Справа № 756/8767/23
Номер провадження № 1-кп/756/1391/23
УКРАЇНА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва питання можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеного 28.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100000000899, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
а також клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, клопотання сторони захисту про витребування документів, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом,
УСТАНОВИВ:
1. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1.1 17 липня 2023 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений 17.07.2023 у кримінальному провадженні, яке внесене 28.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022100000000899, у відношенні ОСОБА_4 обвинуваченої у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
1.2. Під час проведення підготовчого судового засіданні поставлено на обговорення питання можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеного 28.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022100000000899, щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
2.1. Прокурор під час проведення підготовчого судового засідання вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту в відкритому судовому засіданні, бо на думку останнього, обвинувальний акт підсудний Оболонському районному суду міста Києва, складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, як і відсутні підстави для його повернення чи закриття кримінального провадження.
2.2. Крім того, прокурор просив відмовити у клопотанні сторони захисту про витребування документів з Офісу Генерального прокурора. Разом із цим заявив клопотання про продовження заходів забезпечення кримінального провадження зокрема про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом.
2.3. В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, прокурор посилався на те, що обраний запобіжний захід закінчується 16.09.2023. На думку прокурора, наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість того, що ОСОБА_4 , у випадку не продовження запобіжного заходу, буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення.
На думку прокурора, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки остання ухилялась від участі в запланованих органом досудового розслідування діях, при цьому дати та час погоджувались зі стороною захисту, проте ними проігноровано виклики, тобто не виконано обов'язків з'являтися до слідчого.
Крім того, на думку прокурора, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу та свідків, шляхом схиляння до змін показань, використовуючи свій статус.
Прокурор також уважає, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що остання вчинила злочин, а саме умисно та зухвало ігноруючи Правила дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочала керування транспортним засобом перебуваючи при цьому в стані наркотичного сп'яніння, чим наражала на небезпеку інших учасників дорожнього руху.
2.4. В обґрунтування клопотання про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, прокурор посилається на те, що заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом спливає 16.09.2023. Між тим, аби запобігти вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, то зазначений захід забезпечення кримінального провадження слід продовжити.
2.5 Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечували щодо підсудності обвинувального акту Оболонському районному суду міста Києва. Разом з цим, захистом заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокуророві з тих підстав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема не містить у собі конкретизованого та зрозумілого обвинувачення, не містить фактичних обставин, а виклад обставин ґрунтується на припущеннях. Не доведено обставину щодо перебування ОСОБА_4 в стані наркотичного сп'яніння, відсутні посилання на докази, а також на наявність пом'якшуючих обставин.
В обґрунтування своєї позиції, сторона захисту посилалась на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04.08.2016 (справа № 760/7699/16-к), яке містить посилання на справу «Абрамян проти Росії» - щодо неконкретності обвинувачення, та на Постанову Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 - щодо обставин, які пом'якшують покарання.
2.6. Крім того, у судовому засіданні сторона захисту заперечувала щодо продовження заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 з підстав необґрунтованості як підозри так і ризиків, які необґрунтовані жодними доказами. Просили врахувати, що обвинувачена виконувала належним чином покладені обов'язки, оскільки працівниками поліції майже кожного дня ОСОБА_4 перевірялась вдома на дотримання запобіжного заходу.
Між цим, захисники зауважили, що після дорожньо-транспортної пригоди обвинуваченою надавалась медична допомога, саме обвинувачена викликала швидку допомогу, та в подальшому матеріально допомогла, як і наразі, у зв'язку з чим просять відмовити у задоволенні клопотанні прокурора.
Однак захист не заперечував щодо продовження тимчасового обмеження у спеціальному праві.
2.7. Крім цього, стороною захисту заявлено клопотання про витребування відомостей з Офісу Генерального прокурора. В обґрунтування клопотання, сторона захисту посилається на те, що такий захід забезпечення кримінального необхідний для перевірки фактів дотримання стороною обвинувачення вимог КПК України при реалізації своїх повноважень при проведення досудового розслідування та оцінки доказів з точку зори їх належності, допустимості та достовірності, а також беручи те, що вони не мають можливості отримати такі відомості самостійно, тому відомості про рух кримінального провадження у межах всієї внесеної до ЄДРДР інформації мають бути витребувані з Офісу Генерального прокурора, однак після 02.05.2023.
2.8. Представник потерпілої в цілому підтримала позицію щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, яку висловлено прокурором.
3. Установлені судом обставин із посиланням на докази, мотивів з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
3.1. Клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору.
3.1.1. Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
З положень ст. 291 КПК України вбачається, що законом визначено певний процесуальний порядок складення обвинувального акту в кримінальному провадженні та його істотні елементи. Зокрема обвинувальний акт повинен містить конкретні відомості, а також чітко визначено ті процесуальні документи, що в обов'язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту. Отже, перелік вимог щодо обвинувального акту є вичерпно визначеним та будь-яких інших вимог, яким повинен відповідати обвинувальний акт, не передбачено, як і будь-яких вимог до реєстру матеріалів досудового розслідування, який надається разом із обвинувальним актом.
3.1.2. Суд звісно погоджується із захистом, що чіткість та конкретність обвинувачення значно впливає на можливість здійснення ефективного захисту. Також суд погоджується із тим, що рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства, і вказані в клопотанні рішення мають застосовуватися національними судами.
Між тим, застосування наведеного захистом рішення Європейського суду з прав людини, а саме «Абрамян проти росії», як і безпосередньо конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», у даному випадку, не може мати місце, бо застосування висновків, до яких прийшов Європейський суд з прав людини в тій чи іншій справі, можуть мати місце лише після здійснення аналізу обставин, які мали місце саме в тій справі, та співставленні їх з цим судовим провадженням (обставини в указаних рішеннях мають бути релевантними). А тлумачення норм Конвенції для її правозастосування, розкривається саме сформованими висновками в рішеннях ЄСПЛ в конкретних справах та за конкретних обставин. Однак, такої оцінки захистом на надано.
Суд звісно сам також вивчив вказане рішення, однак не знайшов підстав уважати, що обставини встановлені у вказаному рішенні ЄСПЛ відповідають обставинам цієї справи, бо в вказаному рішенні ЄСПЛ питання стосувалось відсутності певного виду документів як висунутого обвинувачення в матеріалах судового провадження, за яким було особу засуджено, що призвело не неможливостві здійснювати ефективний захист, і що в подальшому не було усунуто верховним судом рф.
А отже, наведене захистом рішення не є релевантною судовою практикою, тому і не підлягає застосуванню в цьому судовому провадженні.
3.1.3. Крім того, ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 04.08.2016 (справа № 760/7699/16-к), суд узагалі не може оцінювати з точки зору релеватності, бо це рішення не відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
3.1.4. Також суд не знайшов підстав вважати, що обвинувальний акт не є конкретним та містить відомості про невстановлені час, місце, осіб тощо. Оскільки стороною захисту не вказані елементи змісту тексту обвинувального акту, які викладені не чітко, чи зміст яких перешкоджає стороні захисту його зрозуміти на стільки, аби це заважало здійснювати ефективний захист.
При цьому, застосування висновків постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 № 8, не може мати місце, бо висновки стосуються тлумачення КПК України в редакції 1960 року, який втратив силу наприкінці 2012 року.
3.1.5. Слід зауважити, що суд не вповноважений на перевірку змісту обвинувачення так і викладених в ньому обставин на цій стадії, бо за своїм змістом обвинувальний акт є твердженням органу досудового розслідування про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, та здійснюється прокурором, шляхом доведення перед судом обвинувачення із метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. А отже, зміст висунутого обвинувачення є дискрецією державного обвинувачення, та викладається на розсуд останнього.
3.1.6. Крім того, суд не може погодитись із позицією захисту, щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України з підстав відсутності у формулюванні обвинувачення посилання на докази, оскільки це суперечить вказаним процесуальним вимогам. Тим більше, оцінка доказів, як і надання їх суду, є окремою стадією судового провадження, де кожна зі стороні, діючи відповідно до вимог загальних засад (ст. 22) доводить свою позицію доказами. А отже, докази мають бути надані та представлені не раніше, ніж суд визначить порядок з'ясування обставин та перевірку їх доказами, та не повинні зазначатися в обвинувальному акті.
3.1.7. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для повернення обвинувального акту прокуророві з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.
3.2. Питання можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні.
3.2.1. Відповідно до здійсненого автоматизованого розподілу згідно з вимогами статей 31, 35 КПК України, 17.07.2023 зазначений обвинувальний акт передано на розгляд головуючому судді.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17.07.2023 дане кримінальне провадження було призначено до підготовчого судового засідання.
Потерпіла в судове засідання не прибула, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Між тим, учасники судового провадження не заперечували щодо проведення підготовчого судового провадження за відсутності потерпілої.
Ураховуючи позиції сторін кримінального провадження, та вже прийняті судом рішення, перешкод для призначення судового розгляду судом не встановлено, підстави для прийняття рішення в порядку, передбаченому пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні, як і підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України. Кримінальне провадження підсудне Оболонському районному суду міста Києва.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та були підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.
Судом проведено підготовку до судового розгляду, як і визначено час та місце судового розгляду, з урахуванням дати отримання обвинуваченою копії обвинувального акту, складу осіб, що підлягають виклику.
3.2.2. На підставі викладеного, суд уважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, одноособово, у відкритому судовому засіданні, викликав у засідання прокурора, обвинувачену, захисників, потерпілу та представника потерпілого.
3.3. Клопотання сторони захисту про витребування документів.
3.3.1 Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про витребування певних речей чи документів;
3.3.2. Суд погоджується із стороною захисту, що інформація щодо досудового розслідування, може містити відомості, які можуть бути предметом дослідження в цьому судовому провадженні, а отже є доцільність перевірки фактів дотримання вимог КПК при реалізації своїх повноважень органом досудового розслідування.
З огляду на викладене, з метою реалізації прав стороною захисту, суд уважає необхідним клопотання сторони захисту задовольнити, витребувати від Офісу Генерального прокурора (01601, Україна, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) відомості з електронної інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань щодо кримінального провадження за № № 12022100000000899 від 28.11.2022, які надати Оболонському районному суду м. Києва в повному об'ємі по всіх розділах: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Рух провадження», «Прикріплені файли» у вигляді роздруківок, доступ до якої знаходиться у відповідальних осіб Офісу Генерального прокуратура.
3.4. Клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
3.4.1. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження. При цьому, відповідно до змісту висунутого обвинувачення, злочин учинено з необережності, а обвинувачена перебувала в стані наркотичного сп'яніння. Указаний злочин відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, учинених з необережності.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, щодо ОСОБА_4 було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема змінено обраний запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт на певний період доби, який полягає у забороні залишати житло за адресою АДРЕСА_2 , з 22:00 до 06:00 год.
3.4.2. Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
За правилами ст. 199 КПК України клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо суд застосовує відповідний запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, то зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків.
3.4.3. Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що оцінка доказів у справі відбувається лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку, а отже суд, вирішуючи клопотання, виходить з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі. Тож під час підготовчого судового провадження суд не досліджує окремо докази відповідно до ст. 94 КПК України з метою доведеності обґрунтованої підозри чи обвинувачення.
Отже, суд, на підставі розумної оцінки, уважає причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для вирішення питання щодо подальшого застосування до обвинуваченої запобіжного заходу. Між тим, тяжкість покарання не є ризиком та підставою застосування запобіжного заходу, а лише відомостями, які дають підстави вважати певні ризики більш ймовірними, відповідно до ст. 178 КПК України.
3.4.4. Даючи оцінку доводам, які наведені стороною обвинувачення та стороною захисту, суд погоджується з існуванням ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків. Однак такі ризики, на думку суду, не є значні, тобто настання їх є малоймовірними. Між тим суд ураховує, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, відомості про учинення чи намагання інших кримінальних правопорушень відсутні, як і не надано суду і доказів порушення умов домашнього арешту.
Поміж цього, слід також урахувати, що з моменту подій пройшов значний проміжок часу, а наразі в країні введено воєнний стан, де жінкам дозволено покидати країну. Хоча в суду відсутні відомості про переховування обвинуваченої, виїзд за межі території України чи таких спроб. Не надано суду як і не достатньо обґрунтовано, що обвинувачена впливала на свідків та потерпілу.
Також, необхідно врахувати і ставлення обвинуваченої до скоєного, зокрема стороною захисту зазначено, що потерпіла наразі знаходиться за кордоном та саме ОСОБА_4 фінансово забезпечує її лікування (відновлення фізичного стану), що підтверджено і представником потерпілої в судовому засіданні. При цьому, ОСОБА_4 після скоєного не зникла, а навпаки відразу вживала дій щодо надання медичної допомоги, про що свідчить посилання сторони захисту та не спростовувалось стороною обвинувачення, зокрема здійснювались дії щодо лікування потерпілої.
3.4.5. Проте суд не погоджується з ризиком п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки такі дії слід оцінювати з поведінки обвинуваченої. Разом з цим, слід врахувати, що в наведеному судовому провадженні посвідчення водія у ОСОБА_4 вилучено, як і застосовано тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, що виключає можливість останньою керувати транспортними засобами, а отже і вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.4.6. Заслуговує і на увагу те, що з 17.07.2023, тобто з моменту надходження обвинувального акту до суду, обвинувачена за викликами суду з'являється, як і не встановлення порушення інших покладених на неї зобов'язань чи обов'язків, передбачених ст. 42 КПК України.
3.4.7. Щодо тверджень захисника про те, що ОСОБА_4 не перебувала в стані наркотичного сп'яніння, то суд наразі позбавлений надавати оцінку таким твердженням, оскільки наразі суд перебуває лише на стадії підготовчого судового провадження, а матеріали досудового розслідування суду не надавались. При цьому, наявність чи відсутність стану наркотичного сп'яніння є предметом саме розгляду судового провадження по суті, із наданням оцінки доказам в нарадчій кімнаті в порядку визначеному ст. 374 КПК України.
Враховуючи і те, що суд зазначив щодо малоймовірних ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не вказує на їх відсутність.
Не заслуговує і на увагу твердження захисника, щодо підстав для відмови в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу в виді домашнього арешту з тих підстав, що обвинувачена виконує покладені на неї обов'язки. Оскільки навпаки, застосований наразі запобіжний захід є дієвим для цього судового провадження і достатнім, аби забезпечити виконання покладених на обвинувачену обов'язків.
3.4.8. Отже, на думку суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу на строк 60 днів із дотриманням умов домашнього арешту, зобов'язав з'являтися до суду за першим викликом, та покласти обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд Україну.
3.4.9. Також суд наголошує, що наразі саме запобіжний захід - домашній арешт на певний період доби, буде відповідати особистості обвинуваченої та встановленим обставинам - наявності ризику, який є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України також перевірив характеризуючи відомості щодо особистості обвинуваченої, які наведені прокурором у клопотанні, а також стороною захисту.
3.5. Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом.
3.5.1. Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що до заходів забезпечення кримінального провадження відноситься тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом та застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
3.5.2. Як вбачається з матеріалів судового провадження, було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом до ОСОБА_4 , з підстав повідомлення про підзору у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження. При цьому, відповідно до змісту висунутого обвинувачення, обвинувачена перебувала в стані наркотичного сп'яніння.
3.5.3. Аналізу положень ст. 194 КПК України для застосування певного виду заходу забезпечення кримінального провадження, надано судом в п. 3.4.3. рішення.
3.5.4. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом - керування транспортними засобами, оскільки ураховуючи зміст висунутого обвинувачення, а також виду додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, у випадку визнання обвинуваченої винуватою, таке обмеження відповідає інтересам суспільства та є необхідним та достатнім для забезпечення потреб виконання завдань кримінального провадження - обмеження особи в праві керування транспортними засобами строком на два місяці.
Керуючись статтями 5, 7, 148-153, 177-178, 181, 194, 199, 314-316, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокуророві в кримінальному провадженні, внесеного 28.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100000000899, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого 2 ст. 286-1 КК України - відмовити.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва о 09:00 год. 18.09.2023.
Судовий розгляд кримінального провадження провести одноособово, викликав у судове засідання прокурора,обвинувачену, захисників, представника потерпілого та потерпілу.
Клопотання сторони захисту у кримінальному провадженні, внесеного 28.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100000000899 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, про витребування документів - задовольнити.
Витребувати від Офісу Генерального прокурора (01601, Україна, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) відомості з електронної інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань щодо кримінального провадження за № № 12022100000000899 від 28.11.2022, які надати Оболонському районному суду м. Києва в повному об'ємі по всіх розділах: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Рух провадження», «Прикріплені файли» у вигляді роздруківок, доступ до якої знаходиться у відповідальних осіб Офісу Генерального прокуратура.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, який полягає у забороні залишати житло за адресою АДРЕСА_2 , кожного дня з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, протягом строку дії запобіжного заходу, зобов'язав ОСОБА_4 з'являтися до суду за першим викликом.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 строком на 60 днів наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд Україну.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що у випадку необхідності залишити житло в інший час, вона має отримати відповідний дозвіл суду, окрім випадків необхідності залишати житло під час повітряної тривоги з метою перебування у бомбосховищі.
Клопотання прокурора про продовження строку тимчасового обмеження обвинуваченої ОСОБА_4 у користуванні спеціальним правом - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом - правом керування транспортними засобами.
Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , видане ТСЦ 8042, серії НОМЕР_1 , яке вилучене під час досудового розслідування та знаходиться в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № 12022100000000899 - зберігати в матеріалах вказаного кримінального провадження протягом строку дії цієї ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім строком її дії є 12.11.2023.
Копію ухвали спрямувати до Оболонського УП ГУ НП у м. Києві в частині здійснення контролю за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, до Управління патрульної поліції в частині продовження тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, а до Офісу Генерального прокурора в частині витребування документів.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення щодо неї може бути поданим разом із апеляційною скаргою на рішення, яке буде прийнятим за наслідком розгляду справи по суті.
Суддя ОСОБА_1