ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 638/2937/23
Провадження № 11кп/818/1021/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 травня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
якою відмовлено в задоволенні клопотання останнього про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
УСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року засуджено ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
27 березня 2023 року засуджений ОСОБА_7 , який відбуває покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» звернувся до Дзержинського районного суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 травня 2023 року ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, зміст досліджених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 за її змістом, просить ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 травня 2023 року, якою йому відмовлено в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання та застосувати до нього вимоги ст.81 КК України.
Вказує, що суд порушив його право на захист, оскільки не взяв до уваги ті обставини, що він відбув більш половини призначеного строку, за час відбування покарання не порушував режим тримання, є інвалідом 3-ї групи з 2015 року, має трьох малолітніх дітей, які потребують його опіки.
Звертає увагу на те, що оскільки він є інвалідом, то він не може працювати в місцях позбавлення волі, а тому в нього відсутні заохочення.
Також просить врахувати його незадовільний стан здоров'я та наявність хронічних захворювань, а саме: опіки тіла 81 %, інфаркт, параліч правої сторони після інсульту. Тривале перебування в місцях позбавлення волі потягло погіршення його стану здоров'я. Він позбавлений проходити реабілітацію, яка була йому призначена.
Водночас зазначає, що поза увагою суду залишилися його доводи щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та недотримання вимог ст.412-413 КПК України при постановлені вироку, що також є порушенням його права на захист, передбаченого ст.3, 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого.
Засуджений та його захисник підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили задовольнити її.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.81 КК України та правовими позиціями, викладеними в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Згідно до приписів ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчила успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.
Відповідно до ч.2 ст.67, ч.2 ст.103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Таким чином, закон України про кримінальну відповідальність для застосування зазначеної правової пільги передбачає наявність саме двох вказаних правових підстав.
Стаття 6 КВК України визначає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
В той же час, дотримання порядку і умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого.
Згідно з п.2 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Порядок вирішення таких питань регламентується ст. 539 КПК України.
Крім того, відповідно до пп.2,17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарань більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Як убачається з матеріалів провадження та ухвали районного суду, ОСОБА_7 засуджений вироком Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 03 квітня 2018 року зазначений вирок залишено без змін.
ОСОБА_7 відбуває покарання в державній установі «Олексіївська виправна колонія (№25)».
Станом на час звернення до суду із клопотанням засуджений ОСОБА_7 дійсно відбув більше двох третин строку покарання.
Разом з тим, згідно матеріалів особової справи, засуджений ОСОБА_7 з 23 травня 2019 року по теперішній час відбуває призначену вироком суду міру кримінального покарання у Державній установі «Олексіївська виправна колонія (№25) ».
За час відбування покарання в Державній установі « Олексіївська виправна колонія (№25)», згідно характеристики від 15 березня 2023 року засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 14 березня 2019 року. Під час тримання в ДУ «Сумський УВП (№21)» вимоги режиму тримання не порушував, дисциплінарних стягнень не мав, адміністрацією установи не заохочувався, до праці не залучався, за час тримання характеризується посередньо.
З 23 травня 2019 року відбуває покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)». За період відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував, дисциплінарних стягнень не мав, адміністрацією установи не заохочувався. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, але позитивного прикладу для інших засуджених не подає. По відношенню до представників адміністрації ввічливий, але виконує їх вимоги під контролем. Норм санітарії та особистої гігієни дотримується, спальне місце та приліжкову тумбочку намагається завжди утримувати у чистоті і порядку, намагається завжди підтримувати охайний зовнішній вигляд. До праці ставиться посередньо, не завжди у повному обсязі виконує доручену роботу. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується. Виконує роботи із самообслуговування, додержується правил техніки безпеки та пожежної безпеки на відділенні соціально-психологічної служби. Згідно вироку Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року має перед державою несплачену суму позову у розмірі 4195 гривень.
Також вказаним вироком має невідшкодовану позовну заборгованість перед потерпілим у сумі 1701 грн. 98 коп. матеріальних витрат. До позовних виплат ставиться байдуже. Станом на 13 березня 2023 року виконавчі листи до установи не надходили. Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов. Прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, займається самоосвітою, читає художню літературу. Не приймає участь у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи, до складу ради колективу засуджених відділення не входить, на профілактичному обліку не перебуває.
Відповідно до довідки про стягнення та заохочення засудженого, виданою адміністрацією державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25), ОСОБА_7 стягнень та заохочень не має.
Поряд з цим, з рішення комісії ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» від 15 березня 2023 року, вбачається, що комісією було відмовлено в направленні матеріалів стосовно ОСОБА_7 до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання як особі, яка своєю поведінкою та ставленням до праці не довела свого виправлення.
Так, при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення останнього від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, повно та всебічно, відповідно до зазначених вимог закону та правових позицій суду касаційної юрисдикції з'ясував усі дані, що характеризують особу засудженого та інші обставини, які дають можливість дійти до висновку про те чи став обвинувачений на шлях виправлення та з цього приводу в ухвалі зазначив, всупереч тверджень апелянта, достатні мотиви, з яких вважав, що у задоволенні подання слід відмовити.
При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що утримання від порушень правил внутрішнього розпорядку є прямим обов'язком засудженого, передбаченим ст.107 КВК України, та не є підтвердженням того, що він повністю став на шлях виправлення.
Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані щодо ОСОБА_7 матеріали та прийняв законне і обґрунтоване рішення про відсутність правових підстав для застосування щодо останнього ст.81 КК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що засуджений має проблеми зі здоров'ям та захворювання, які потрібно лікувати, колегія суддів на цей час відхиляє, оскільки відповідно до вимог ст.109 Виправно-трудового кодексу України, звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу , розглядається п ри наявності висновку лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з хворобою, після чого начальник органу, що відає виконанням покарання, подає цей висновок разом з особистою справою засудженого на розгляд суду.
Таким чином, особам які утримуються у місцях позбавлення волі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Колегія суддів роз'яснює щодо процесуального права засудженого подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну умов утримання, а також право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ, в яких вони утримуються, у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченого, в тому числі, стосовно стану здоров'я.
Відсутність висновку лікарської комісії позбавляє процесуальної можливості суд апеляційної інстанції враховувати зазначені доводи, як підстави для звільнення від відбування покарання засудженого.
Що стосується доводів засудженого про наявність підстав для скасування вироку, яким його було засуджено, то колегія суддів визнає їх безпідставними, оскільки перевірка законності вироку, не входить до компетенції апеляційного суду на даній стадії кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 травня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3