Справа № 2604/267/2012
Провадження №: 1/755/11/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , підсудного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши заяву підсудного ОСОБА_5 у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_5 у судовому засіданні звернувся із заявою про відвід головуючому у розгляді кримінальної справи за його обвинуваченням, у якій, зокрема, зазначив, що не довіряє суду у зв'язку з тим, що, на його думку, його незаконно було притягнено до адміністративної відповідальності за неповагу до суду, а рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності були скасовані судом апеляційної інстанції.
Судом поставлено на обговорення учасників судового розгляду вказану заяву.
Захисник підтримав заяву підсудного.
Прокурор та потерпілий заперечили щодо задоволення вказаної заяви, вказуючи про її необґрунтованість.
Суд, вислухавши заяву підсудного та думки учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Положеннями ст. ст. 54, 55 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено чіткий перелік підстав, за яких суддя не може брати участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 56 КПК України (в редакції 1960 року), за наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. На цих же підставах відвід судді може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками. Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
У своїй заяві про відвід ОСОБА_5 посилається на те, що суддя ОСОБА_1 підлягає відводу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 54 КПК України ( в редакції 1960 року), зі змісту яких слідує, що суддя не може брати участь в розгляді кримінальної справи при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді.
У той же час, у судовому засіданні заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у своїй заяві про відвід, зокрема, не надано належних доказів наявності певної особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін, що унеможливлювало б постановлення суддею об'єктивного судового рішення, а доводи висловлені підсудним не є такими, що свідчать про неупередженість судді, а тому підстави згідно вимог кримінального процесуального закону України для відводу судді відсутні.
Доводи ж підсудного про те, як, на його думку, має виглядати судове рішення та як суд має його мотивувати, є необґрунтованими та належить до виключної компетенції суду.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Враховуючи викладене, суд вважає заяву підсудного про відвід судді ОСОБА_1 необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 54, 55, 56 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви підсудного ОСОБА_7 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 128 КК України, - відмовити.
Постанова окремому оскарженню не підлягає.
Суддя