 на ухвалу суду подала апеляційну скаргу, від якої відмовилася до початку апеляційного розгляду.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Приписами ст. 285 КПК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Частиною 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Як убачається з матеріалів провадження, обвинувачений звернувся до місцевого суду з клопотанням про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриттям кримінального провадження № 12018220060001260 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. У клопотанні обвинувачений зазначав, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення є проступком, за яке передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, кримінальне правопорушення вчинено 12.07.2018 та з моменту вчинення минули встановлені законом строки, тому просив звільнити його від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст. 49 КК України.
Відповідно до ч.4 ст. 286 КК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
З матеріалів справи та журналу судового засідання від 07.12.2021 вбачається, що ОСОБА_8 клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності подав до суду 07.12.2021 та цього ж числа в судовому засіданні просив його задовольнити.
Тому, суд першої інстанції, на виконання вимог ч.4 ст. 286 КК України, невідкладно розглянув дане клопотання.
За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
У свою чергу, встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, особливо у разі невизнання ним своєї вини, передбачає дослідження матеріалів кримінального провадження, що виключає невідкладний розгляд клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
З огляду на вказане, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції не перевірялася.
Більше того на підставі ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Оскільки потерпілий в своїй апеляційні скарзі звертається про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_8 за більш тяжке кримінальне правопорушення, тому вказані доводи потерпілого колегією суддів не перевіряються.
Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали місцевого суду та задоволення апеляційної скарги потерпілого колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
СУДДІ:
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4