Справа № 420/20427/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом громадянки В'єтнаму В'єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 18 липня 2023 року № 51002300019518 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області 02.04.2010 року № НОМЕР_2 громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання, виданої 02.04.2010, з підстав непридатності для подальшого використання. Однак рішенням від 18.07.2023 ГУ ДМС в Одеській області позивачу відмолено в обміні посвідки на підставі пп. 3 п. 2 Порядку № 321. При цьому відповідач відмовив позивачу в обміні посвідки на постійне проживання навіть не маючи при цьому вже прийнятого рішення про скасування його дозволу на імміграцію в Україну, що вже свідчить про незаконність спірного рішення. Крім того, вказане рішення міграційного органу суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки не зазначено причини відмови у рішенні про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, а тому неможливо усунути обставини, у зв'язку з якими позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання та повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. Порядком № 321 чітко визначено, що повноваження територіального органу ДМС при вирішенні питання про обмін посвідки на постійне проживання обмежені перевіркою лише підстав для такого обміну та підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 62 Порядку № 321. В свою чергу, позивачем при поданні заяви для обміну посвідки надано всі необхідні документи. Позивач не повинен був надавати документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну відповідно до пп. 4 п.7 Порядку № 321. Отже, якщо для обміну посвідки у зв'язку з непридатністю посвідки для подальшого використання не потрібно надавати документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну, то й відсутні підстави для проведення такої перевірки в межах розгляду цієї заяви та нездійснення обміну посвідки.
Ухвалою судді від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.08.2023 до суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що у відповідності до пп. 3 п. 62 Порядку № 321 від 25.04.2018 дані по громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Крім того, зазначене питання не віднесено до компетенції суду, а відповідно до Закону віднесено до виключної компетенції ДМС України.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 24.02.2010 звернулася до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.
За висновком про розгляд заяви від 29.03.2010 перебування позивачки на території України вважати законним; в зв'язку з тим, що дитина заявниці є громадянином України - громадянка Фан ОСОБА_2 має право на отримання дозволу на імміграцію в Україну згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як один з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
29.03.2011 громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 видано дозвіл на імміграцію в Україну № 325804.
Також 02.04.2010 громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 (безстроково).
13 липня 2023 р. громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області 02.04.2010 року № 325804 на підставі її непридатності для подальшого використання.
За результатами опрацювання звернення позивача ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 18 липня 2023 року № 51002300019518, яким позивачу було відмовлено в обміні посвідки на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку № 321 (дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію).
Зважаючи на те, вищевказане рішення ГУ ДМС України в Одеській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання позивачу від 18 липня 2023 року № 51002300019518 є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців» іноземцями визнаються іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.
Статтею 2 Закону України «Про правовий статус іноземців» визначено, що іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: - має в Україні законне джерело існування; - перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; - перебуває на утриманні громадянина України; - має на своєму утриманні громадянина України; - в інших передбачених законами України випадках.
Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.
Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні.
Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.
Згідно ст.1 Закону України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001 року, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Відповідно приписів п.1, п.2 постанови Кабміну України №321 від 25.04.2018 року Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до п. 9 Порядку оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів.
За приписами п. 21 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства, зокрема для обміну посвідки, перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32-34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування (п.22 Порядку № 321).
Відповідно до п.40 Порядку №321 для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, за умови отримання ними одного з документів, зазначених у частині сімнадцятій статті 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та мають дозвіл на імміграцію в Україну, для обміну посвідки в установленому порядку можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй Про територіальну цілісність України від 27 березня 2014 р. № 68/262.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Згідно пунктів 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Відповідно до п. 46 Порядку після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки визначені п.62 Порядку №321, згідно якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.
Пунктом 73 Порядку № 321 визначено, що у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.
За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.
На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить посилань, які саме відомості не були підтверджені даними з баз даних Реєстру, картотек, і тільки з відзиву та пояснень наданих в судовому засіданні встановлено вищенаведені обставини, що стали причиною відмови.
Тобто, оскаржуване рішення не відповідає принципу правової визначеності.
Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).
Суд звертає увагу на те, відповідачем не надано доказів того, що позивачем подано свідомо неправдиві відомості, документи, що містили недостовірні дані або підроблені, допущено порушення при подачі документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні.
Фактично відповідач, при наявності у позивача чинного дозволу на імміграцію, не видав позивачу посвідки на постійне проживання у зв'язку із її непридатністю для подальшого використання без наявності підстав для відмови у такому оформленні (видачі) посвідки, які передбачені Порядком № 321.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 16.05.2018 р. у справі № 802/864/16-а.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Вимогами ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).
Водночас, всупереч покладеного на відповідача обов'язку, останній не підтвердив належними та допустимими доказами наявності підстав для анулювання дозволу на імміграцію, визначених пунктом 1 частини першої статті 12 Закону №2491-III, а саме в чому полягають свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи які документи, на підставі яких видано дозвіл, втратили чинність.
Доказів надання позивачем при отриманні дозволу на імміграцію не повного пакету документів, передбачених законом, приховування даних щодо сімейного стану, відповідачем не надано. Також не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені статтею 12 Закону України "Про імміграцію".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 р. у справі № 820/5953/16, від 26.06.2020 р. у справі № 820/1861/17, від 13.03.2018 р. у справі № 820/3610/17, від 25.09.2019 р. у справі № 813/119/16.
При цьому, навіть за обставини помилкового надання дозволу на імміграцію, що й встановлено під час розгляду вказаної справи, або зловживання посадових осіб суб'єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на позивача є неприпустимим.
В той же час, суд зазначає, що приймаючи спірне рішення, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області не враховано й те, що на підставі посвідки на постійне проживання позивач тривалий час проживає на території України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, спірне рішення не відповідає справедливому балансу між цілями, яких намагався досягнути суб'єкт владних повноважень та несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів позивача , які настали внаслідок прийняття цього рішення.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Головного управління Державної міграційної служби були відсутні підстави прийняття рішення від 18 липня 2023 року № 51002300019518 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 .
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов громадянки В'єтнаму В'єтнаму ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП; НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, Одеса, Одеська область, 65045; ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 18 липня 2023 року № 51002300019518 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області 02.04.2010 року № НОМЕР_2 громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 .
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк