Справа № 761/15342/23
Провадження № 2/761/7210/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, згідно з яким просило суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві кошти в розмірі 8146,32 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за довіреністю отримувала пенсію, нараховану громадянці ОСОБА_2 за період з 01.12.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що відповідач отримувала пенсію без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим звернулись до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
08.05.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Від відповідача відзив не надходив.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявила, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України у місті Києві перебувала громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії ОСОБА_2 за її бажанням проводилась через АТ «Укрпошта» та була припинена у зв'язку із смертю у березні 2018р.
Після встановлення факту смерті громадянки ОСОБА_2 06.03.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві звернулось до центру поштового зв'язку №2 із проханням повідомити, ким і на підставі яких документів було отримано пенсію за померлу пенсіонерку.
Відповідно до листа Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 23.04.2018р. №241 пенсія ОСОБА_2 у сумі 8146,32 грн. з за період з 01.12.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1 року виплачена 12.03.2018 року по відомості №132 ОСОБА_1 на підставі довіреності.
Листом від 07.12.2021 №2600-0504-8/195391 позивач звернувся до філії Київської міської дирекції АТ Укрпошта»-01001 з проханням надати завірені належним чином копії довіреностей та відомостей з проставленим підписом одержувача по особовому рахунку ( ОСОБА_2 ). У відповідь позивач був повідомлений про те, що зазначені документи не можуть бути надані, оскільки були знищені (відповідно до ст.318, 319 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств, організацій із зазначенням строків зберігання документів, строк зберігання відомостей про виплату грошей, довіреностей на отримання грошових коштів становить 3 роки).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Приписами ст. 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.
Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншої особи, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
У відповідності до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, оцінивши усі докази, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: